Ухвала суду № 43323794, 25.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/1474/15 Головуючий у 1 інстанції: Міщенко Т.М.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», третя особа: ОСОБА_3 про визнання припиненим договору поруки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ПАТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У позові зазначалось, що 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №КФ (03)82-08, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 грн. терміном по 13.04.2018 року.

На виконання зазначеного договору кредиту16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки №ПФ (03) 12-08.

Станом на 20.05.2014 року заборгованість за кредитним договором склала 691 322, 77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 193 322 грн., заборгованості за відсотками (в тому числі прострочені) у розмірі 144 415, 61 грн., пені на суму заборгованості за період з 28.11.2011 року по 27.12.2012 року у розмірі 353 575,16 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № КФ (03) 82-08 від 16.04.2008 року у розмірі 691 322,77 грн. та судові витрати.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ТАСКОМБАНК» про визнання припиненим договору поруки.

У зустрічному позові зазначала, що в зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків 16.03.2009 року приватним нотаріусом Білоусовим О.І. вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на заставлене майно, належну ОСОБА_3 на праві власності квартиру. За рахунок заставленого майна пропонувалося задовольнити вимоги ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» у розмірі 223 242, 38 грн., тобто дострокове повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування ним.

За таких обставин у банка виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 16.03.2009 року протягом наступних трьох років, а порука є такою, що припинилася з 17.03.2012 року.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати поруку за договором №ПФ(03) 12-08 від 16.04.2008 року припиненою.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року позов ПАТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість по кредитному договору №КФ(03)8208 від 16.04.2008 року в розмірі 691 322,77 грн. та судові витрати в сумі 3654 грн.

В позові ПАТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ПАТ «ТАСКОМБАНК» про визнання припиненим договору поруки задоволено.

Визнано поруку за договором №ПФ(03)12-08 від 16.04.2008 року, укладену між ПАТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_4 припиненою.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «ТАСКОМБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення ОСОБА_4, її представника та представника відповідача ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №КФ (03)82-08, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 200 000 грн. терміном по 13.04.2018 року.

На виконання зазначеного договору кредиту 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки №ПФ (03) 12-08.

За розрахунком банку станом на 20.05.2014 року заборгованість за кредитним договором склала 691 322, 77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) у розмірі 193 322 грн., заборгованості за відсотками (в тому числі прострочені) у розмірі 144 415, 61 грн., пені на суму заборгованості за період з 28.11.2011 року по 27.12.2012 року у розмірі 353 575,16 грн.

За змістом ст. ст. 526, 527, 530, 532, 533 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи та дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог банку і стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором №КФ(03)8208 від 16.04.2008 року в розмірі 691 322,77 грн. та судові витрати в сумі 3654 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та визнання договору поруки №ПФ(03)12-08 від 16.04.2008 року припиненим.

Із матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_3 після укладення договору кредиту 16 квітня 2008 року не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання по щомісячному погашенню кредиту та оплатою відсотків за користування кредитом у відповідності з графіком, доданим до договору.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків 16.03.2009 року приватним нотаріусом Білоусовим О.І. вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на заставлене майно, належну ОСОБА_3 на праві власності квартиру. За рахунок заставленого майна пропонувалося задовольнити вимоги ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» у розмірі 223 242, 38 грн., тобто дострокове повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування ним.

При зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису банк реалізував надане йому п.8.1 кредитного договору право дострокового повернення кредиту та відсотків за користування ним, а передбачений п. 12 договору поруки строк дії поруки слід обчислювати з дати здійснення нотаріусом виконавчого напису, тобто з 16.03.2009 року. Факт настання 16.03.2009 року строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором встановлено ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07.11.2012 року у справі №22-5719/2012 та згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Порука -це строкове зобов'язання і, незалежно від того, встановлено строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

За таких обставин у банка виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 16.03.2009 року протягом наступних трьох років, а порука є такою, що припинилася з 17.03.2012 року.

27.06.2012 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07.11.2012 року, позов ПАТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 862 356,55 грн. задоволений частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ТАСКОМБАНК» пеню у розмірі 10 000 грн., оскільки при розгляді справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив стягнути тільки суму пені. В позові ОСОБА_4 до ПАТ «ТАСКОМБАНК» про розірвання договору поруки відмовлено (а.с.65-67).

Враховуючи викладене, та посилаючись на вимоги ст.ст. 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання припиненим договору поруки, оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки, тому і право кредитора і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, що означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: