Рішення № 43321296, 25.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2910/14 Головуючий 1-ої інст.: Полєхін А.Ю.

Справа № 635/10393/13-ц

Категорія: право власності Доповідач: Пилипчук Н.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.,

за участю секретаря - Черепаха С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 16.05.2011 р. між ним та ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н.В., за реєстровим № 4681, згідно якого він прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач обмежений у здійсненні права власності на житловий будинок, оскільки земельна ділянка на якій він знаходиться не перебуває у його власності, а належить відповідачу. Оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 первісно була надана для обслуговування житлового будинку, з посиланням на ст. 377 ЦК України, позивач просить визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку, оскільки відповідач після відчуження будинку не має законних підстав володіти цим нерухомим майном.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Вирішено визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, розміром 0,0802 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2014 року вирішено питання про стягнення судових витрат, а саме з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вирішено стягнути витрати по сплаті судового збору 229,41 грн.

В апеляційних скаргах відповідач просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення вимог процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Наполягає, що він є єдиним законним власником спірної земельної ділянки. Звертає увагу, що договір купівлі-продажу від 16.05.2011 р. за яким позивач набув право власності на спірну земельну ділянку був укладений із порушенням вимог закону.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який він придбав на законних підставах, тому право власності на земельну ділянку, 0,0802 га, на якій розташований будинок, відповідно до вимог закону перейшло до позивача.

З таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2002 р. Яковлівською сільською радою Харківського району Харківської області було прийнято рішення № 56 про передачу земельної ділянки у приватну власність, згідно якого ОСОБА_1 у приватну власність було передано земельну ділянку площею 0,182 га. розташовану в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку з видачею державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 4719096 від 30.07.2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №1076.

21.12.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. за реєстровим № 2374.

Крім того, між ОСОБА_5 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено іпотечний договір № 2909, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. 21.12.2007 року за реєстровим № 2378, за яким житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за Кредитним договором № 1320 від 21.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_5 (позичальник) та ВАТ «Державний ощадний банк України».

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за Кредитним договором № 2320 від 21.12.2007 року, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.11.2008 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно протоколу 134-02/190/10/а від 02.09.2010 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого рухомого майна ОСОБА_3 став переможцем прилюдних торгів та придбав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

16.05.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жиляєвою Н.В., за реєстровим № 4681, згідно якого він прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу, житловий будинок літ. "А-1" розташований на земельній ділянці 775 кв.м., житлова площа будинку становить 36.4 кв.м., загальна площа будинку становить 163,5 кв.м. Також при ньому розташовані надвірні будівлі, споруди: навіси - літ "Г-3", ня літ. "Д", вбиральня літ. "У", басейн літ. "Ж", сарай літ. "Л", огорожа 1-3, зливні ями "С", "Я", колонка "К", право власності на який було зареєстровано КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», що підтверджується відповідним Витягом про державну реєстрацію прав № 2670677 від 26.12.2011 р та технічним паспортом з відміткою щодо переходу права власності на житловий будинок до позивача.

Вищезазначений договір посвідчувався на підставі Свідоцтва про право власності виданого державним нотаріусом Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області Ольховською Л.М. на підставі Акту №1112/9 державного виконавця про реалізацію арештованого майна, який 08.09.2010 року був складений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області Гончаренко О.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2007 року) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (у редакції чинній на час укладення правочинів від 02.09.2010 року та від 16.05.2011 р.) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Підпунктом «г» пункту 18 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

На час розгляду цієї справи правочини за якими переходило право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 недійсними у встановленому законом порядку не визнані.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не навів вмотивованого обґрунтування та не надав належних і допустимих доказів того, що для обслуговування житлового будинку, тобто для підтримки у справному стані його елементів і внутрішньо будинкових систем, заданих параметрів і режимів роботи його конструкцій, обладнання і технічних пристроїв необхідною є земельна ділянка саме розміром 0,0802 га.

Для з*ясування вказаного питання за клопотанням позивача судом апеляційної інстанції призначалася земельно-технічна експертиза, відповідно до висновку якої від 27.02.2015 року визначити розмір та конфігурацію земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку, будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 не надається можливим.

Позивач заявляв клопотання про призначення додаткової експертизи для з*ясування питань: в результаті чого виникли розбіжності в площах спірної земельної ділянки, вказані в Державному акті на право приватної власності на землю, в технічній документації із землеустрою ТОВ «АГНІ НАБАТ», ПП «НПП»Амальгама-Строй» та у висновку експертизи від 27.02.2015 року та чи призводить цей факт до скасування старої та утворення нової земельної ділянки; чи є достатньою площа 775 кв.м. на якій розташовані будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1, а саме житловий будинок «А-1», споруди: навіси - літ "Г-3", ня літ. "Д", вбиральня літ. "У", басейн літ. "Ж", сарай літ. "Л", огорожа 1-3, зливні ями "С", "Я", колонка "К", для розміщення та обслуговування вказаних будівель та споруд.

Проте, вирішення цих питань не дозволило б встановити який розмір земельної ділянки є необхідним для обслуговування, тобто таким, за відсутності якого обслуговування житлового будинку та надвірних споруд є неможливим.

Оскільки доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, то висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого є, згідно п.2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 377 ЦК України, ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 лютого 2014 року та додаткове рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2014 року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -