Ухвала суду № 43321284, 25.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/1735/15 Головуючий 1 інст. - Бабкова Т.В.

Справа 645/6856/14-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - сімейні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Трішкової І.Ю., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Черепаха С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3,

на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати вказану ухвалу. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що між сторонами по справі не розглядалось питання про розірвання шлюбу в будь-якому іншому суді. Наполягає, що в суді м. Мілан Італії ініційовано процес лише щодо визначення режиму окремого проживання. Зазначає, що призупинення виконання спільних обов'язків не кладе край подружнім відносинам, поки з цього питання немає рішення суду, тобто режим окремого проживання не є розірванням шлюбу, тому ухвала підлягає скасуванню.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2014 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_3 з позовом, в якому просив розірвати шлюб з ОСОБА_2, який був зареєстрований 19.05.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 403.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що подружнє життя не склалося, між подружжям постійно виникають сварки через неприязні стосунки ОСОБА_2 до сина позивача від першого шлюбу, небажання відповідачки працювати, займатися домашнім господарством. Вказані конфлікти призвели до того, що з моменту одруження, тобто з середини 2012 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 майже не спілкуються, подружніх стосунків не підтримують і спільного господарства не ведуть, на початку 2014р. припинили взагалі будь-які взаємостосунки, відповідачка весь цей час не цікавиться ні особистим життям позивача, ні інтересами сім'ї в цілому, її цікавлять лише гроші.

До початку розгляду справи по суті відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій зазначала, що на даний час вона проживає на території Італії де 06.06.2014 р. за її позовом у суді м. Мілану республіки Італії розпочата процедура розірвання шлюбу між нею та громадянином Італії ОСОБА_3, а з 03.07.2014р. також і кримінальний процес по справі фізичного та психологічного насильства над нею.

Матеріалами справи підтверджено, що з 2012 року ОСОБА_2 постійно проживає в Італії, разом із чоловіком ОСОБА_3 за однією адресою в АДРЕСА_1, де відповідачка має прописку.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правовідносини між сторонами регулюються положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

За змістом положень ч. 1 ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.

Таким чином, правові наслідки шлюбу, отже й припинення шлюбу для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визначаються правом Італії, оскільки обидві сторони спільно проживали та проживають на цей час у вказаній країні.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2014 р. за її позовом у суді м. Мілану республіки Італії розпочата процедура розірвання шлюбу між нею та громадянином Італії ОСОБА_3.

За змістом положень ч. 3 ст.8 Закону України «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Сторони не заперечують, підтверджено юридичними роз*ясненнями юридичної фірми БОККІНО КОССАР, наданим представником ОСОБА_3, та роз*ясненнями адвоката Мікели Муциареллі Анверса, яка є представником ОСОБА_2 в Італії, що відповідно до італійського законодавства обов*язковою передумовою розірвання шлюбу є юридичне роз*єднання строком на три роки, яке полягає у припиненні виконання обов*язків між подружжям, окрім обов*язків взаємної поваги та допомоги, та є гіпотезою про можливе примирення між подружжям.

Оскільки ОСОБА_2, відповідно до італійського законодавства порушена справа про сімейне юридичне роз*єднання, яке є обов*язковою передумовою розірвання шлюбу, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, який подано з посиланням на Сімейний Кодекс України, який за вказаних обставин не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 207, 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -