Рішення № 43321227, 23.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1223/15 Головуючий 1 інст. - Проценко Л.Г.

Справа № 642/3107/14-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» березня 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 11 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 345 та додатковий договір до нього, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 30746,78 доларів США з розрахунку 13,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 10.08.2010 року. 30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» передав Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами. Зазначив, що 21 листопада 2006 року укладено договір переведення боргу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до якого первісний боржник перевів на нового боржника борг у розмірі 30746,78 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 серпня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу № 345 та 21 листопада 2006 року договір про внесення змін та доповнень до договору застави, відповідно до яких предметом застави є автомобіль марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності. Вказав, що позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 04.06.2014 року утворилася заборгованість у сумі 346729,51 грн., а саме: за тілом кредиту - 193846,02 грн., за відсотками - 152883,49 грн. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 346729,51 грн. з яких: тіло кредиту - 193846,02 грн., заборгованість за відсотками - 152883,49 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 346729,51 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме рухоме майно - автомобіль марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом продажу предмета застави на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження; стягнути пропорційно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3467,29 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати, пов'язані з розміщенням оголошень про виклик до суду в газеті у розмірі 306,20 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05.12.2014 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення - змінити, задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати по справі. При цьому посилався на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права. Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклав позовні вимоги. Зазначив, що банк не пропустив строк позовної давності, оскільки про своє порушене право він дізнався з листа ОСОБА_1 від 13.04.2011 року, яким він визнав борг, визнав банк як нового кредитора та зазначив, що в рахунок погашення боргу він передав банку заставне рухоме майно.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 11 серпня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 345 та додатковий договір до нього на суму 30746,78 доларів США з розрахунку 13,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 10.08.2010 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 серпня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу № 345 та 21 листопада 2006 року договір про внесення змін та доповнень до договору застави, відповідно до яких предметом застави є автомобіль марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності.

21 листопада 2006 року укладено договір переведення боргу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на суму 30746,78 доларів США.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на суму 20437, 08 доларів США, що еквівалентно 161965,91 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 04.06.2014 року утворилася заборгованість у сумі 346729,51 грн., а саме: за тілом кредиту - 193846,02 грн., за відсотками - 152883,49 грн.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054, 1055, 1056 - 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцеві у термін, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 до теперішнього часу заборгованість за кредитним договором не погасив.

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що строк позовної давності банк пропустив, тому в задоволенні банку необхідно відмовити, є необґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.04.2011 року ОСОБА_1 письмово фактично визнав заборгованість за кредитним договором, (а. с. 153).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Лист від 13.04.2011 року, в якому ОСОБА_1 фактично визнав заборгованість за кредитним договором, є виходячи з змісту частини 1 статті 264 ЦК України вчинення ОСОБА_1 дії, що підтверджує визнання ним боргу.

Перебіг строку позовної давності перервався.

Частиною 3 статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Звернувшись до суду у квітні 2014 року з позовом до відповідачів, банк не пропустив строк позовної давності, тому висновок суду щодо відмови банку в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності є хибним.

Оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, судова колегія вважає, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути суму боргу в розмірі 346729,51 грн., згідно розрахунку, який міститься на аркуші справи № 83.

В частині позову щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 346729,51 грн., а саме рухоме майно - автомобіль марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом продажу предмета застави на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження судова колегія вважає банку необхідно відмовити, оскільки як вбачається з договору застави від 11 серпня 2005 року та 21 листопада 2006 року договору про внесення змін та доповнень до договору застави, предметом застави є автомобіль марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності.

Проте із додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року зазначено не заставний автомобіль, а саме автомобіль марки ВМW 2005 року випуску, (а. с. 20, 134). За ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, який не є предметом застави.

Не приймає до уваги судова колегія як належний та допустимий доказ копію акта № б/н, без дати прийому-передачі автомобіля марки BMW Х5, 2003 року випуску, ідентифікатор VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому зазначено, що вказаний автомобіль приймав ОСОБА_3, передав - ОСОБА_1 На копії акта не міститься печатки банку, не зазначено посаду ОСОБА_3, і з цієї копії не вбачається, що ОСОБА_3 діяв від імені банку.

Оскільки банком не надано доказів того, що саме заставний автомобіль передано за договором про передачу активів та кредитних зобов'язань, позов банку в цій частині не підлягає задоволенню.

Питання щодо стягнення судових витрат вирішено відповідно до п.6.ч.1.ст. 79, ч.ч.1,5 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в розмірі 5507, 14 грн. (1178,12+1100,00+1189,17 грн. судового збору + 306, 20 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи + 1733,65 грн. за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2014 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21.11.2006 року у сумі 346729,51 грн. та судові витрати в сумі 5507, 14 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії