Вирок № 43319811, 30.03.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 544/25/14-к

Провадж. № 1-кп/639/132/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федюшина М.В.,

при секретарі - Кузнецові М.І.

за участю:

прокурора - Лук'яненка К.В., Попок О.В.,

представників потерпілих - адвокатів Воронцової Л.В., Головкова О.М.,

представників цивільних відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника - адвоката Балабанова Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 17.12.2012 року в ЄРДР під №12012180070000068, за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Полтава, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_6, 15 серпня 2012 року, близько 23 год. 55 хв., керуючи автомобілем «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7, виконуючи нерегулярні перевезення пасажирів, рухався по автодорозі «Київ - Харків - Довжанський» від м. Київ в напрямку м. Полтава. Під час руху в салоні зазначеного автомобіля знаходилося 18 пасажирів.

В цей же час в попутному напрямку, попереду, рухався автомобіль марки «ТАТА» 613/38 д.н. НОМЕР_2, що належить ЗКПО 01973452 ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», під керуванням водія ОСОБА_8

Проїжджаючи 139-й км. автодороги Київ - Харків, всупереч вимогам п. 12.3 ПДР України при виникненні небезпеки для руху, яку водій ОСОБА_6 об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді автомобіля марки «ТАТА 613/38», д.н. НОМЕР_2, який не порушуючи ПДР України, в дозволеному для цього місці розпочав виконання маневру «розворот» з крайньої лівої смуги для руху, ввімкнувши показник повороту ліворуч, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення вказаних транспортних засобів.

Внаслідок недотримання п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6, а в подальшому зіткнення транспортних засобів, пасажир автомобіля марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, пасажир ОСОБА_9, отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.

Інші пасажири автомобіля марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а саме:

ОСОБА_10, згідно висновку судово-медичної експертизи № 157 від 28.09.2012 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками небезпеки для життя у вигляді: забито-рваних ран спини зправа в лопаточній ділянці, оскольчатого перелому середньої третини правого стегна, відриву медіального мищелка правої великогомілкової кістки, оскольчатого перелому лівої малогомілкової та лівої великогомілкової кістки у верхній третині з підвивихом, розриву зовнішньо-бокової зв'язки правого колінного суглобу, закритого уламкового перелому виростків лівої великогомілкової кістки,

травматичного шоку 2 -го ступеню, які утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

ОСОБА_11, згідно висновку судово-медичної експертизи № 155 від 28.09.2012 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та саднами і забитими ранами обличчя та відкритим переломом кісток носу з кістками решотчатого лабіринту, переломів 4, 5, 6 ребер зліва з лівобічним гемо пневмотораксом та контузією лівої легені і забоєм серця, травматичної екстракції 22, 23, 31, 41 та 42 зубів, забито - рваної рани верхньої губи та повік очей з крововиливами і після травматичної нижньодольової пневмонії, які утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

ОСОБА_12, згідно висновку судово-медичної експертизи № 144 від 23.08.2012 року, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому середньої третини лівого стегна зі зміщенням та травматичним шоком першого ступеню, гемофтальму зліва, перелому лівої ліктьової кістки в нижній третині, кровопідтіку лівої брови, підборіддя, першого пальцю лівої кисті, першого пальцю правої кисті в нижній третині правого плеча, садна правого передпліччя, кровопідтіку правого кульшового суглобу та лівої пахової складки, які утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону автомобіля при ДТП;

ОСОБА_13, згідно висновку судово-медичної експертизи № 148 від 28.09.2012 року,отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та скальпованої рани голови і перелому альвеолярного виростка нижньої щелепи зправа, закритого перелому основи п'ятої п'ястної кістки правої кисті та травматичного шоку 1-2 ступеню і післятравматичної лівобічної нижньодольової пневмонії, садна нижньо - поперекового - куприкового відділу хребта, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

ОСОБА_14, згідно висновку судово-медичної експертизи № 154 від 28.09.2012 року, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: перелому 4-го ребра зліва по задньопідпаховій лінії, перелому апофіза малогомілкової кістки зправа, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП .

ОСОБА_15, згідно висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.08.2012 року, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження що, спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: закритої черепно- мозкової травми зі струсом головного мозку та переломом кісток носу з деформацією та кровопідтіком, закритого перелому основної фаланги четвертого пальця правої кисті без зміщення, кровопідтіку правого плечового суглобу, садна проекції сьомого ребра зліва, садна проекції другого поперекового хребця, садна правого колінного суглобу та правої гомілки з крововиливом, садна лівої гомілки зі зчісуванням епідермісу, садна лівого кульшового суглобу, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса, при ДТП;

ОСОБА_16, згідно висновку судово-медичної експертизи № 146 від 23.08.2012 року, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: закритого перелому верхньої гілки лонної кістки зправа, оскольчатого перелому кісток носу зі зміщенням, параорбітальних гематом з розповсюдженням на вилицеві ділянки, садна спинки носу переважно зправа з забитими ранами у верхній та нижній частині його, кровопідтіку підборіддя, садна лівого наколінника, саден лівої гомілки, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

ОСОБА_17, згідно висновку судово-медичної експертизи № 010 від 15.01.2013 року,отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: забито-скальпованої рани центру чола та зліва, забитої рани нижньої губи зправа, кровопідтіку правого плеча (два) та правого колінного суглобу і гомілки і статевого члену та лобка, перелому 4-го та 5-го ребер зліва по задньолопаточній лінії, закритої черепно - мозкової травми зі струсом головного мозку, розриву сімфізу лобкової кістки та лівого крижово - сдухвинного зчленування тазу, травматичної пневмонії зліва, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

ОСОБА_18, згідно висновку судово-медичної експертизи № 153 від 28.09.2012 року,отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків та саден обличчя, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

ОСОБА_19, згідно висновку судово-медичної експертизи № 029 від 11.02.2013 року,отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: внутрішньосуглобового черезмищелкового перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині без зміщення з наявністю уламка, забито-рваної рани зовнішньої поверхні середньої третини правої гомілки, саден обличчя зправа та лівої гомілки, гематом повік, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП;

Причиною дорожньо-транспортної події та її наслідків, що настали, згідно висновку судової - автотехнічної експертизи НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області № 151 від 27.08.2013 року, стали порушення п.п. 12.3, 12.9 (б), 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6

Згідно висновку комісійної комплексної судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи № 9-43 від 27.11.2013 року ДНДЕКЦ УМВСУ, у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_6, не відповідали вимогам дорожнього знаку 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України та вимогам пунктів: 12.9(6), 12.2 та 12.3 ПДР України, згідно з якими:

п. 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

п. 12.3. У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

п. 12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену у пунктах 12.4 - 12.7 або на розпізнавальному знаку, встановленому на транспортному засобі відповідно до пункту 30.3"и" цих Правил;

п. 3.29 розділу 33 «Обмеження максимальної швидкості», забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

Невідповідність дій водія ОСОБА_6 п. 12.3 ПДР України, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням події даної ДПТ.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав та пояснив, що він, 15 серпня 2012 року, ввечері, керуючи мікроавтобусом «MERCEDES BENZ SPRINTER», рухаючись із пасажирами по лівій смузі траси «Київ - Харків» в напрямку м. Полтаваіз швидкістю біля 90 км/год., помітив в безпосереднiй близькостi невеликий вантажний автомобiль iз будкою, який знаходився на лiвiй смузi руху, i не встиг нічого зробити, загальмувати, маневрувати, та передньою правою частиною свого автомобіля зіткнувся iз задньою лiвою частиною вантажівки. Чи рухався вантажний автомобіль сказати не може, не пам'ятає чи були увiмкненi у вантажівки зовнiшнi прилади освітлення та показники повороту, оскільки все відбулось дуже швидко. Вважає, що не помітив цей автомобіль тому, що частково видимість йому обмежував вантажний автомобіль, який рухався попереду нього в правій смузі руху. Виявити перешкоду у вигляді вантажівки не міг, оскільки остання виїхала на смугу, по якій він рухався зненацька, внаслідок чого йому не вдалось уникнути зіткнення автомобілів.

Цивільні позови потерпілих про стягнення матеріальних збитків, моральної шкоди, не визнає, позов прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на лікування потерпілих, судові витрати, не визнає в повному обсягу, оскільки керував транспортним засобом на прохання іншого водія, у трудових відносинах із власником транспорту ОСОБА_7, не перебував, а повіз пасажирів на прохання знайомого водія, у документах щодо трудових відносин із ОСОБА_7 підписи не його. Просить суд застосувати до нього Закон України «Про Амністію у 2014 році».

Суд, критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_6, в частині того, що він керуючи автомобілем не мав можливості уникнути зіткнення з іншим автомобілем, який бачив, оскільки вони спростовуються доказами дослідженими в судовому засіданні і вважає, що його вина у вчиненні злочину знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні при дослідженні доказів по справі, а саме.

Потерпіла ОСОБА_20 пояснила суду, що її син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, в перших числах липня 2012 року виїхав у службову командировку до Республіки Венгрiя. 15 серпня 2012 року, він прибув на Україну та повинен був їхати додому поїздом. Він близько 21.00 год. зателефонував та повідомив, що разом із спiвробiтниками сів на маршрутку та біля 05.00 год. ранку приїде додому. Близько 08.00 год. ранку їй від невістки ОСОБА_21, стало відомо, що близько 00.00 год. на автодорозі «Київ-Харкiв» сталось ДТП, в результаті якого ОСОБА_9 загинув. Про обставини ДТП їй нічого не відомо. В ході досудового слідства за її клопотанням до матеріалів кримінального провадження долучені копії документів, які підтверджують наявність трудових відносин між роботодавцем, власником транспортного засобу ФОП ОСОБА_7 та водієм ОСОБА_6, оригінали яких були надані їй ОСОБА_21, яка знайшла їх в речах загиблого ОСОБА_9, які їй були передані співпрацівниками правоохоронних органів.

Позовні вимоги до власника транспортного засобу ОСОБА_7, про стягнення моральної шкоди підтримує в повному обсягу, просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_6 якнайбільш суворе покарання.

Аналогічні пояснення надані суду потерпілими ОСОБА_22, ОСОБА_21, позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків підтримують в повному обсягу.

Потерпілий ОСОБА_10, пояснив суду, що 15 серпня 2012 року близько 22.00 год., від залізничного вокзалу в м. Києві він виїхав на маршрутному автобусі «MERCEDES BENZ SPRINTER» сполученням «Київ-Харків». Він сидів на передньому пасажирському сидінні поряд із водієм, з правого боку сів інший пасажир. Видимість на трасі була нормальною, опадів не було, дорожнє покриття було сухим. Коли вони проїжджали 139 км. автошляху швидкість мікроавтобуса складала близько 120 км/год. Рухались вони по лівій крайній смузі і маневрів не здійснювали. На відстані близько 100 метрів попереду він побачив задню ліву частину вантажівки, яка рухалась по їхній смузі руху. Згодом він почув крик із салону, що ти робиш і підняв голову, поглянувши на дорогу. В цей момент він помітив, що рухаються вони по тій же смузі та спереду них рухається вантажний автомобіль, який їхав з невеликою швидкістю, повертаючи ліворуч. Цей автомобіль знаходився під кутом, передніми колесами на розподільчій смузі руху, а задні були на лівій смузі. В такій ситуації він вважав, що водій маршрутки об'їде вантажівку з правої сторони, але він встиг повернути лише кермо вліво і їх автомобіль передньою правою частиною зіткнувся із задньою лівою частиною вантажівки.

Позовні вимоги до власника транспортного засобу ОСОБА_7, водія ОСОБА_6, СК «Провідна», про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди підтримує в повному обсягу, просить суд призначити обвинуваченому ОСОБА_6 якнайбільш суворе покарання.

Такі свідчення потерпілий ОСОБА_10 підтвердив при проведенні слідчого експерименту, зафіксованому у протоколі від 29.05.2013 року.

Потерпілий ОСОБА_12, показав, що 15.08.2012 він їхав додому із Києва на маршрутному автобусі «MERCEDES BENZ SPRINTER». В салоні автомобіля він сів з правого боку на одинарному сидінні біля дверей. О 22.00 год. автобус виїхав в сторону Харкова. Під час руху по трасі автобус рухався швидко, іноді здійснював обгони всупереч правилам дорожнього руху. Дорожнє покриття було сухим, опадів не було. Проїхавши близько 2 годин, вони рухались по крайній лівій смузі зі швидкістю близько 120 км/год. В світлі фар мікроавтобуса на достатній відстані він помітив вантажний автомобіль, який повільно рухаючись, тільки-но почав поворот ліворуч з лівої смуги, по якій рухались і вони. Вважав, що водій автобуса здійснить маневр об'їзду вантажівки з правого боку, однак він продовжував їхати без зміни напрямку руху і коли вони наблизились на небезпечну відстань він щось крикнув водієві, після чого відбулось зіткнення автомобілів та його викинуло на дорожнє покриття. Після цього він чув, як до водія автобуса підбіг водій вантажівки та сказав, куди ти летиш, ти що не бачиш увімкнутий лівий поворот. На своє виправдання водій маршрутки відповів, що рухався зі швидкістю 90 км/год.

Свої показання потерпілий ОСОБА_12 підтвердив при проведенні слідчого експерименту 20.02.2013 року.

Потерпілі ОСОБА_15, ОСОБА_16, пояснили суду, що за дорогою не слідкували, оскільки дрімали, однак чули, як хтось в салоні автобусу закричав водієві, що він робить, після чого відбулось зіткнення. В результаті ДТП отримали тілесні ушкодження.

Позовні вимоги до власника транспортного засобу ОСОБА_7, СК «Провідна», про стягнення, на користь ОСОБА_23, матеріальних збитків та моральної шкоди, на користь ОСОБА_15, моральної шкоди, підтримують в повному обсягу, просять суд призначити обвинуваченому ОСОБА_6 якнайбільш суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_13, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги до ОСОБА_6, ОСОБА_7, СК «Провідна» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди підтримує в повному обсягу.

Потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_18, та ОСОБА_11, пояснили, що за дорогою не слідкували, оскільки спали в салоні автобуса і прокинулись від зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП отримали тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_11, позовні вимоги до СК «Провідна» про стягнення матеріальних збитків підтримує в повному обсягу.

Потерпілі ОСОБА_14., ОСОБА_11, позовні вимоги до власника транспортного засобу ОСОБА_7, СК «Провідна», про стягнення моральної шкоди підтримують в повному обсягу.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що 15 серпня 2012 року, приблизно о 17.00 год. він разом із батьком відправились на автомобiлі «ТАТА» з м. Харків до м. Обухів, куди вони перевозили лікарські препарати. Доїхавши до м. Хорол приблизно о 22.00 год., вони зупинились відпочити. Через 20 хв. вирушили далі в напрямку м Київ. Коли вони проїжджали 139 км. автошляху «Київ-Харкiв», помiтивши з лiвого боку прозної частини по ходу руху АЗС, вирiшили заїхати заправити пальне. Проїхавши АЗС, він доїхав до знаку «розворот ліворуч» та розриву в роздiловiй смузi, розвернувся та проїхав в зворотному напрямку до заправки, але вона була зачинена на технічну перерву. Тому він призупинившись, поїхав далi. Вiд заправки він рухався в крайнiй правiй смузi та, переконавшись, що позаду в попутному напрямку нiхто не рухається, увiмкнув показник лiвого повороту та перестроївся в крайнiй лiвий ряд, оскiльки потрiбно було розвернутись та продовжувати рух в напрямку м. Києва. Перестроївся він у лiву смугу тільки-но вiдїхав вiд АЗС. До розвороту лiворуч у свiтлi свох фар він бачив вiдповiдний знак на роздiловiй смузi, вiдстань до якого складала близько 50 м. При цьому в попутному напрямку, попереду автомобіля, а також позаду iнших транспортних засобiв не було. По зустрiчнiй смузi також автомобiлiв не було. Він, не вимикаючи показника лiвого повороту продовжив рух по крайнiй лiвiй смузi до розриву в роздiловiй смузi та вiдповiдного знаку, щоб розвернутись лiворуч. Швидкiсть автомобiля була в цей момент приблизно 30 км/год. Коли він наблизився до розвороту, рухався в крайнiй лiвiй смузi iз увiмкнутим лiвим показником повороту. В дзеркало заднього виду він помiтив якесь свiтло, але точно не зрозумiв, чи то автомобiль позаду, чи то було свiтло вiд АЗС. Тим бiльше він розумiв, що автомобiль, котрий наближається до нього iз заду в попутному напрямку, помiтивши лiвий показник повороту, увiмкнений на його автомобiлi та те, що він рухається в лiвому ряду, об'їде його з правого боку, як того вимагають Правила дорожнього руку. Тому він, не пригальмувавши перед розворотом та рухаючись iз швикiстю приблизно 5 км/год., тільки-но розпочав маневр розвороту ліворуч, як вiдчув сильний удар в задню ліву частину свого автомобіля. При цьому автомобіль розташовувався не прямолiнiйно, а пiд кутом, тому, що він почав виконувати маневр розвороту. Передня частина автомобіля вже була на роздiловiй смузі, де знаходилась задня частина точно сказати не може. Яким чином розташовувався в момент зіткнення інший автомобіль також не бачив.

Про механізм руху вантажівки ОСОБА_8 розповів та продемонстрував на місцевості при проведенні слідчого експерименту зафіксованому у протоколі від 12.10.2012р.

Свідок ОСОБА_25, засвідчив в судовому засіданні, що 15 серпня 2012 року, приблизно о 17.00 год. він із сином відправились в м. Обухів на автомобілі «ТАТА» під керуванням останнього.

Приблизно о 00.50 год. вони знаходились в Пирятинському районі, де мали намір заправитись. Для цього їм потрібно було переїхати на протилежну сторону руху. Син розвернувся та вони під'їхали до АЗС, яке виявилось тимчасово не працюючим у зв'язку із технічною перервою. Тому вони поїхали мимо, син глянув у дзеркало заднього виду і впевнившись, що в попутному напрямку автомобілів не було, повільно перестроївся у лівий ряд і з увімкнутим покажчиком лівого повороту продовжив рух до місця розвороту. В лівому ряду вони проїхали близько 200 метрів, після чого син почав виконувати розворот ліворуч, і коли їх автомобіль передніми колесами знаходився на протилежній смузі руху, відбулось зіткнення з автомобілем «MERCEDES BENZ SPRINTER», який їхав позаду.

Про механізм руху вантажівки ОСОБА_25 розповів та продемонстрував на місцевості при проведенні слідчого експерименту 29.05.2013р.

Свідок ОСОБА_17, суду пояснив, що в маршрутному автобусі «MERCEDES BENZ SPRINTER» дивився телевізор та за дорогою не слідкував. В якийсь момент він почув крик: «Дивись, що він робить!...» та одразу звернув увагу на дорогу, де побачив на відстані близько 10 метрів від мікроавтобуса вантажівку, з якою відбулось зіткнення.

Свідки ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, пояснили в судовому засіданні, що перебуваючи у маршрутному автобусі за дорогою не слідкували оскільки спали, прокинулись від зіткнення автомобілів. Про механізм аварії нічого пояснити не можуть.

Свідок ОСОБА_29 показав суду, що перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_7, та здійснює перевезення пасажирів на мікроавтобусі, який належить останній.

15 серпня 2012 року, він за сімейними обставинами не мав можливості виїхати у рейс та віддав ключ від мікроавтобуса «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, ОСОБА_7, та рекомендував їй на заміну, замість нього, в якості водія - ОСОБА_6 Про обставини ДТП йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_30, пояснив суду, що він в якості слідчого виїжджав 15 серпня 2012 року на місце зіткнення транспортних засобів маршрутного автобусу «MERCEDES BENZ SPRINTER» та вантажівки «ТАТА», ним були складені протоколи огляду місця події та огляду транспортних засобів, призначені експертні дослідження по справі. В процесі огляду місця події були знайдені дозвільні документи, на підставі яких ОСОБА_6 керував автобусом, але він їх не вилучав. В подальшому кримінальна справа порушена за цим фактом була передана у провадження іншого слідчого.

Цивільний відповідач ОСОБА_7, представник співвідповідача СК «Провідна» пояснили суду, що цивільні позови потерпілих по справі не визнають, оскільки ОСОБА_6, не перебував із ФОП ОСОБА_7 у трудових відносинах та 15 серпня 2012 року, останній незаконно заволодів належним їй транспортним засобом «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, на якому потрапив у ДТП.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.08.2012р., в якому зафіксовано слідову інформацію після зіткнення транспортних засобів «ТАТА» 613/38 д.н. НОМЕР_2, що належить ЗКПО 01973452 ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», під керуванням водія ОСОБА_8 та «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7, під керуванням водія ОСОБА_6, згідно якого зіткнення автомобілів відбулось на 139 км. автодороги «Київ - Харків», у крайній лівій смузі руху, коли вантажний автомобіль «ТАТА» виконував маневр «розворот» ліворуч, в зоні дії знаку обмеження швидкості 70 км/год., оглянутий труп ОСОБА_9, та транспортні засоби на предмет механічних пошкоджень, а також схемою та фото таблицею до протоколу.

Згідно висновків судово-медичних експертиз №№ 80, 80д від 14.09.2012 та 09.01.2013 року відповідно, смерть ОСОБА_9, настала від політравми - інших уточнених травм із залученням декількох ділянок тіла. Безпосередньою причиною смерті є розтрощення черепу. Вказані травми утворилися від дії тупих твердих предметів та при удари об такі, деталей салону автобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 157 від 28.09.2012 року, ОСОБА_10, отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками небезпеки для життя у вигляді: забито-рваних ран спини з права в лопаточній ділянці, оскольчатого перелому середньої третини правого стегна, відриву медіального мищелка правої великогомілкової кістки, оскольчатого перелому лівої малогомілкової та лівої великогомілкової кістки у верхній третині з підвивихом, розриву зовнішньо-бокової зв'язки правого колінного суглобу, закритого уламкового перелому виростків лівої великогомілкової кістки, травматичного шоку 2 -го ступеню, які утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 155 від 28.09.2012 року, ОСОБА_11, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та саднами і забитими ранами обличчя та відкритим переломом кісток носу з кістками решітчатого лабіринту, переломів 4, 5, 6 ребер зліва з лівобічним гемо пневмотораксом та контузією лівої легені і забоєм серця, травматичної екстракції 22, 23, 31, 41 та 42 зубів, забито - рваної рани верхньої губи та повік очей з крововиливами і після травматичної нижньодольової пневмонії, які утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 144 від 23.08.2012 року, ОСОБА_12, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому середньої третини лівого стегна зі зміщенням та травматичним шоком першого ступеню, гемофтальму зліва, перелому лівої ліктьової кістки в нижній третині, кровопідтіку лівої брови, підборіддя, першого пальцю лівої кисті, першого пальцю правої кисті в нижній третині правого плеча, садна правого передпліччя, кровопідтіку правого кульшового суглобу та лівої пахової складки, які утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 148 від 28.09.2012 року, ОСОБА_13, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку та скальпованої рани голови і перелому альвеолярного виростка нижньої щелепи з права, закритого перелому основи п'ятої п'ясної кістки правої кисті та травматичного шоку 1-2 ступеню і після травматичної лівобічної нижньодольової пневмонії, садна нижньо - поперекового-куприкового відділу хребта, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 154 від 28.09.2012 року, ОСОБА_14, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: перелому 4-го ребра зліва по задньопідпаховій лінії, перелому апофіза малогомілкової кістки з права, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.08.2012 року, ОСОБА_15, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження що, спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: закритої черепно- мозкової травми зі струсом головного мозку та переломом кісток носу з деформацією та кровопідтіком, закритого перелому основної фаланги четвертого пальця правої кисті без зміщення, кровопідтіку правого плечового суглобу, садна проекції сьомого ребра зліва, садна проекції другого поперекового хребця, садна правого колінного суглобу та правої гомілки з крововиливом, садна лівої гомілки зі зчісуванням епідермісу, садна лівого кульшового суглобу, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса, при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 146 від 23.08.2012 року, ОСОБА_16, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: закритого перелому верхньої гілки лонної кістки з права, оскольчатого перелому кісток носу зі зміщенням, параорбітальних гематом з розповсюдженням на вилицеві ділянки, садна спинки носу переважно з права з забитими ранами у верхній та нижній частині його, кровопідтіку підборіддя, садна лівого наколінника, саден лівої гомілки, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 010 від 15.01.2013 року, ОСОБА_17, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: забито-скальпованої рани центру чола та зліва, завитої рани нижньої губи з права, кровопідтіку правого плеча (два) та правого колінного суглобу і гомілки і статевого члену та лобка, перелому 4-го та 5-го ребер зліва по задньолопаточній лінії, закритої черепно - мозкової травми зі струсом головного мозку, розриву симфізу лобкової кістки та лівого крижового здухвинного зчленування тазу, травматичної пневмонії зліва, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 153 від 28.09.2012 року, ОСОБА_18, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків та саден обличчя, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 29 від 11.02.2013 року, ОСОБА_19, отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я у вигляді: внутрішньо суглобового черезмищелкового перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині без зміщення з наявністю уламка, забито-рваної рани зовнішньої поверхні середньої третини правої гомілки, саден обличчя зправа та лівої гомілки, гематом повік, що утворилися від дії тупих твердих предметів та при ударі об такі, деталей салону мікроавтобуса при ДТП.

Як вбачається з висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 48 від 18.10.2012 року, рульове керування автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» знаходиться в непрацездатному стані внаслідок пошкодження бачка живлення гідропідсилювача керма, відсутності рідини у ньому, зміщенням правого переднього важеля, переднього правого амортизатора та пошкодження передньої правої шини автомобіля.

Гальмівна система автомобіля знаходиться в працездатному стані.

Згідно з висновком комплексної судової авто-технічної та металознавчої експертизи № 9349/9350 від 21.09.2012 року, представлена на дослідження лампа №1 (з показника лівого повороту автомобіля «ТАТА») в момент зіткнення світила. Встановити, в якому стані - ввімкненому чи вимкненому знаходилися лапи під №№ 2 (лампа стоп сигналу), 3,4 (лампи габаритних вогнів), 6 (лампа заднього ходу автомобіля) в момент останнього зіткнення не представляється можливим.

Лампа №5 (лампа стоп сигналу) в момент останнього механічного пошкодження не світила.

Згідно висновку судової - автотехнічної експертизи № 151 від 27.08.2012 року, проведеною із урахуванням показань потерпілого ОСОБА_31, причиною дорожньо-транспортної події стали порушення п.п. 12.3, 12.9 (б), 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6, який мав технічну можливість уникнути ДТП, та які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної події.

В діях водія ОСОБА_8 будь - яких невідповідностей з вимогами ПДР, не вбачається.

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи № 168 від 29.10.2012 року, у момент первинного контакту кут між подовжніми вісями автомобілів «ТАТА» та «MERCEDES BENZ SPRINTER» складав близько 20 градусів +/- 5 градусів.

Згідно з висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи ХНДІСЕ № 10815/11860 від 30.11.2012 року, проведеної з урахуванням показань водія ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8, показання водія автомобіля «ТАТА» ОСОБА_8 про місце зіткнення є технічно не спроможними.

Показання водія автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_6 про механізм ДТП, не позбавлені технічної спроможності.

Водій автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_6, при заданих у постанові вихідних даних, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «ТАТА».

В діях водія автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_6 невідповідностей вимогам ПДД України не вбачається.

Технічна можливість запобігти зіткненню визначалася можливістю з боку водія ОСОБА_8 виконанням вимог п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України та перебували, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з ДТП.

Допитаний в судовому засіданні експерт ХНДІСЕ ім. проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_33, підтвердив висновки вказаної вище експертизи.

Згідно з висновком комісійної комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВСУ № 9-43 від 27.11.2013 року, проведеної з урахуванням показань свідка ОСОБА_8, водія ОСОБА_6, свідка ОСОБА_25, потерпілого ОСОБА_10, дії водія автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_6, не відповідали вимогам дорожнього знаку 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху України та вимогам пунктів: 12.9(б), 12.2 та 12.3 ПДР України, згідно з якими:

п. 12.2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

п. 12.3. У разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

п. 12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену у пунктах 12.4 - 12.7 або на розпізнавальному знаку, встановленому на транспортному засобі відповідно до пункту 30.3"и" цих Правил;

п. 3.29 розділу 33 «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ТАТА» шляхом своєчасного зниження швидкості руху до швидкості автомобіля «ТАТА».

Невідповідність дій водія ОСОБА_6 п.12.3 ПДР України, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з настанням події ДТП.

В умовах ДТП водій ОСОБА_8, своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути даної ДТП, та в його діях невідповідностей вимогам п.10.4 ПДР України не вбачається.

Допитаний в судовому засіданні експерт ДНДЕКЦ МВСУ ОСОБА_34 підтвердив висновки вказаної вище експертизи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в тому числі, подія кримінального правопорушення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

ОСОБА_6, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть одного потерпілого та тяжкі і середньої тяжкості тілесні ушкодження іншим потерпілим.

Об'єктивна сторона вказаного складу злочину характеризується такими ознаками, як діяння, його наслідки та причинний зв'язок між діянням та наслідками. Діяння (дія чи бездіяльність) виражається в порушенні правил безпеки дорожнього руху.

П. 3. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року роз'яснено, що суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати, у чому саме полягали названі порушення, норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Таким чином, умовою притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є в тому числі доведення наявності в його діях складу вказаного злочину, зокрема порушення ним правил безпеки дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв'язку із спричиненням ОСОБА_9 смерті, потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень.

Оцінюючи доводи, якими сторона захисту обвинуваченого обґрунтовувала відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та недоведеність його провини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Доводи сторони захисту відносно того, що винуватість ОСОБА_6 не доведена, через проведення органом досудового слідства слідчих експериментів із свідками та потерпілим при умовах, які не відповідали обставинам події ДТП, відсутності належної фіксації місця дорожньо - транспортної пригоди, оскільки обстановка на місці ДТП була змінена, односторонності проведених по справі експертних досліджень, при яких покази ОСОБА_6, враховані як технічно неспроможні, а за основу взяті покази потерпілого ОСОБА_10, наявність у висновках експертів технічних та арифметичних помилок, не можуть бути визнані судом обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо відсутності можливості з його боку уникнути зіткнення транспортних засобів, через порушення правил руху з боку водія ОСОБА_8, спростовуються висновками судової - автотехнічної експертизи № 151 від 27.08.2012 року, комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи ДНДЕКЦ МВСУ № 9-43 від 27.11.2013 року, під час виконання яких експерти незалежно один від одного встановили, що показання водія ОСОБА_6, відносно механізму даного ДТП в частині того, що перед зіткненням він був позбавлений можливості його уникнути, є технічно неспроможними.

Оцінюючи доводи сторони захисту відносно того, що невинуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину підтверджується висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи ХНДІСЕ № 10815/11860 від 30.11.2012 року, суд керується наступним.

У вказаному дослідженні експертом ОСОБА_33 зроблено висновок про те, що показання водія автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_6 про механізм ДТП, не позбавлені технічної спроможності та в його діях відсутні невідповідності вимогам ПДР України, які перебували в причинному зв'язку з ДТП, а технічна можливість запобігти зіткненню визначалася можливістю з боку водія ОСОБА_8 виконанням вимог п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

Водій автомобіля «MERCEDES BENZ SPRINTER» ОСОБА_6, при заданих у постанові вихідних даних, не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «ТАТА».

Між тим зазначені вихідні дані, на підставі яких експертом зроблено висновок про порушенням водієм ОСОБА_8 вимог ПДР України, спростовуються не тільки стабільними показаннями потерпілого ОСОБА_10 щодо механізму виникнення ДТП, а й показаннями потерпілого ОСОБА_12, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_25, наданими ними в ході судового розгляду справи та при проведенні слідчого експерименту, а також висновками експертиз № 151 від 27.08.2012 року та № 9-43 від 27.11.2013 року, згідно яких відповідні показання ОСОБА_6, надані в процесі судового слідства, не відповідають обставинам ДТП, встановленим судом.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту відносно того, що невинуватість ОСОБА_6, підтверджується висновками комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи ХНДІСЕ № 10815/11860 від 30.11.2012 року.

Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про доведеність провини обвинуваченого ОСОБА_6 та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, яке спричинило смерть одного потерпілого та спричинення тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншим потерпілим, так як він, керуючи мікроавтобусом, в якому знаходились пасажири, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого, потерпілий ОСОБА_9 помер на місці пригоди, потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, - спричинені тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, - середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до вимог ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим ОСОБА_6, відноситься до категорії тяжких злочинів вчинених з необережності.

Обвинувачений ОСОБА_6 за місцем мешкання характеризується посередньо, має постійне місце реєстрації та мешкання в м.Полтаві, раніше судимий 08.04.2003 року Ленінським районним судом м.Полтави за ч.2 ст. 206 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. «Б» Закону України «Про Амністію» від 05.07.2001р., на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил Дорожнього руху України.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що ним скоєно тяжкий злочин з необережності, дані про його особу, думку потерпілих з приводу призначення обвинуваченому покарання.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_6 повинен нести покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах встановлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, оскільки саме таке покарання, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Однак у справі встановлені підстави для звільнення ОСОБА_6 від призначеного судом покарання на підставі акту про амністію, про що останнім суду заявлено відповідне клопотання.

Згідно п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014р., звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими, відповідно до ст.12 КК України, які є учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР.

ОСОБА_6, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується повідомленням Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації № 410/10-04 від 05.03.3015 року та посвідченням Серії НОМЕР_3 від 21.12.2006р. категорії 2А, на теперішній час є інвалідом категорії 1А, скоїв злочин з необережності, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція ч.2 ст.286 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, або без такого, злочин скоєно обвинуваченим до вступу в силу Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року, обвинувачений клопоче про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вимоги ОСК ГУ МВСУ в Полтавській області на ім'я ОСОБА_6, до нього протягом останніх десяти років акти амністії не застосовувалися, що дає суду підстави для застосування до нього акту амністії.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19 квітня 2014 року вступив в силу Закон України №1185-УІІ від 08.04.2014 року «Про амністію у 2014 році».

Відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році», суд вирішує питання про застосування амністії, зокрема, за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого.

Згідно ст.6 Закону України "Про застосування амністії в Україні" особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_6, вчинив злочин з необережності, який спричинив загибель людини, та спричинення тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншим потерпілим суд, керуючись ст. 14 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, не знаходить підстав для його звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортним засобом.

Суд при розгляді цивільних позовів потерпілих про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди виходить з наступних вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 1196 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачається наступне: джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України визначаються основні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 2 наведеної вище статті, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 3 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

В судовому засіданні захисник, обвинувачений ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_7, власник транспортного засобу «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, та представник співвідповідача ПрАТ СК «Провідна», в який застраховано цивільно - правову відповідальність власника цього транспортного засобу, проти позовних вимог потерпілих заперечували посилаючись на те, що водій ОСОБА_6, не перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_7, джерело походження оригіналів: трудових договорів між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 21.05.2012р. та 06.06.2012р., протоколу № 000227 від 17.07.2012р. перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, із підписами ОСОБА_6, страхового полісу №АА/7282833 від 03.04.2012р., щодо обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності страховиком ПрАТ СК «Провідна» та ОСОБА_7, забеспечного транспортного засобу «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, даних тахографа та ліцензійної картки серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_7, на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, які залучені судом до матеріалів справи, як в ході досудового так і судового слідства не встановлено, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що в цих документах підписи схожі, але не його.

Однак, як встановлено в судовому засіданні фактичні трудові відносини між ФОП ОСОБА_7 та водієм ОСОБА_6, щодо перевезення пасажирів 15.08.2012р., підтверджуються постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 12.11.2012 року по справі №1622/14173/12, якою ОСОБА_7 було визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Як встановлено судом при розгляді зазначеної справи, 15.08.2012 року, перевезення пасажирів здійснював ОСОБА_6, проте трудовий договір між ним та ФОП ОСОБА_7 в письмовій формі не укладався. В табелі обліку використання робочого часу за серпень 2012 року, а саме 15.08.2012р., напроти водія ОСОБА_29 зазначена позначка «8», проте в письмовому поясненні ФОП ОСОБА_7, зазначено, що 15.08.2012р. працював не ОСОБА_29, а ОСОБА_6

Вказана постанова суду набрала чинності 23.11.2012р.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Будь - яких даних про те, що ОСОБА_6, 15 серпня 2012 року, незаконним шляхом заволодів транспортним засобом «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, належним ОСОБА_7, суду не надано.

Згідно вимог п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно ч.4 вказаної норми закону, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Власником транспортного засобу «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 18.02.2012р., виданого Полтавським ВРЕР є ОСОБА_7.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що фактично 15 серпня 2012 року, водій ОСОБА_6, здійснюючи перевезення пасажирів на автобусі належному ОСОБА_7, перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_7.

Цивільна відповідальність власника ОСОБА_7 за забезпеченим автомобілем «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, була застрахована у ПрАТ СК «Провідна», що підтверджується полісом № АА/7282833 від 03.04.2012р. обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПрАТ СК «Провідна».

Згідно з виданим полісом № АА/7282833, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю (на одного потерпілого) встановлено в сумі 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50 000 гривень, встановлено франшизу - 500 гривень, строк дії полісу до 03.04.2013р.

21.04.2012р. ОСОБА_7, на транспортний засіб «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н. НОМЕР_1, отримана ліцензія серії НОМЕР_6 про дозвіл на роботи із внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, яка видана Головною Державною інспекцією на автомобільному транспорті Полтавської області, строк дії якої необмежений.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок, подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування).

Дана дорожньо - транспортна подія сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 п.п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок ДТП пасажир мікроавтобуса марки «MERCEDES BENZ SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_7, під керуванням водія ОСОБА_6, - ОСОБА_9, отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, інші пасажири отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, - тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, - середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

За таких обставин суд вважає, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_16, про стягнення з ОСОБА_7, ПрАТ СК «Провідна», ОСОБА_6, матеріальних збитків підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню в солідарному порядку з власника транспортного засобу ОСОБА_7 та СК «Провідна», з урахуванням представлених суду доказів: документів про затрати пов'язані із похованням загиблого ОСОБА_9, придбанням лікарських препаратів, продуктів харчування та на лікування потерпілих.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове права, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 21 вказаної вище Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом. Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наявний в матеріалах справи страховий поліс АА/7282833 від 03.04.2012р. обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПрАТ СК «Провідна», не містить у собі зобов'язань щодо страхування відповідальності за завдану моральну шкоду.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_13 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6, ОСОБА_7, СК «Провідна», підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_6, як особи винної у події ДТП, з урахуванням перенесеного потерпілими стресу, пов'язаному із подією дорожньо - транспортної пригоди, порушенням способу їх життя, пов'язаного з погіршенням стану здоров'я та проходженням курсу лікування, які суд оцінює у розмірі 80000 грн. щодо потерпілого ОСОБА_10, та 60 000 грн. щодо потерпілого ОСОБА_13

За вказаних вище обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_14 до ОСОБА_7, СК «Провідна», та ОСОБА_20 до ОСОБА_7, про стягнення моральної шкоди.

Роз'яснити потерпілим їх право звернення до суду із відповідними позовними вимогами про стягнення моральної шкоди до винуватої у ДТП особи.

Цивільний позов ОСОБА_22 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, суд залишає без розгляду, у зв'язку з не наданням потерпілим доказів на підтвердження цих позовних вимог, що позбавляє суд можливості прийняти рішення за цивільним позовом, але не позбавляє потерпілого права звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в цивільно-правовому порядку.

Позов прокурора в інтересах держави про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 вартості лікування потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_19, в сумі - 7285, 14 грн. підлягає задоволенню в повному обсягу, з урахуванням наданих суду доказів про вартість ліжко дня знаходження потерпілих на лікуванні.

Також суд, вважає за необхідне, на підставі вимог ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави судові витрати, за проведення експертних досліджень по справі.

До набрання вироком законної сили суд залишає запобіжний захід обраний в ході досудового слідства відносно обвинуваченого ОСОБА_6, у вигляді особистого зобов'язання без змін.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст.1 п. «е» Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді особистого зобов'язання.

Стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_7 (ІН НОМЕР_7), Приватного акціонерного товариства Страхової Компанії «Провідна» (код 23510137) на користь ОСОБА_10 на відшкодування матеріальних збитків - 20177 (двадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 28 коп., по 10088, 64 грн. з кожного.

Стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_7 (ІН НОМЕР_7), Приватного акціонерного товариства Страхової Компанії «Провідна» (код 23510137) на користь ОСОБА_13 на відшкодування матеріальних збитків - 45000 (сорок п'ять тисяч) гривень 00 коп., по 22500 грн. з кожного.

Стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_7 (ІН НОМЕР_7), Приватного акціонерного товариства Страхової Компанії «Провідна» (код 23510137) на користь ОСОБА_11 на відшкодування матеріальних збитків - 6273 (шість тисяч двісті сімдесят три) гривні 20 коп., по 3136, 5 грн. з кожного.

Стягнути в солідарному порядку з ФОП ОСОБА_7 (ІН НОМЕР_7), Приватного акціонерного товариства Страхової Компанії «Провідна» (код 23510137) на користь ОСОБА_16 на відшкодування матеріальних збитків - 12672 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 00 коп., по 6336 грн. з кожного.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової Компанії «Провідна» (код 23510137) на користь ОСОБА_21 на відшкодування матеріальних збитків - 39010 (тридцять дев'ять тисяч десять) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (І/Н НОМЕР_8) на користь ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди - 70000 (сімдесят тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (І/Н НОМЕР_8) на користь ОСОБА_13 на відшкодування моральної шкоди - 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_35, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_14 до ОСОБА_7, ПрАТ СК «Провідна» про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_22 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6 (І/Н НОМЕР_8) на користь держави в особі Пирятинської центральної районної лікарні Полтавської області на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину - 6681, 78 грн., які перерахувати на р/р 35413001044765 МФО 831019, ЄДРПОУ 01999460 УДКСУ в Пирятинському районі.

Стягнути з ОСОБА_6 (І/Н НОМЕР_8) на користь держави в особі Гребінківської центральної районної лікарні Полтавської області на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину - 603, 36 грн., які перерахувати на р/р 35410004001548 МФО 831019, код 01999253 УДК в Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_6 (І/Н НОМЕР_8) на користь держави судові витрати, за проведення експертиз в сумі - 2441 (дві тисячі чотириста сорок одну) гривню 04 коп., які перерахувати на р/р 31252272210055, код доходів 25574067, МФО 831019, ГУ ДКСУ у Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_6 (І/Н НОМЕР_8) на користь держави судові витрати, за проведення експертизи в сумі - 2202 (дві тисячі двісті дві) гривні 48 коп., які перерахувати на р/р 31112115700007, УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004847, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.В. Федюшин