Рішення № 43319714, 12.03.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2/638/263/15

638/11445/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Дзержинський районний суд м.Харкова

В складі- головуючого судді - Наумової С.М.

Секретаря - Бєділо Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа : Харківська державна нотаріальна контора про відсторонення від спадкування , що залишилось після смерті ОСОБА_3.

Керуючись ст.209 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа : Харківська Державна нотаріальна контора про відсторонення від спадкування , що залишилось після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2- залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з моменту проголошення.

Суддя С.М.Наумова.

Справа № 2/638/263/15

638/11445/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Дзержинський районний суд м.Харкова

В складі- головуючого судді - Наумової С.М.

Секретаря - Бєділо Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа : Шоста Харківська державна нотаріальна контора про відсторонення від спадкування , що залишилось після смерті ОСОБА_3.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з цивільним позовом до ОСОБА_2 , 3-я особа : ШостаХарківська державна нотаріальна контора про відсторонення від спадкування , що залишилось після смерті ОСОБА_3, посилаючись на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав у АДРЕСА_1. Після його смерті залишилась спадщина. На цей час йому стало відомо, що дружина померлого, ОСОБА_2. просить про видачу їй свідоцтва про право власності па 1/2 частину квартири та свідоцтва про право на спадщину за законом на1/4 частину квартири, згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України. Тобто в сумі на 3/4 всього спадкового майна заповідача. З цим він не згоден, та повідомив державну нотаріальну контору, третю особу по справі, що буде звертатися до суду.

03 квітня 1997 року спадкодавець склавши заповіт, зробив таке розпорядження: усе майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом він матиме право, а також належну йому квартиру АДРЕСА_2, заповідає ОСОБА_4.

20 січня 2011 року спадкодавець склавши заповіт, зробив таке розпорядження: «усе майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті та на що позивач буде мати право заповідає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Згідно із вказаним останнім заповітом позивач має право на все спадкове майно.

Йому відомо про те, що відповідачка всіляко вмовляла спадкодавця продати квартиру в якій він мешкав та придбати нову. Цим вона не тільки закріплювала спадкове майно за собою але і збільшувала його долю. Крім того відповідачці не було відомо про складені заповітів на моє ім'я. Вимога відповідача про оформлення спадщини у розмірі3/4 є безпідставною

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала , просила відмовити у його задоволенні посилаючись на наступне. Позивач по справі ОСОБА_1 є сином першої дружини ОСОБА_3, з яким її чоловік після смерті матері позивача підтримував стосунки. Позивач приблизно останні 18 років мешкав в Германії , близькою людиною для чоловіка не був , але в пам*ять про свою першу дружину за проханням ОСОБА_1 її чоловік залишив заповіт на ім.*я позивача з метою ввести його в коло спадкоємців , бо позивач розумів , що в іншому випадку він не отримує ніякої частини в спадщині. Квартира по АДРЕСА_1 придбана її чоловіком та нею 20 грудня 2004 року під час шлюбу за договором купівлі- продажу та є сумісним майном подружжя. Факт обміну квартир у 1987 р померлим та його першою дружиною , приватизація квартири АДРЕСА_2 її чоловіком та її продаж ніяким чином не свідчить про право виключно позивача на квартиру по АДРЕСА_1, яка була придбана за час шлюбу. Викладені позивачем обставини на підтвердження виключно його права на квартиру ніякими доказами не підтверджуються.

Представник 3-ї особи Шостої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з*явився , надав до суду заяву

Суд, вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, допитав свідків, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий , неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб , інтересів держави.

Згідно зі ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя , суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб , права та інтереси юридичних осіб , державні та суспільні інтереси у спосіб , визначений законами України.

Судом встановлено :

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав у АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 знаходилась з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 7 лютого 1998 року , що підтверджується свідоцтвом про шлюб , виданим Київським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Харкова від 07.02.1998 року

Позивач по справі ОСОБА_1 є сином першої дружини ОСОБА_3, з яким її чоловік після смерті матері позивача підтримував стосунки, який проживає в Германії .

Після його смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина. З цього приводу у сторін виник спір.

Позивачу стало відомо, що дружина померлого, ОСОБА_2. просить про видачу їй свідоцтва про право власності па 1/2 частину квартири та свідоцтва про право на спадщину за законом на1/4 частину квартири, згідно ст. 1241 Цивільного кодексу України. Тобто в сумі на 3/4 всього спадкового майна заповідача. З цим він не згоден, та повідомив державну нотаріальну контору, третю особу по справі, що буде звертатися до суду.

Позивач вказує , що квартира АДРЕСА_1 як спадкове майно , яке залишилося після смерті ОСОБА_3, повинно належати виключно йому.

В судовому засіданні встановлено , що вказана квартира 48 будинку 43-б по вул..23Серпня в м.Харкові була придбана відповідачкою та її чоловіком ОСОБА_3 20 грудня 2004 року під час зареєстрованого шлюбу за договором купівлі- продажу квартири та є сумісним майном подружжя.

Факт обміну квартир у 1987 році ОСОБА_3 та його першою дружиною , приватизація квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та її продаж ніяким чином не свідчить про право виключно позивача на квартиру АДРЕСА_1 .

За час життя ОСОБА_3 не підіймав питання про визнання вказаної квартири його особистим майном.До компетентних органів не звертався за захистом своїх прав , коли вважав , що його права порушені та що квартира є його особистим майном

Посилання позивача та його представника на те , що відповідачка зробила психологічний тиск на свого чоловіка, всіляко вмовляла спадкодавця продати квартиру по АДРЕСА_2 в якій він мешкав та придбати нову квартиру по АДРЕСА_1 свого підтвердження в судовому засіданні не знайшло. В матеріалах спадкової справи № 8/2014 до майна , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ( а.с.76) мається заява ОСОБА_2, з якої вбачається , що вона дає свою згоду чоловіку ОСОБА_3 на купівлю зі спільних коштів за ціну та на умовах на свій розсуд квартири АДРЕСА_1. Заява ОСОБА_2 підписана та вказана дата 20 грудня 2004 року.

Тобто , ОСОБА_3 не заперечував проти того , що придбана квартира є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

У відповідності до ст. 1241 ЦК України, розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Померлим ОСОБА_3 було складено два заповіту: 03 квітня 1997 року, яким заповідав ОСОБА_1 все його майно , а також квартиру АДРЕСА_2 та 20 січня 2011 року на все належне йому майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те , що буде йому належати за законом на день його смерті та на що буде мати право.( а.с. 8-9)

Відповідно до вимог ч.3 ст.1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту , який заповідач склав перед ним.

Продажем квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3, заповіт від 03 квітня 1997 року втратив свою чинність,тобто заповідач розпорядився своїм майном на свій розсуд.

Позивач ОСОБА_1 у позові вказує , що відповідачці не було відомо про складання заповітів на його ім*я, у зв*язку з чим є незрозумілим , як саме вона перешкоджала складанню заповітів , про наявність яких відповідачка не була обізнана.

Відповідно до вимог ч 3 ст.1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб , які мають право на обов*язкову частку у спадщині.

Відповідно до вимог ст.60,62 ,70 Сімейного Кодексу України відповідачка має частку у спільному майні подружжя. Іншого житла , окрім квартири АДРЕСА_1 відповідачка не має.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6.(близький друг померлого) ОСОБА_7.(сусідка по під*їзду),які підтвердили , що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали міцну родину та гарні довірливі подружні відношення.Вони дружили сім*ями. Весною 2008 року ОСОБА_3 захворів на онкологічну хворобу і саме дружина ОСОБА_2 була постійно рядом з чоловіком , підтримувала його , опікувалася ним , доглядала , надавала необхідну допомогу. В розмові зі свідками ОСОБА_3був задоволений , що переїхав в квартиру на АДРЕСА_1., яка розташована на 1 поверсі , а квартира по вул. Каразіна знаходилась на 5 поверсі,було трудно підніматись в літньому віці.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив , що до 2008 р у ОСОБА_3був нормальний стан здоров*я, а потім він захворів на онкологічну хворобу, скаржився на переїзд з квартири по вул. Каразіна. Скільки коштувала нова квартира не пом*ятає . Також пояснив , що відповідачку не може охарактеризувати з плохої сторони.

Відповідно до вимог ч.1 ст60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не довів в судовому засіданні свої позовні вимоги і тому суд відмовляє у відстороненні відповідачки від спадкування , що залишилось після смерті ОСОБА_3.

Керуючись ст.1,3-4,10,11.60 ,209, 212-218 ЦПК України , ст.1223,1224,1235 ЦК України суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа : Харківська Державна нотаріальна контора про відсторонення від спадкування , що залишилось після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з моменту проголошення.

Суддя С.М.Наумова.