Ухвала суду № 43316610, 19.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/36/15 Справа № 703/3098/13-к Категорія: п. 6 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Васильківська Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСоломки І.А., суддів Гончарука І.М., Ятченка М.О.,, з участю прокурора Очеретяного М.С.,

потерпілої ОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_7 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Кіровоград, житель АДРЕСА_1, зареєстрований - АДРЕСА_2, раніше не судимий, -

засуджений за вчинення злочинів, передбачених:

- п. 6 ч.2 ст.115 КК України - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України - на 10 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбуття ОСОБА_7 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_7 на користь:

- потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9707грн. 22 коп.;

- потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2274грн. 06 коп. та 70000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2493грн. та 70000 грн. моральної шкоди;

- потерпілого ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.;

- НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області за проведення експертиз 1648,08 грн.

Відповідно до вимог ст. 81 КПК України ( в ред. 1960 р.) вирішено питання про речові докази.

в с т а н о в и л а :

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 05 листопада 2011 року, близько 12 години 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні магазину «Корона» по вул. Леніна, 46 в м. Кам'янка, маючи прямий умисел, з метою заволодіння чужими грошовими коштами, із застосуванням небезпечного для життя та здоров'я насильства, напав на раніше знайому йому продавця цього магазину - ОСОБА_12, під час чого, маючи раптово виниклий умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, переслідуючи корисний мотив, усвідомлюючи власні дії, за допомогою сокири, яка знаходилась у підсобному приміщенні магазину, наніс серію потужних ударів обухом та гострою частиною сокири в область голови потерпілої, заподіявши їй тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, в результаті яких від численних проникаючих рубаних ран голови із ушкодженням кісток черепа, мозкової речовини та вираженої зовнішньої кровотечі із малокровністю внутрішніх органів настала смерть потерпілої.

Після чого, переконавшись, що у потерпілої відсутні ознаки життя, ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами в сумі близько 3 922 грн. та достовірно знаючи, що в приміщенні магазину постійно ведеться відеоспостереження, з метою знищення слідів скоєного злочину, заволодів приладом відеоспостереження, який знаходився у магазині, після чого з місця скоєння злочину зник, викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, а відеозаписуючий прилад розібрав та викинув в річку з метою знищення.

На вказаний вирок подано апеляційні скарги :

- прокурором, який не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженого, просив вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного судом ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК України покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді - довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- засудженим ОСОБА_7, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на досудове розслідування або на новий судовий розгляд, при цьому змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який - підписку про невиїзд або домашній арешт, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому, вважає, що кримінальна справа відносно нього сфабрикована, оскільки свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вказують на його непричетність до вчинення злочину. Судом було відхилено ряд його клопотань про допит в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_38, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, експертів ОСОБА_39. та ОСОБА_40., слідчу ОСОБА_41., а також не надано оцінку висновкам експертів, проведеним по справі. Судом залишилось поза увагою те, що на момент вчинення злочину він перебував в іншому місці, що підтверджується роздруківкою телефонних дзвінків та показами свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Крім того, судом не взято до уваги, що пристрій відеоспостереження, під час огляду його в судовому засіданні, не був укомплектований жорстким диском та платою. Також, зазначає, що судом не взято до уваги того, що він є сиротою, на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, заперечив апеляцію засудженого; думку засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8, які підтримали апеляцію засудженого, просили вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, та заперечили проти задоволення апеляції прокурора; думку потерпілої ОСОБА_6, яка погодилася з апеляцією прокурора, заперечила апеляцію засудженого; дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався вимог, передбачених ст. ст. 323, 324 КПК України (в ред. 1960 року).

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та перевірених судом доказах, які об'єктивно оцінені та обґрунтовано покладені в основу вироку.

Кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.187 та п. 6 ч.2 ст.115 КК України є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Незважаючи на те, що ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому щодо потерпілої ОСОБА_12 злочинів не визнав, його вина у їх вчиненні підтверджується перевіреними судом та наведеними у вироку доказами.

З показів ОСОБА_7, даних ним під час досудового слідства в якості підозрюваного 06.11.11 р. та оголошених в судовому засіданні в суді першої інстанції, вбачається, що вранці 05.11.2011 року він вирішив пограбувати магазин «Корона», де працювала його співмешканка ОСОБА_14 і яка в цей день була вихідна, оскільки йому необхідно було віддати борг ОСОБА_16 та ОСОБА_27, а в касі магазину на вихідні могла залишатися велика сума грошей. Близько 6 години він взяв у ОСОБА_28 одяг : куртку дублянку та джинсові штани, з метою здійснення пограбування та приховання слідів злочину - перевдягнувся, і біля 6 години 30 хвилин підійшов до магазину, та побачив продавця ОСОБА_12, разом вони зайшли до магазину, але він не наважився напасти на потерпілу, оскільки біля магазину перебували сторонні люди. Деякий час, перебуваючи в магазині, він обмірковував, яким чином вчинити напад, при цьому допомагав потерпілій, рубав дрова, пив пиво. З магазину декілька разів відлучався. Потім зателефонував таксисту ОСОБА_15 та домовився, щоб він забрав його біля ЗОШ № 2, та поїхав з ним до туалету цукрового заводу, де попросив його зачекати, а сам, перестрибнувши через паркан, пішов до магазину з «чорного» ходу, зателефонував до ОСОБА_12 та попросив відкрити двері «чорного» ходу, щоб забрати мішок з міддю, який він там залишив. Він, зайшовши до магазину через «чорний» хід, побачив, що парадні двері магазину зачинені, взяв мішок в ліву руку, а сокиру - в праву, в цей момент в нього виник намір вбити потерпілу та забрати гроші, він вдарив її обухом та гострою частиною сокири по голові декілька разів, і один раз - коли вона впала. Взявши потерпілу за ногу, перетягнув її до приміщення, де зберігалися дрова, кровавий слід від волочіння заставив паперовими коробками. Потім забрав з шухляди гроші в сумі близько 2000 грн., які запхнув за пазуху, на стелажі відірвав та забрав з собою пристрій відеоспостереження та сокиру, які поклав в мішок з металобрухтом, та з мішком пішов до таксиста, який чекав його біля туалету. Потім поїхав з таксистом до ОСОБА_16, якому повернув борг в сумі 750 грн. В подальшому він викинув сокиру та пристрій відеоспостереження, попередньо розібравши його, в річку Тясмин, також викинув олімпійку і штани. Дізнавшись, що вдома його чекають працівники міліції, під деревом у лісопосадці закопав частину викрадених грошей.( т.1 а.с. 106-108).

Аналогічні покази засуджений ОСОБА_7 давав і під час допиту його в якості обвинуваченого в присутності захисника та з застосуванням відеозапису (т.2 а.с. 127-130).

З вказаних показів вбачається, що ОСОБА_7 на досудовому слідстві послідовно та в деталях, які могли бути відомі лише особі, яка вчинила даний злочин, розповів про обставини вчинення ним злочину щодо потерпілої ОСОБА_12, а саме: готування до його вчинення , механізм та послідовність спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, його дії ,спрямовані на приховування слідів злочину, місце - куди він викинув пристрій відеоспостереження та заховав частину викрадених грошей, які міг знати лише він, і де вони були виявлені та вилучені.

Покази, викладені в протоколах допиту ОСОБА_7 в якості підозрюваного та обвинуваченого від 11.11.2011 р., дані протоколів відтворення обстановки та обставин події від 06.11.2011 року та 11.11.2011 року, під час проведення яких ОСОБА_7 на місці скоєння злочину розповів і показав як наносив тілесні ушкодження ОСОБА_12, як заволодів грошима і пристроєм для відеоспостереження, куди викинув одяг у якому знаходився в момент скоєння злочину, пристрій відеоспостереження та куди заховав викрадені гроші (т.1 а. с.110-117, т.2 а. с.131), узгоджуються з іншими доказами по справі:

- показами потерпілої ОСОБА_29, даними нею під час досудового слідства, розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 - її онука, вона працювала в магазині "Корона", що в АДРЕСА_3. 05.11.2011 року після обіду приїхав її цивільний чоловік, та повідомив, що її вбили у приміщенні магазину;

- показами потерпілої ОСОБА_9, даними нею під час досудового слідства, розгляду справи судом першої інстанції про те, що 05.11.2011 року в орендованому нею магазині «Корона» працювала продавець ОСОБА_30, яка цього дня з 8 год.30 хв. декілька разів їй телефонувала і говорила, що ОСОБА_7 знаходиться в магазині, останній раз вони спілкувались о 12 год. 20 хв., на той час ОСОБА_7 також був у магазині. Після 13 год. їй зателефонував брат ОСОБА_27 та повідомив, що магазин зачинений, а пізніше - що ОСОБА_30 лежить і щоб вона викликала міліцію та «швидку». Вона приїхала до магазину, побачила мертву ОСОБА_12, калюжа крові була заставлена картонними коробками з товаром. Зник відеозаписуючий пристрій, який стояв на стелажі біля вікна та гроші в сумі 3 922 грн., які знаходились в касі магазину;

- показами свідка ОСОБА_27, даними ним під час досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції, про те, що 05.11.2011 року близько 13 год. 30 хв. він виявив, що центральні двері магазину «Корона» були зачинені з середини, через двері запасного входу, які були закриті на навісний замок, він зайшов в магазин і побачив кров, що була заставлена коробками та мертву ОСОБА_30, яка лежала на підлозі;

- показами свідка ОСОБА_31, даними ним під час досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції про те, що він являється співмешканцем ОСОБА_12, 05.11.2011 року дружина була на роботі в магазині "Корона", протягом дня вони дзвонили одне одному, під час розмов ОСОБА_12 говорила, що в магазині знаходиться чоловік її напарниці - ОСОБА_7 Близько 12 год.39 хв. вони в черговий раз розмовляли по мобільному телефону, дружина сказала, що ОСОБА_7 майже постійно знаходиться в магазині та заважає їй працювати, під час цієї розмови він почув, як клацнув замок, потім її слова «Що тобі знову потрібно?Що ти хочеш?», а потім зойкнула та ніби впала, зв'язок відразу перервався та телефон став поза межами досяжності. Приїхавши в магазин, він дізнався, що дружину вбили;

- показами свідка ОСОБА_32, даними нею під час розгляду справи судом першої інстанції про те, що вона працювала в магазині "Корона", в м.Кам'янка разом із загиблою та ОСОБА_14 4 листопада 2011 року ввечері була в магазині. ОСОБА_7 в той вечір сидів в магазині і чекав, поки вони з ОСОБА_14 здадуть касу, та бачив куди клали гроші. Також він знав і про систему відеоспостереження в магазині, та де вона знаходиться.

Аналогічні покази дала свідок ОСОБА_14, які досліджені судом першої інстанції в порядку ст. 306 КПК України (в ред. 1960 р)(т.1а.с.76-81).

- показами свідка ОСОБА_28, даними ним під час досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції про те, що 05.11.2011 року він позичав теплий одяг ОСОБА_7: дублянку та джинси. Цього ж дня після 14 години ОСОБА_7 повернув йому лише дублянку, а джинси - не повернув;

- показами свідка ОСОБА_15 даними ним під час досудового слідства та розгляду справи судом першої інстанції, який підтвердив покази ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві в частині того коли, куди та звідки 05.11.2011 року він, як таксист, його возив , при цьому зазначив, що коли ОСОБА_7 повернувся з мішком, то був спітнілий, а коли клав мішок до салону автомобіля, то по гуркоту він зрозумів, що там знаходиться металевий предмет, також коли ОСОБА_7 розраховувався з ОСОБА_16 , то дістав з-під куртки «жмут» грошей;

- показами свідка ОСОБА_33 даними на досудовому слідстві та дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України (в ред. 1960 р), про те, що 05.11.2011 року вранці йому зателефонував ОСОБА_7, який повинен був віддати йому гроші, і вони домовились про зустріч, час якої ОСОБА_7 декілька разів переносив. Близько 13 год. ОСОБА_7 під'їхав на «таксі» до магазину «Каштан» і віддав йому борг(т.1 а.с. 67).

- показами експерта ОСОБА_42. даними ним під час розгляду справи судом першої інстанції, згідно яких, він проводив судово-медичну експертизу № 676 від 16.01.2012р. та додаткову судово-медичну експертизу №677 від 18 січня 2012 року за результатами відтворення від 6 та 11 листопада 2011 року (т.2 а.с.13), та був присутній під час проведення обох відтворень обстановки та обставин події, під час яких ОСОБА_7 самостійно, без будь-якого тиску, розповідав про обставини нанесення ним тілесних ушкоджень потерпрілій ОСОБА_12 Зазначив, що той механізм спричинення, на який вказував ОСОБА_7 міг спричинити частину із тих тілесних ушкоджень, що були виявлені на трупі потерпілої, та від яких настала її смерть, але кількість і характер тілесних ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_12 була більша за ту яка могла утворитись від дій на які вказував ОСОБА_7 Якщо виокремити лише рубані рани, виявлені на трупі ОСОБА_12, то вони могли утворитись за тим механізмом, на який вказував ОСОБА_7 під час відтворення обстановки і обставин подій 11.11. 2011 року;

- даними протоколу огляду місця події від 5.11.2011 р. та фото-таблицями до нього, згідно яких в магазині «Корона» було виявлено труп ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями голови (т.1а.с.7-58);

- даними висновку судово-дактилоскопічної експертизи від 16 грудня 2011 року, відповідно до якої слід пальця руки розміром 18 x15 мм., вилучений 05.11.2011 року під час огляду місця події у приміщенні магазину «Корона», залишений середнім пальцем лівої руки ОСОБА_7 (т. 2 а. с.38-55);

- даними протоколу огляду місця події від 8 листопада 2011 року під час якого в річці Тясмин в м. Кам'янка на глибині близько 3 м виявлено та вилучено пристрій для відеоспостереження (т.1 а. с.130);

- даними висновку судово-медичної експертизи від 16 січня 2012 року, з якої вбачається, що на трупі ОСОБА_12 виявленні тілесні ушкодження у вигляді численних проникаючих рубаних ран голови із ушкодженням кісток черепа, твердої мозкової оболонки і мозкової речовини, субарахноїдальний крововилив на лівій скроневій долі головного мозку, крововилив у шлуночки головного мозку, крововиливи у товщу лівого скроневого м'язу та на внутрішній поверхні м'яких тканин лобу із обох сторін і в проекції ран волосяної частини голови, які могли виникнути від дії можливо сокири, мають ознаки прижиттєвості, спричинені незадовго до смерті, несуть в собі ознаку тяжких тілесних ушкоджень - небезпеку для життя і смерть ОСОБА_12 стоїть у причинному зв'язку із даними ушкодженнями (т. 2 а. с.7-8 ).

Крім того, під час розгляду справи районним судом було оглянуто речові докази : 600 грн., які були виявлені під час проведення відтворення обстановки та обставин події з підсудним 6.11.2011 р. та вилучені в лісопосадці в тому місці, де показав останній, та пристрій відеоспостереження, який зник з магазину після вчинення злочину, та який був вилучений з дна річки Тясмин під час огляду місця події 8.11.2011 р. в тому місці, на яке вказав ОСОБА_7

Твердження апелянта ОСОБА_7 щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому злочинів об'єктивно не підтверджені та спростовуються вищепереліченими доказами, наявними в матеріалах кримінальної справи та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, в тому числі - показаннями ОСОБА_7, які він давав під час проведення досудового слідства і які суд визнав правдивими, показаннями свідків ОСОБА_31, ОСОБА_27 та ОСОБА_15, потерпілої ОСОБА_9, які вони давали як під час досудового слідства, так і в суді 1 інстанції, та є послідовними, узгоджуються з іншими доказами та спростовують доводи засудженого ОСОБА_7 щодо його невинуватості, які направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне та розцінюються - як обраний обвинуваченим спосіб захисту, зважаючи на зміну ОСОБА_7 показів та перекручування фактів. Вказаним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений і його дії за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження засудженого про те, що свідок ОСОБА_32 давала в судовому засіданні в суді 1 інстанції інші покази, ніж ті, що зазначені в вироку, що на його думку підтверджується звукозаписом судового засідання є надуманими та спростовуються даними протоколу судового засідання від 21.10.2014 р.(т.4 а.с.231-232) , крім того, як вбачається з матеріалів справи під час розгляду кримінальної справи Смілянським міськрайонним судом під головуванням судді Васильківської Т.В. повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилося, оскільки жодна з сторін не заявляла про це клопотання, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 87 КПК України ( в ред. 1960 р).

Посилання засудженого ОСОБА_7 в апеляції на те, що свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_33 давали покази в яких вказують на непричетність його до вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки їх покази є послідовними, докладними, не містять протиріч по суті події злочину, узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами та є достовірними та не містять даних, які б виправдовували засудженого або вказували на його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Згідно протоколу огляду місця події від 06.11.2011 року (т.1а.с.129) в ході огляду річки Тясмин, з застосуванням магнітного підйомника, біля берега в районі кладовища , на місці, яке вказав засуджений при проведенні відтворення обстановки та обставин події за його участю як на місце куди він викинув пристрій відеоспостереження ( викрадений ним з магазину після вчинення злочину з метою знищення доказів), вказаний пристрій виявлений не був. Для пошуку були залучені працівники пошуково - рятувальної водолазної групи м. Сміла, якими відповідно до протоколу огляду місця події від 08.11.2011 року (т. 1 а.с. 130) в ході огляду берега річки Тясмин в районі кладовища на тому ж місці на яке вказав ОСОБА_7 було виявлено на глибині близько 3 м. поліетиленовий пакет в якому знаходився в пошкодженому стані пристрій відеоспостереження та цеглина червоного кольору. Вилучений пристрій відеоспостереження був знайдений в місці на яке вказував ОСОБА_7 напередодні при проведенні відтворення обстановки та обставин події за його участю, а тому твердження ОСОБА_7, щодо сфабрикування даних протоколів на думку колегії суддів є безпідставними. Твердження засудженого про те, що під час проведення досудового слідства саме в тому місці, на яке він вказав під час проведення відтворення, в річці був знайдений викрадений з магазину під час вчинення злочину пристрій відеоспостереження є випадковістю - колегія суддів розцінює як надумане.

В ході огляду вилученого пристрою відеоспостереження під час проведення досудового слідства 27.12.2011 р. були виявлені пошкодження жорсткого диску, які унеможливили спроби зняття інформації з жорсткого диску (т. 1а.с.137-139). Під час розгляду справи судом першої інстанції був допитаний спеціаліст НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області ОСОБА_43. в присутності якого районний суд в судовому засіданні оглянув пристрій відеоспостереження, який показав, що пристрій, що оглядався судом не укомплектований жорстким диском, але коли він був присутній при огляді даного пристрою на досудовому слідстві ( т.1 а.с.137-139) та оглядав вказаний пристрій, то жорсткий диск був, але мав пошкодження ( царапини, вм»ятини верхньої кришки, відрив мікросхеми), через виявлені пошкодження - зняти інформацію з нього було неможливо. Тому, районний суд на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку, що внаслідок пошкоджень пристрою відеоспостереження, він не містить відеозаписів обставин загибелі потерпілої ОСОБА_12

Колегія суддів вважає, що засуджений з метою знищення можливих доказів пошкодив вказаний пристрій та з метою приховування слідів злочину викинув його в річку, тому його твердження щодо відсутності жорсткого диску в матеріалах справи, який як встановлено на досудовому слідстві та в суді першої інстанції був пошкоджений і з якого неможливо було знати інформацію, не впливають на доведеність вини засудженого, оскільки його вина підтверджується іншими вищезазначеними доказами по справі.

Твердження засудженого про те що, судом першої інстанції було відхилено ряд його клопотань про допит в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_38, експертів ОСОБА_39. та ОСОБА_40., ОСОБА_36, слідчої ОСОБА_26 є необгрунтованими, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_7 клопотань про допит вказаних свідків та експертів не заявляв.

Як вбачається з протоколу судового засідання (т.4 а.с. 234) підсудний просив оголосити покази допитаних попереднім судом свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 , після чого - викликати їх в судове засідання. Суд першої інстанції оголосив показання вказаних свідків, які вони давали в судовому засіданні під час розгляду даної кримінальної справи Кам»янським райсудом ( т. 3 а.с. 151, 152,153), після чого поставив на обговорення питання щодо необхідності виклику їх для допиту в судове засідання. Як зазначено в протоколі судового засідання ( т. 4 а.с. 234), всі учасники судового розгляду, в тому числі й засуджений, висловили думку про недоцільність допиту вищевказаних осіб безпосередньо в судовому засіданні. Тому, колегія суддів вважає, що твердження апелянта ОСОБА_7 щодо порушення його прав на захист та безпідставного відхилення його клопотань про допит вказаних осіб є надуманим .

Твердження апелянта про те, що експерт ОСОБА_42. підтвердив в судовому засіданні непричетність засудженого до вчинення інкримінованих йому злочинів є неправдивим та спростовується даними протоколу судового засідання від 25.12.2014 р. ( т. 4 а.с. 235-236) згідно якого експерт ОСОБА_42., який проводив судово-медичну експертизу та додаткову судово-медичну експертизу № 677 від 18.01.2012 р. за результатами проведених з ОСОБА_7 відтворень від 06.11.2011 р. та 11.11.2011 р. , пояснив, що він у своєму висновку зазначив, що тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілої не могли виникнути за тим механізмом спричинення , який вказав ОСОБА_7 з тих причин, що кількість і характер цих ушкоджень була більша за ту, на яку вказував засуджений, але якщо відокремити лише рубані рани, виявлені на трупі, то вони могли утворитися за тим механізмом, на який вказував ОСОБА_7 під час проведення відтворення обстановки і обставин події 11.11.2011 р.

Посилання ОСОБА_7 на те, що в момент вчинення злочину він перебував в іншому місці, що підтверджується роздруківкою телефонних розмов, є безпідставним. Так, згідно інформації щодо вхідних та вихідних з'єднань в мобільній мережі life:) за №№ телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що належать ОСОБА_7 та ОСОБА_12 вбачається, що дана роздруківка не дає достовірних даних точного місця перебування ОСОБА_7 в момент вчинення злочину. Згідно матеріалів справи злочин було вчинено в АДРЕСА_3, а відповідно до інформації мобільні телефони ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в період часу з 12:39 по 12:40 05.11.2011 року перебували в одному і тому ж місці «Черкаська обл.. Кам'янський р-н, місто Кам'янка, вул. Перемоги, 2, AZ=120» (т.3а.с.157-163).

Твердження ОСОБА_7 про те, що гроші, які він віддавав ОСОБА_16 він заробив шляхом здачі металолому 5.11.2011 р. спростовуються матеріалами справи, а саме показами свідка ОСОБА_37, дослідженими судом в порядку ст.306 КПК України, згідно яких вона в 2011 році працювала прийомщиком металобрухту на ТОВ ВП "Вторметал" в м.Камянка, але 05.11.2011 року вони прийом металобрухту не здійснювали, оскільки по суботах та неділях пункт не працював, тому вона не могла приймати металобрухт у підсудного (т.3 а.с. 151).

Доводи засудженого про те, що злочин він не вчиняв, а обмовив себе в зв'язку з тим, що до нього застосувався тиск з боку працівників міліції є безпідставними оскільки вказаний факт був предметом перевірки за результатами якої було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом неправомірних дій співробітників Кам'янського РВ УМВС України щодо ОСОБА_7, за ознаками злочину, передбаченого ст.365 КК України, від 03.02.2012 року, вказана постанова на сьогоднішній день є чинною і ним не оспорювалась.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50,65, 66 КК України.

При цьому судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується негативно, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та за відсутності пом'якшуючих покарання обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 лише з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в межах санкцій п.6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України, яке відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання засудженого на неврахування судом при призначенні йому покарання наявності на його утриманні двох малолітніх дітей та того, що він є сиротою є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі це дані і засудженим до апеляційного суду їх надано не було.

Не підлягає до задоволення й апеляція прокурора, оскільки відповідно до ч.2 ст. 375 КПК України (1960 р.) суд не вправі погіршувати положення підсудного в частині посилення покарання, якщо апеляційним судом попередній вирок не був скасований у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, попередній вирок суду по даній справі було скасовано ухвалою апеляційного суду Черкаської області 16.05.2013 р. в зв»язку з істотними порушеннями судом першої інстанції вимог кримінального процесуального кодексу, а не за м»якістю призначеного ОСОБА_7 покарання.

Твердження апелянта ОСОБА_7 щодо допущення по справі істотних порушень КПК України, колегія суддів розцінює як необґрунтовані, оскільки при вивченні матеріалів справи порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення та були підставами для його скасування, у справі не виявлено.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави, передбачені ст. 374 КПК України (в ред. 1960 року), для його скасування та повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд, як того просить засуджений - відсутні.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 379 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2014 року відносно ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції , та засудженого ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :