Постанова № 43315768, 30.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 березня 2015 р. № 820/1943/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - Аль-Халябі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом

ОСОБА_3доЖовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиціїпроскасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд :

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 в розмірі 44955,00 грн., винесену Жовтневим відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження № 43654157 від 29.05.2014 року;

- зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції здійснити перерахунок суми виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № 43654157, виходячи з розміру 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що при винесенні постанови про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 44955,00 грн., відповідачем було допущено ряд порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині безпідставного завищення суми виконавчого збору, порушень строків направлення, що фактично унеможливило добровільне виконання та взагалі відкриття такого виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору в період, коли виконання рішення суду було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2014 року. На думку позивача спірна постанова підлягає скасуванню, а відповідний виконавчий збір підлягає перерахуванню в порядку ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач у добровільному порядку виконав рішення суду, а стягувач фактично відмовився від виконання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію виклав письмово та додатково зазначив про факт обізнаності позивача про наявність відкритих виконавчих проваджень у відношенні нього, та усвідомлення необхідності сплати виконавчого збору в розмірі 44955,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності встановив наступне.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року було задоволено позов ПАТ «Дельта банк» про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

На виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження № 43654157 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова № 639/5760/13-ц, виданого 04.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Дельта банк» суми боргу в розмірі 44955,00 грн., постанова про відкриття виконавчого провадження по якому винесена 21.05.2014 року ( а.с.12).

При цьому 29.05.2014 року в рамках виконавчого провадження № 43654157 органом ДВС було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми боргу, що становить 44955 грн.(а.с.13). Зазначена постанова була винесена в зв'язку з несплатою в добровільному порядку кредиту ПАТ «Дельта банк» за рішенням суду, а отже стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми боргу в сумі 44955 грн. визначені як майновий спір.

Позивач оскаржив рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року, але ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19.03.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. У зв'язку з цим ОСОБА_3 подав до ВСС України касаційну скаргу на зазначені рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2014 року у справі № 639/5760/13-ц було відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року до закінчення касаційного провадження.

Органом ДВС 29.07.2014 року на підставі поданої боржником - ОСОБА_3 заяви про зупинення виконавчого провадження, а також на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2014 року, в рамках ВП 43654157 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с.56), яке згодом було відновлено за залишенням касаційної скарги без задоволення відповідно до ухвали ВССУ від 29.05.2014 року.

Судом встановлено, що позивач виконав рішення суду по справі № 639/5760/13-ц в добровільному порядку, сплативши суму кредитного договору. У зв'язку з цим АТ «Дельта банк» було подано заяву № 8-33 від 19.01.2015 року про повернення виконавчого документа без виконання ( а.с.14), проти чого не заперечував позивач, подавши відповідну заяву, яка датована 03.02.2015 року, до органу ДВС. В заяві зазначено, що у зв'язку з добровільною сплатою Жовтневим ВДВС ХМУЮ повинно бути змінено розмір виконавчого збору та визначено останнього в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( а.с.17).

Орган ДВС відповів на відповідну заяву ОСОБА_3, а саме: листом № 1122 від 10.02.2015 року ( а.с.20) було зазначено, що виконавчий лист № 639/5760/13-ц було повернено стягувачу на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а також повідомлено, що у зв'язку з несплатою боржником виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, зазначені постанови виділено в окреме виконавче провадження № 46448001.

Постановою від 09.02.2015 року по ВП № 46448001 органом ДВС було відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника виконавчого збору на підставі постанови від 29.05.2014 року ВП № 43654157 (а.с.21), яка разом з останньою була направлена на адресу позивача зазначеним листом.

Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору від 29.05.2014 року по виконавчому провадженню № 43654157 була фактично направлена позивачу 10.02.2015 року та отримана ним, як встановлено в судовому засіданні, 23.02.2015 року виключно в рамках виділеного виконавчого провадження № 46448001, яке було відкрито 09.02.2015 року.

З урахуванням приписів Закону України «Про виконавче провадження», постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2014 року по ВП №43654157 позивачем було отримано в липні 2014 року в порушення встановлених даним законом строків. Зазначене призвело до порушення права позивача на добровільне виконання рішення суду.

Крім того, постанову про стягнення виконавчого збору від 29.05.2014 направлено позивачу лише 10.02.2015 року в порушення відповідачем строків направлення, коли фактично кредит було сплачено, і відпали підстави вважати цей спір майновим.

Суд зазначає, що згідно положень статті 102 КАС України, згідно якої пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що процесуальний строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущено з поважних причин та підлягає поновленню з урахуванням тієї обставини, що позивач дізнався про порушення своїх прав 23.02.2015 року, а позов до суду було подано 02.03.2015 року, тобто з дотриманням вимог ст. 181 КАС України .

Правовідносини з приводу визначення умов і порядку виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку унормовано Законом України «Про виконавче провадження» ( надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відповідно, до 4.1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999року № 75/4, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказана постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2014 року за № 43654157 отримана позивачем лише у липні 2014 року, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач позбавив боржника можливості скористатися своїм правом для добровільного виконання рішення, з огляду на те, що вчасно не повідомив про відкриття виконавчого провадження.

Наведені обставини свідчать також про відсутність можливості у позивача виконати постанову від 29.05.2014 року про стягнення виконавчого збору.

Частиною 1 ст. 28 Закону 606-XIV встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні ( ч.3 ст. 28 Закону 606-XIV) .

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору ( ч.7 ст. 28 Закону 606-XIV).

Як вбачається зі справи, постановою Жовтневого ВДВС ХМУЮ від 29.05.2014 року №43654157 було визначено суму виконавчого збору в розмірі 44955 грн., що становить 10% відсотків від суми боргу.

Такий розрахунок відповідачем був обумовлений тим, що рішення Жовтневого районного суду від 14.01.2014 року, яке знаходилось на примусовому виконанні, спрямовано на набуття коштів, а відтак мало майновий характер, та не було виконано боржником добровільно.

Правову позицію відповідача суд вважає безпідставною тому, що постанова від 29.05.2014 року №43654157 про стягнення виконавчого збору була направлена боржнику в рамках іншого, виділеного виконавчого провадження № 46448001. На той момент органу ДВС було відомо про самостійне виконання ОСОБА_3 рішення суду від 14.01.2014 року, що випливає з відповідного листа № 1122 від 10.02.2015 року ( а.с.20), відбулося повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача, а майновий характер вимог стягувача перестав бути таким.

Крім того, відповідачем проігноровано вимоги ч 1 ст. 28 Закону 606-XIV, яким передбачено, що у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за фактом самостійної сплати суми боргу та враховуючи ч.1 п.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається правомірність позовної вимоги щодо перерахування розміру виконавчого збору в порядку ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виходячи з розміру 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680,00 грн., та відповідно яка може бути реалізована шляхом скасування постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 в розмірі 44955,00 грн., винесена Жовтневим відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження № 43654157 від 29.05.2014 року, та необхідністю зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції здійснити перерахунок суми виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3.

Керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_3 в розмірі 44955,00 грн., винесену Жовтневим відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження № 43654157 від 29.05.2014 року;

Зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції здійснити перерахунок суми виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 в рамках виконавчого провадження № 43654157, виходячи з розміру 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь ОСОБА_3 (61137, АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 182.70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійки) та 73.08 (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 30.03.2015 року.

Суддя В.В.Сагайдак