Рішення № 4331560, 29.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2009 р. Справа № 56/161-09

вх. № 5389/4-56

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сучков М.О. (довіреність б/н від 27.07.2009р.);

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", м.Ізюм

до Левківської сільської ради Ізюмського району, с.Левківка

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на нежитлові будинки, розташовані за адресою: Харківська області, Ізюмський район, с.Рудневе, вул.Петрівська, буд. № 2, буд. № 3, буд. № 9.

У судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав довідки про знаходження спірних нежитлових будівель на балансовому обліку ДП "Ізюмське лісове господарство", довідку Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства за № 02-06/119 від 21.07.2009р., копію Планшету № 2 лісовпорядкування на 2000 рік, які долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

ДП "Ізюмський лісгосп" (позивач) за власні кошти здійснив реконструкцію будинків за адресою: с. Рудневе, вул. Петровська, буд. 2, буд. З, буд. 9, під нежитлові приміщення. Роботи були виконані без дозволу на початок будівельних робіт.

Зазначені будівлі перебували у власності позивача на підставі свідоцтв на право власності від 08.07.2008р. та від 11.12.2007р. Земельні ділянки, на яких вони розташовані належать позивачу на праві постійного користування згідно "Проекту організації і розвитку лісового господарства Ізюмського держлісгоспу ДЛГО "Харківліс", що підтверджується довідкою Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства за № 02-06/119 від 21.07.2009р., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5 розділу 5 "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В матеріалах справи міститься копія Планшету № 2 лісовпорядкування на 2000 рік, з якого вбачається, що спірні земельні ділянки використовуються позивачем.

Рішенням Левківської сільської ради № 14 від 10.03.2009р. позивачу надано погодження на переведення вищезазначених житлових будинків з житлового фонду в нежитловий.

З метою переведення будинків з житлового фонду в нежитловий позивачем було замовлено відповідні робочі проекти. Робочі проекти розроблені ТОВ "ПКФ "Изыскатель" (ліцензія АБ № 294715 від 24.02.2006р.). Дані робочі проекти містять усі необхідні висновки та погодження.

З метою підтвердження можливості експлуатації будинків як нежитлових позивачем замовлено у ПСП "Укрвостокреконструкция" (ліцензія АБ № 207087) обстеження будівельних конструкцій для встановлення їх технічного стану. За результатами такого обстеження було зроблено Висновки про технічний стан будівельних конструкцій спірних будівель, оригінали яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до розділу 3 "Висновки" технічних висновків встановлено, що основні несучі конструкції знаходяться в задовільному стані.

Відповідно до вимог чинного законодавства, КП "Архітектурне бюро та бюро технічної інвентаризації Ізюмського району" 03.04.2009р. було проведено технічну інвентаризацію та складено технічні паспорти на нежитлові приміщення.

Оскільки позивачем не був отриманий дозвіл на проведення будівельних робіт, спірні будівлі вважаються самовільно реконструйованими.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи виконані позивачем самочинно, що не дозволяє ввести зазначені нежитлові приміщення до експлуатації та оформити права на них належним чином.

Але, згідно ч.і ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. та п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові приміщення відносяться до об'єктів нерухомого майна, тобто до об'єктів, право власності на які підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно із частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначених нежитлових приміщень, отже, позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до положень статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво (реконструкцію) нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до положень Цивільного кодексу України право власності на самовільно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно може бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач на законних підставах займає земельні ділянки, на яких розташовані самовільно реконструйовані об'єкти, самовільне реконструювання будівель не порушує особистих та майнових прав інших осіб; ці будівлі відповідають санітарним, екологічним, технічним і пожежним нормам та стандартам, що дозволяє їх безпечно використовувати за призначенням; права власника земельних ділянок - Левківської сільської ради Ізюмського району, на яких розташовані самовільно споруджені об'єкти нерухомості, не порушені, представниками КП "Архітектурне бюро та бюро технічної інвентаризації Ізюмського району" здійснено ідентифікацію та технічну інвентаризацію будівель, що свідчить про їх цілісність та завершеність як об'єктів нерухомості.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП "Ізюмське лісове господарство" є законними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач належним чином не довів, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що судові витрати слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,41, 124, 129 Конституції України, статтями ч.2 ст.16, ч. 1 ст. 316, 317, 319, 321, 328, 331, ч.1 ст.332, 376, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12,32, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за Державним підприємством "Ізюмське лісове господарство" (64300, Харківська область, м.Ізюм, вул.Ентузіастів, 23; код ЄДРПОУ: 00993113) право власності на нежитлові будинки, розташовані за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с.Рудневе, вул.Петрівська, буд. № 2, буд. № 3, буд. № 9.

Суддя

Повний текст рішення підписано "03" серпня 2009 року.