Постанова № 43313023, 24.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 908/4988/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача- не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.1267З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Паралель-М ЛТД”, м.Донецьк

до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя

про визнання недійсним розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Паралель-М ЛТД”, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення АМК України №18 від 08.10.2014 року в частині визнання ТОВ “Паралель-М ЛТД” таким, що за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року займає монопольне становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних межах м.Мелітополь з прилеглими населеними пунктами на відстані 10 км (в редакції заяви №18 від 14.01.2015 року).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі № 908/4988/14 (суддя Проскуряков К.В.) в позові відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В судове засідання 24.03.2015 року позивач не з’явився, однак надіслав на адресу суду клопотання №213 від 18.03.2015 року про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки його представник не має можливості прибути в дане судове засідання у зв’язку із терміновим відрядженням.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, та не зазначено,з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином неявка представника позивача унеможливить розгляд даної справи.

Відповідач в судове засідання 24.03.2015 року також не з’явився, однак надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі його представника у зв’язку з відсутністю фінансування на відрядження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача у зв’язку з прийняттям спірного розпорядження, приймаючи спірне розпорядження відповідач діяв в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законодавством України. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача-без задоволення.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В матеріалах справи міститься подання від 08.10.2014 року № 02-186-спр про визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних межах м. Мелітополь за підсумками діяльності у 2012, 2013, січні – квітні 2014, в якому зазначено об’єкти аналізу, визначено товарні, територіальні, часові межі ринку, продавців та споживачів світлих нафтопродуктів, встановлено адміністративні, організаційні і економічні обмеження для вступу на ринок нових учасників, визначено обсяг та структуру ринку (а.с.45).

За результатами цих досліджень, запропоновано адміністративній колегії визнати, що за підсумками діяльності у січні – квітні 2014 на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами (А-95, А-98, та/або їх аналогів) в територіальних (географічних) межах Мелітополь з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км (селища Костянтинівка, Вознесенка, Семенівка, Нове) монопольне (домінуюче) становище займали ПП “Лукойл” з часткою 15%, ПП “Окко Нафтопродукт” з часткою 15%, ТОВ “Запоріжнафтопродуктгруп” з часткою 23%, ТОВ “Параллель-М ЛТД” з часткою 20%, ТОВ “Вог Рітейл” з часткою 14% сукупна частка яких перевищувала 70 % та між ними була відсутня конкуренція (п.3 подання).

08.10.2014 року адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження № 18 у справах №№ 02/29-14, 02/30-14, 02/32-14 “Про визнання суб’єктів господарювання такими, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку” (а.с.27).

Вказаним розпорядженням визнано, що підприємства з іноземними інвестиціями “Лукойл – Україна” ПП “ОККО – НАФТОПРОДУКТ”, ТОВ “Запоріжнафтопродуктгруп”, ТОВ “Параллель-М ЛТД”, ТОВ “ВОГ РІТЕЙЛ” за підсумками діяльності у січні – квітні 2014 займають монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м. Мелітополь з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 кілометрів (селища Костянтинівка, Семенівна, Нове).

Позивач не погодився із вказаним рішенням Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не визначено товарні межі ринку, при визначенні територіальних меж ринку допущено порушення п.1.3, п.6.1 Методики визначення монопольного становища, невірно визначено часові межі ринку, невизначено потенційних конкурентів та не зазначено сукупну частку на ринку суб’єктів господарювання.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.5 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»,монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -

і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Відповідно до п.15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду №15 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. (далі-Методика). Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку. (п.15.4-15.5 постанови).

Згідно п.2.1 Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

-встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

-складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

-встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

-складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

-визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

-встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, вказаний пункт Методики містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, що за своїм характером є диспозитивною нормою. Означений перелік дій застосовується залежно від конкретного предмету розглядуваних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також залежно від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, тощо.

Відповідно до п. 2.2. Методики, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Колегія суддів, аналізуючи висновки подання від 08.10.2014 року №02-186-спр про визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних межах м. Мелітополь за підсумками діяльності у 2012, 2013, січні – квітні 2014 та враховуючи вимоги Методики, зазначає наступне.

Згідно до розділу 3 Методики, об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є:

суб'єкт господарювання;

група суб'єктів господарювання;

конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається(ються),постачається(ються), продається(ються), придбавається(ються) (використовується(ються), споживається(ються) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

Визначення складу групи суб'єктів господарювання здійснюється шляхом установлення переліку незалежних суб'єктів господарювання, до складу яких входить суб'єкт (суб'єкти) господарювання, що випускає(ють), постачає(ють), продає(ють), придбаває(ють) (споживає(ють), використовує(ють) конкретний товар (продукцію, роботи, послуги).

Відповідачем, відповідно до Методики, встановлено об'єкти аналізу визначення монопольного становища на ринку світлих нафтопродуктів:суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю світлими нафтопродуктами; послуги з роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, що надаються зазначеними суб’єктами господарювання.

Відповідно до п.5.1 Методики, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Відповідачем було визначено товарні межі ринку на підставі наступного.

Ринок роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами утворюють послуги з роздрібної торгівлі пальним, виробленим з нафтової сировини, що використовується в двигунах внутрішнього згорання.

Під роздрібною торгівлею розуміється продаж світлих нафтопродуктів кінцевому споживачу, який використовує цей товар як пальне для автотранспорту, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова, старт-карти, талони тощо).

Згідно із Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою КМУ від 20.12.1997 № 1442 (далі - Правила) роздрібна торгівля моторними бензинами та дизельним пальним має здійснюватись виключно на автозаправних станціях (АЗС) із застосуванням спеціального обладнання з дотриманням відповідних стандартів, норм та правил, передбачених чинним законодавством.

Отже, основною споживчою властивістю послуг із роздрібної реалізації нафтопродуктів, що використовуються як моторне пальне, є відпуск цих нафтопродуктів на АЗС із застосуванням спеціального обладнання (паливно-роздавальних колонок).

За споживчими властивостями та функціональним призначенням низькооктанові, високооктанові бензини та дизельне пальне не є взаємозамінними між собою, оскільки призначені для двигунів різного типу та різних конструкцій, або двигуни потребують технічного переобладнання автомобіля.

Послуги роздрібної торгівлі низько октановими, високооктановими бензинами та дизельним пальним, що надаються на АЗС, не мають еквівалентних товарів замінників, оскільки споживачі цих послуг не можуть обрати інших послуг на заміну.

Умови реалізації бензинів визначаються вимогами державних стандартів до їх якісних характеристик. Визначальною характеристикою бензинів є октанове число.

Умови споживання бензинів визначаються рекомендаціями виробників транспортних засобів, які наведені у керівництвах по експлуатації, посібниках користувача тощо.

Для бензинових двигунів імпортованих легкових автомобілів виробником рекомендується використання бензинів з октановим числом не нижче 95. До таких належать бензини А – 95, А – 98 та їх аналоги імпортного погодження (А – 95 ЕКТО Mustang 95, Mustang 100, A – 95 євро). Зазначені види бензинів мають високу ступінь замінності, внаслідок чого їх визначено єдиним товаром.

Таким чином, відповідачем встановлено, що товарними межами ринку, який досліджується, є ринок роздрібної торгівлі високооктановими бензинами.

Територіальні межі досліджуваних ринків визначено відповідачем згідно з розділом 6 Методики, шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживачів придбання у роздріб пального є неможливим або недоцільним.

Відповідачем при визначенні територіальних меж ринків досліджувались такі фактори: місце розташування АЗС; транспортні витрати споживачів на придбання товарів; відсутність на відповідній території адміністративних та інших бар’єрів на придбання товарів та встановлено наступне.

Транспортні витрати на придбання пального за межами населеного пункту залежить від відстані розташування найближчої АЗС до цього населеного пункту.

Шляхом моделювання визначимо мінімально можливу відстань, при перевищенні витрат, пов’язані з придбанням товару за межами території певного населеного пункту (транспортні витрати та витрати на пошук товару), є істотними порівняно з ціною товару. Істотними будуть розглядатися транспортні та пошукові витрати, що перевищують 5 % відсотків загальної вартості товару.

При виконанні розрахунку приймаємо, що:

Вартість заправленого баку автотранспортного засобу пального (в середньому 35 літрів буде становити 350 грн. у 2012 (при середній вартості 1 літру пального у Запорізькій області за даними 2012 у розмірі 10, 00 грн.) до 420 грн. у 2014 (при середній вартості 1 літру пального у Запорізькій області за даними січня – квітня 2014 у розмірі 12, 00 грн.);

Додаткові витрати (експлуатаційні та пошукові, пов’язані з ремонтом та технічним обслуговуванням, витрати мастильних матеріалів, знос автомобільної резини тощо) на подолання додаткової відстані від м. Мелітополь до сусіднього населеного пункту, розташованого на відстані до 10 км, будуть становити (в прямому та зворотному напрямках) не менше 20 грн. у 2012 (при середніх витратах пального на 1 км пробігу – 0,1 літри).

Отже, додаткові витрати власника автотранспорту на переміщення від м. Мелітополь на додаткову відстань до 10 км будуть перевищувати 5 % бар’єр в іншому населеному пункті, додаткові зусилля та втрати часу є додатковими певними бар’єрами для здійснення такої поїздки.

Аналогічне перевищення 5 % бар’єра має місце і у 2013 та січні – квітні 2014 (при середній вартості одного літра пального 11,00 грн. за даними 2013 та 12,00 грн. за даними 2014).

Таким чином, для споживачів підвищення роздрібної вартості 1 літра пального на 5 % обумовлює економічну недоцільність переміщення транспортного засобу на відстань більше 10 км.

Виходячи з доцільності переплат за пальне 5 %, територіальними (географічними) межами ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами визнано межі м. Мелітополя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км (селища Костянтинівка, Вознесенка, Семенка, Нове).

Відповідно до п.7.1 Методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Згідно з п. 7.3. Методики, проміжок часу менший, ніж один рік, може визнаватись часовими межами ринку, за умов, період повного обороту авансового капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим, ніж один рік.

Як встановлено відповідачем, період повного обороту авансового капіталу торгівлі вроздріб високооктановими бензинами становить значно менше одного року (не більше 2 місяців), у зв’язку з чим часові межі ринку: 2012, 2013 та січень – квітень 2014.

Відповідно до розділу 9 Методики, при визначені потенційних конкурентів враховуються бар'єри для їх вступу на відповідний ринок: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження;нерозвиненість ринкової інфраструктури;інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).

Відповідачем встановлено, що зазначені ринки мають певні адміністративні, організаційні і економічні обмеження для вступу на них нових учасників.

Адміністративними бар’єрами вступу на ринок є отримання відповідних дозволів, ліцензій тощо.

Природноекономічними бар’єрами вступу на ринок високооктанових бензинів, які реалізуються вроздріб, є необхідність мати спеціальне обладнання, збудовані та зареєстровані цілісні майнові комплекси, АЗС, резервуарні парки, спец автотранспорт і таке інше, що потребує значних капітальних вкладень. Крім того, порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним визначається Правилами. Відповідно до Правил, роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для заправки транспортних засобів моторними бензинами та дизельним пальним.

Оцінюючи рівень подолання бар’єрів, можна стверджувати, що вони в короткостроковому періоді є непереборними та унеможливлюють мобільний вступ конкурентів на ринок.

Відповідно до п.10.1.1. установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає також визначення частки суб'єкта господарювання, сукупна частка кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п'яти, чотирьох, трьох або двох).

Інформація щодо часток суб’єктів господарювання на ринках роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в досліджуваних територіальних (географічних) межах наведена відповідачем у додатку 1 до подання від 08.10.2014 року №02-186-спр. (а.с.49).

Аналізуючи структуру досліджуваного ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м. Мелітополь з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км (сели Костянтинівка, Вознесенка, Семенівна, Нове) відповідач встановив наступне.

За підсумками діяльності у січні – квітні 2014 року:

-кількість учасників ринку – 15;

-кількість АЗС – 34;

-обсяг реалізації високооктанових бензинів – 2275,0 тис. літрів;

-найбільші частки ринку належать – ПП “Лукойл” (15 %), ПП “Окко Нафтопродукт” (15 %), ТОВ “Запоріжнафтопродукт” (23 %), ТОВ “Параллель-М ЛТД” (20 %), ТОВ “ВОГ РІТЕЙЛ” (14 %) при цьому сукупна частка цих суб’єктів господарювання перевищувала 70 %, становила – 87 %.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Відповідно до п.10.1.3 Методики, встановлення монопольного становища включає також спростування (при потребі) доводів відповідача щодо відсутності монопольного (домінуючого) становища на ринку.

У спростування свого монопольного становища позивач в листах від 11.09.2014 № 674/1, від 07.10.2014 № 770 зазначив, що він зазнає значної конкуренції за наступних підстав:

1.Частка ТОВ “Параллель-М ЛТД”, виходячи з кількості АЗС у м. Мелітополі, складає 19 %.

2.Про наявність значної конкуренції на ринку свідчить присутність на ньому значної кількості торгових брендів.

3.Для приваблення клієнтів ТОВ “Параллель-М ЛТД” проведено більше 50 рекламних компаній, запроваджено програму лояльності “Да – карт”, що не мало б сенсу проводити за відсутності значної конкуренції.

4.ТОВ “Параллель-М ЛТД” постійно підтримує високий рівень обслуговування та якість пального.

5.Частка підприємства в об’ємі продажів А95, А98 у Запорізькій області становить 16 %, виходячи з офіційних даних Державного комітету статистики.

Відповідач, в спростування вказаних доводів, зазначив наступне.

Під час проведення дослідження ринку, жоден із суб’єктів господарювання не навів доказів того, що між ними існує змагання, коли ним вчинюються певні дії у відповідь на дії конкурента. Навпаки поведінка вказаних суб’єктів господарювання на ринку вказує на відсутність ознак міногового або нецінового змагання між ними.

Аналіз даних щодо середньозважених роздрібних цін на високооктанові бензини свідчить про сталу та тривалу мовчазну координацію суб’єктів господарювання, коли впродовж 2012, 2013, січня-квітня 2014 вказані оператори ринку синхронно змінювали (підвищували або знижували) роздрібні ціни на пальне. При цьому суб’єктами господарювання не було наведено будь-яких пояснень щодо причин паралельної поведінки.

Запровадження програм лояльності штучно прив’язує споживача до певного оператора, тим самим усувається можливість покупця вибирати між кількома продавцями, а отже має місце обмеження конкуренції.

Дослідження можливостей значної конкуренції з боку інших учасників ринку виявлено, що, крім, ПП “Лукойл”, ПП “Окко Нафтопродукт”, ТОВ “Запоріжнафтопродукт”, ТОВ “Параллель-М ЛТД”, ТОВ “ВОГ РІТЕЙЛ”(з 2014 року), сукупна частка яких залишилась майже незмінною упродовж тривалого періоду (80% та більше), на ньому діяло 8-10 суб’єктів господарювання на 15-17 АЗС, при цьому частка найбільшого з них складає менше 5%.

Таким чином, враховуючи відсутність в поведінці учасників олігополії у своїй сукупності позитивних ознак конкуренції (змагальність з метою здобуття переваг один над одним і можливість вибору споживачів внаслідок цієї змагальності); наявність ринкової влади у цих суб’єктів господарювання (зокрема, здатність диктувати свої умови при продажі товару; обмежувати конкуренцію; підтримувати ціни на рівні понад обумовленими конкуренцією тощо) свідчить про відсутність між учасниками олігополії значної конкуренції.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

-неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

-не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

-невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

-порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України правомірно встановлено, що за підсумками діяльності у січні – квітні 2014 на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами (А-95, А-98, та/або їх аналогів) в територіальних (географічних) межах Мелітополь з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км (селища Костянтинівка, Вознесенка, Семенівка, Нове) монопольне (домінуюче) становище займали ПП “Лукойл” з часткою 15%, ПП “Окко Нафтопродукт” з часткою 15%, ТОВ “Запоріжнафтопродуктгруп” з часткою 23%, ТОВ “Параллель-М ЛТД” з часткою 20%, ТОВ “Вог Рітейл” з часткою 14% сукупна частка яких перевищувала 70 % та між ними була відсутня конкуренція.

За таких обставин, судова колегія вважає, що при прийнятті спірного розпорядження відповідачем було дотримано приписи статті 12 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та вимоги Методики, у зв’язку з чим, відсутні правові підстави для визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №18 від 08.10.2014 року.

Позивачем не доведено наявності передбачених статтею 59 Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що визнання ТОВ «Паралель-М ЛТД» таким, що займає монопольне становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами призведе до обмеження свободи здійснення господарської діяльності підприємства та можливості притягнення позивача в подальшому до відповідальності та накладення штрафу.

Колегія суддів враховує, що перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції визначено статтею 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Виходячи з приписів зазначеної статті, зайняття суб’єктом господарювання монопольного становища не становить порушення конкурентного законодавства, лише зловживання монопольним становищем може потягнути за собою відповідальність.

Прийняття спірного розпорядження за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення позивачем ЗУ «Про захист економічної конкуренції», застосування до позивача будь-яких санкцій таке рішення не передбачає.

Водночас, правові наслідки, передбачені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оформлюються окремими розпорядчими документами і їх прийняття має виключно імовірний характер, тобто за результатами здійснення розгляду справи в залежності від її обставин такі акти може бути й не прийнято.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Запорізької області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у справі №908/4988/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 908/4988/14 підписано 30.03.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Шепітько І.І.