Постанова № 43313012, 24.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 908/300/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1335З/1-38) на рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 року

за позовом Управління комунальної власності Бердянської міської ради, м.Бердянськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські ковбаси”, м.Бердянськ

про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління комунальної власності Бердянської міської ради, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Бердянські ковбаси”, про усунунення перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ТОВ “Бердянські ковбаси” на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради з нежитлового приміщення за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шмідта, 16, площею 34,20 кв. м (приміщення № 119, 120, 121, 125, 126, 127 згідно з планом БТІ першого поверху будівлі).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 року у справі № 908/300/14 (суддя Сушко Л.М.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції, було здійснено зміну територіальної підсудності на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII та розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 р. якими визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.03.2015 року.

В судове засідання 24.03.2015 року сторони не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.94,95).

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу №482 від 16.03.2015 року, в якому, зокрема, зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань за договором щодо повернення предмету оренди, були порушені інтереси саме Управління комунальної власності Бердянської міської ради, яке відповідно до умов договору є орендодавцем майна.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.08.2001 р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець) та ТОВ “Бердянські ковбаси” (орендар) укладено договір №569 оренди комунального майна (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого (в редакції Додаткової угоди від 22.08.2012р.) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове вбудоване приміщення, яке знаходиться на балансі КП “Житлосервіс 2-а” Бердянської міської ради, площею 34,20 кв.м. згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Шмідта, 16 нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі триповерхової будівлі будинку побуту (приміщення №№119-121, 125-127 будівлі літ А-3 згідно з технічним паспортом)…(а.с.11).

26.07.2001 року сторони підписали акт прийому-передачі приміщення (а.с.13).

Додатковими угодами до договору (зворотня сторона а.с.14, а.с.16, зворотня сторона а.с.16, а.с.17) сторони неодноразово продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою від 02.01.2013 р., строк дії договору продовжено до 30.11.2013 р. та викладено пункт 10.2. договору в наступній редакції: “Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін. У випадку, якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору, він не пізніше ніж за три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця з заявою про продовження строку дії договору. Строк дії автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї із сторін на подовження строку дії договору. Подовження строку дії договору оформлюється додатковою угодою” (а.с.18).

Пунктом 5.9. договору (в редакції Додаткової угоди від 12.02.2008 р.) встановлено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов’язаний, в п’ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної, або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 2.3. договору, передача майна в оренду здійснюється згідно акту прийому-передачі, майно вважається поверненим після підписання акту прийому-передачі орендодавцем.

Листом №2433 від 27.08.2013 р. позивач повідомив відповідача про те, що згідно з п. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та у зв’язку з тим, що власник планує використовувати орендоване майно для власних потреб, договір оренди комунального майна, після закінчення 30.11.2013р. строку його дії, продовжено не буде, у зв’язку з чим орендоване майно має бути повернуто за актом прийому-передачі в п’ятиденний термін (а.с.20).

Листом №3439 від 06.12.2013 р. позивач повідомив відповідача, щодо необхідності повернення балансоутримувачу – Комунальному підприємству Бердянської міської ради “Житлосервіс-2”, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, у відповідності до вимог п. 5.9. Договору (а.с.21).

Позивач, обґрунтовуючи позовну заяву, зазначає, що відповідач, в порушення умов договору та статті 27 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, об’єкт оренди не повернув, що стало підставою для звернення до суду з позовом про усунунення перешкоди у користуванні майном шляхом виселення ТОВ “Бердянські ковбаси” на користь Управління комунальної власності Бердянської міської ради з нежитлового приміщення за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шмідта, 16, площею 34,20 кв. м (приміщення № 119, 120, 121, 125, 126, 127 згідно з планом БТІ першого поверху будівлі).

Колегія суддів враховує наступне.

В силу ч. 4 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року).

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються Цивільним кодексом України, а також ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ст.795 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.10.7 укладеного сторонами договору, його дія припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї із сторін на подовження строку дії договору (п.10.2 договору в редакції додаткової угоди від 02.01.2013 р.).

Як свідчать матеріали справи, позивач листом №2433 від 27.08.2013 р. повідомив відповідача про небажання продовжувати строк дії договору, у зв’язку із наміром орендодавця використовувати нерухоме майно для власних потреб (а.с.20).

Вказаний лист отриманий відповідачем 03.09.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотня сторона а.с.20).

Таким чином, договір оренди №569 припинив свою дію 30.11.2013 року, у зв’язку із закінчення строку на який його було укладено та відсутністю згоди сторони на його продовження.

Пунктом 5.9. договору (в редакції Додаткової угоди від 12.02.2008 р.) встановлено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов’язаний, в п’ятиденний термін повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної, або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 2.3. договору, майно вважається поверненим після підписання акту прийому-передачі орендодавцем.

Відповідач об’єкт оренди не повернув, акт про повернення орендованого майна не підписав та фактичну передачу нежитлового приміщення не здійснив, чим порушив умови договору оренди та вимоги чинного законодавства України.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Управління комунальної власності Бердянської міської ради не є належним позивачем у даній справі, оскільки власником предмету оренди є територіальна громада м.Бердянськ.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно вимог ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, права суб'єкта комунальної власності територіальної громади м.Бердянськ здійснює відповідно Бердянська міська рада.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Бердянської міської ради №19 від 17.05.2007 року затверджено Положення про Управління комунальної власності Бердянської міської ради (а.с.25).

Відповідно до п.3.1 вказаного Положення, основним завданням Управління є, зокрема, здійснення повноважень орендодавця комунального майна відповідно до рішень міської ради.

Згідно розділу 4 Положення, управління має право, в межах своїх повноважень, виступати орендодавцем цілісних майнових комплексів комунальних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів, окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності, згідно з відповідними рішеннями.

Таким чином, враховуючи, що стороною договору оренди №569 є Управління комунальної власності Бердянської міської ради, яке уповноважене органом місцевого самоврядування виступати орендодавцем комунального майна, доводи відповідача про те, що Управління Бердянської міської ради не є належним позивачем у даній справі необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі відповідач також вказує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки підставою задоволення позовних вимог зазначив норми Цивільного кодексу України, які не в позовній заяві та не підлягали застосуванню.

Колегія суддів враховує, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим, господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічна правова думка міститься в п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

З урахуванням викладеного, доводи апелянта є безпідставними та не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Запорізької області.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 року по справі №908/300/14 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України колегія, суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2015 року у справі №908/300/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі №908/300/14 підписано 30.03.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Шепітько І.І.