Постанова № 43312732, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 808/1782/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000061702 від 30.01.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 34 579, 91 грн., з яких 27 663,92 грн. за основним платежем та 6 915,99 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У зв'язку з реорганізацією органів Міністерства доходів і зборів України судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Перевіривши, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 21.1.1994 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Запорізької міської ради та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у період з 29.11.2013 року по 05.12.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та слати податку на додану вартість фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 і.п.н.НОМЕР_1 за період з 01.02.2012р. по 29.11.2013р., за результатами якої складно Акт №24/17-214/2366801 від 12.12.2013 року.

На підставі вказаного Акту відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №000061702 від 30.01.2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 34 579, 91 грн., з яких 27 663,92 грн. за основним платежем та 6 915,99 грн. за штрафними санкціями.

У висновках Акту встановлено наступні порушення: п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 27 663,92 грн., у тому числі по періодах: за березень 2013 року в сумі 3 737,93 грн., за квітень 2013 року в сумі 4 492,48 грн., за травень 2013 року в сумі 4 077,43 грн., за червень 2013 року в сумі 2 481,27 грн., за липень 2013 року в сумі 2 943,30 грн., за серпень 2013 року в сумі 2 565,84 грн., за вересень 2013 року в сумі 2 418,32 грн., за жовтень 2013 року в сумі 2 545,59 грн., за листопад 2013 року в сумі 2 401,76 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підтвердження висновку відповідача, що позивачем протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищено 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) та як наслідок занижено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 27 663,92 грн.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (в редакції) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у разі, коли особою допущено перевищення суми, визначеної пунктом 181.1 статті 181 ПК України, у такої особи виникає обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та сплатити податок, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період, що перевірявся, здійснював такі види господарської діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Отже, позивач здійснював господарські операції, які підпадають під визначення "постачання товарів".

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з лютого 2012 року по січень 2013 року (включно), Довідок про рух коштів по рахунку від 13.06.2013 №18-3-7/41-ВРД, фіскальних чеків з 01.03.2012 по 28.02.2013, тобто за 12 календарних місяців, обсяг виручки позивача склав 303 638,80 грн., що перевищує визначений п. 181.1 ст. 181 ПК ліміт.

Перевіркою встановлено та позивачем не заперечується, не подання заяви до ДПІ на реєстрацію його платником ПДВ, не нараховування і не сплата до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ.

Посилання позивача на помилкове зарахування касиром 3 880 грн. до каси позивача замість 15,50 грн. та на договір позики обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції. оскільки, як свідчать матеріали справи сума по фіскальному чеку від 19.03.2012 року №П 557301572 не була включена до звіту та відповідно не має відношення до встановленого правопорушення так само, як і отримані грошові кошти за договором позики.

Також, вірним є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про відсутність в акті перевірки посилань на первинні документи, які б підтверджували факт порушення, оскільки в даному випадку порушення допущене позивачем встановлюється на підставі звітних бухгалтерських і податкових документів.

Таким чином, враховуючи викладене висновок податкового органу щодо допущеного позивачем порушення знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ не вірно визначено початкову дату виникнення податкового зобов'язання, оскільки 10 березня у 2013 році (останній день подання заяви про реєстрацію платника податку на додану вартість) є вихідним днем, то відповідно останній день подання заяви переноситься на перший робочий день, тобто на 11 березня 2013 року. Тому, обов'язок щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість виник з 12 березня 2013 року. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість нарахованого за 11 березня 2013 року.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому слід враховувати, що порушення порядку та підстав призначення та проведення податкової перевірки є підставою для захисту свого права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки. А відтак, позов, спрямований на оскарження дій щодо призначення та/або проведення перевірки, може бути задоволений лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

При цьому, доводи позивача про необізнаність щодо перевірки, спростовуються листом позивача від 22.11.2013 року на адресу начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, в якому позивач просить провести позапланову документальну перевірку у приміщенні ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, у зв'язку з відсутністю офісного приміщення.

Таким чином, з огляду на проведення перевірки правові наслідки оспорюваних дій в наведеному випадку є вичерпаними, їх оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача, що, відповідно, виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо не направлення відповідачем на його адресу Акту перевірки, що позбавило його можливості надати заперечення на акт, не приймаються судом апеляційної інстанції та спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до копії конверту, яка міститься в матеріалах справи, конверт з поштовим відправленням було повернуто на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання.

Крім того, згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду в даній справі.

При цьому, дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника.

Відомості акта перевірки є лише фіксацією податкової інформації, зібраної контролюючим органом при реалізації покладених на нього функцій, які також не порушують права чи законні інтереси платника.

Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника.

За таких обставин, враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 р. - скасувати.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 30.01.2014 року № 000061702, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 124,13 грн., з яких 99,30 грн. за основним платежем та 24,83 грн. за штрафними санкціями.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 23.03.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий