Ухвала суду № 43312731, 19.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2015 року

справа № 2а-9578/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі № 2а-9578/10/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент-Перетворювач» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог (том 1 а. с. 225-227), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010р. № 0001032302/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства щодо формування податку на додану вартість. Також зазначає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності, що в свою чергу підтверджено рішеннями суду першої та апеляційної інстанції по пов'язаній справі № 2а-9579/10/0870.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Запоріжжя від 15.11.2010 №0001032302/0.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

17.03.2015 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом отримано клопотання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про зупинення розгляду справи на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України для надання додаткових доказів, які можуть вплинути на розгляд справи та мають значення для її повного та всебічного розгляду.

Як визначено п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України суд має право зупинити провадження у справі у разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Ознайомившись з клопотанням відповідача, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на те, що прохання про зупинення розгляду справи не містить аргументованого обґрунтування свого клопотання, в ньому не визначено, які саме докази можуть надати представники відповідача та яким чином вони можуть вплинути на розгляд справи. Крім того, з моменту відкриття апеляційного провадження у даній справі у відповідача було достатньо часу для надання до суду будь-яких доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами відповідача на підставі направлень від 03.09.2010 №645, № 645/1 виданих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя, п. 1, ст. 11 - 1 Закону України «Про державну податкову службу» та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 66611,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 28.10.2010 №3197/23-30077685.

05.11.2010 на адресу відповідача було надано заперечення до акту планової виїзної перевірки № 1267/2-160, за результатом розгляду яких прийнято рішення від 10.11.2010 № 18741/10/23-0306/5, висновки перевірки визнані правомірними, а заперечення ТОВ «Елемент – Перетворювач» - необґрунтованими.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0001032302/0 від 15.11.2010, яким визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у сумі 99960,50 грн. (в тому числі за основним платежем у розмірі 66611,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 33305,50 грн.).

Відповідно до акту перевірки підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугувало включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по взаємовідносинах з ВАТ «Завод «Перетворювач» за отримані послуги з очищення промислових стоків. Позивачем не підтверджено обсяг очищених промислових стоків, відповідно до умов п. 4.2 договору № 30/104. Розрахунки за надані послуги проведено у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ВАТ «Завод «Перетворювач».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для прийняття означеного вище податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із абз.1 пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який проведено перевірку, між позивачем та ВАТ «Завод «Перетворювач» діяв договір №30/104 на споживання енергоносіїв, укладений 08.08.2003, відповідно до пункту 1 якого позивач, зокрема, є користувачем послуги з очищення промислових стоків. Виконання умов договору підтверджено первинними документами, що містяться в матеріалах справи (акти прийому-передачі виконаних робіт, рахункам за очистку промислових стокових вод, платіжні доручення, виписка з розрахункового рахунку позивача).

01.03.2011 Дніпропетровським окружним судом у справі №2а-9579/10/0870 прийнято постанову, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, де предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, прийняте відповідачем також на підставі акту перевірки від 28.10.2010 №3197/23-30077685.

Як визначено ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаними судовими рішеннями у справі № 2а-9579/10/0870 встановлено, що умови договору №30/104 від 08.08.2003 сторонами виконано, що підтверджено належними первинними документами, зокрема послуги очистки промсточних вод отриманих позивачем від ВАТ «Завод «Перетворювач» підтверджені відповідними документами та пов'язані з веденням фінансово-господарською діяльністю, що є підставою для віднесення витрат на послуги, визначені договором № 30/104 від 08.08.2003, до валових витрат та податкового кредиту. Крім того, як вбачається з судових рішень, що набрали законної сили, податковим органом не доведено нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину та не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому відсутні підстави вважати, що умови договору сторонами не виконувались.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано законодавчо встановлені вимоги, передбачені для формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 26 березня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов