Постанова № 43312684, 25.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015 року Справа № 904/8963/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач)

суддів:Подобєд І.М., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

Зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 24.03.2015 року.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М. представник, довіреність №14-89 від 18.04.14;

від відповідача: Кожемятов К.М. представник, довіреність №80/01 від 12.01.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 року у справі № 904/8963/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 140 719 115 грн. 84 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" заборгованості в розмірі 140 719 115 грн. 84 коп., з якої: 112 591 374 грн. 35 коп. - основний борг, 10 649 708 грн. 71 коп. - пеня, 3 506 296 грн. 33 коп. - 3% річних, 13 971 736 грн. 45 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2288-БО-5 від 21.12.12р. щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у період з січня по липень, з жовтня по грудень 2013 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 у справі № 904/8963/14 (суддя Рудь І.А) позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 112 591 374 грн. 35 коп. основного боргу, 5 309 325 грн. 05 коп. пені, 13 879 421 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3 506 296 грн. 33 коп. 3% річних, 73 015 грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, судом враховано те, що відповідач є державним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє виключно бюджетним організаціям та установам, до того ж, має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Врахувавши майновий стан відповідача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшив розмір стягуваної пені на 50%.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині зменшення розміру пені на 5 324 854,36 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 324 854,36 грн. пені, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"посилається на наступне:

- в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2, 43, 84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення,

- суд не дослідив майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.233 ГК України;

- господарський суд не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, а саме: позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави; за спірним договором постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також санкції за порушення цих строків; внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ставками 20-24% річних; єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені;

- аналіз законодавства вказує, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан, відсутність коштів не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню;

- зменшення судом розміру пені на 50% спричиняє позивачу додаткові збитки, у зв'язку з чим не враховано інтереси позивача.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що погоджується лише зі стягненням суми основного боргу, не згоден із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних.

Вважає, що спеціальний річний строк позовної давності щодо стягнення пені по зобов'язанням за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року сплив 15.11.2014 року, так як лише 17.11.2014 року господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 25.03.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступну та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

21.12.2012 року між позивачем Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (продавець) та відповідачем Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (покупець) було укладено договір купівлі-продаж природного газу № 13/2288-БО-5 (а.с. 14-19).

Відповідно до п. п. 1.1 договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Відповідно до п. 11.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У пункті 2.1 Договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.13р. по 31.12.13р. газ обсягом до 34 427 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Додатковою угодою № 3 від 19.11.13р. сторони внесли зміни до п. 2.1 Договору, визначивши обсяг газу у розмірі до 34 547,648 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів. (а.с. 23).

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509,00 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн. (п. 5.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 10.07.13р. (а.с. 20) сторони виклали п. 5.2 Договору в наступній редакції:

Ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 558,54 грн.

За умовами п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать, у період з січня по липень 2013 року позивач здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 80 276 575 грн. 12 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- актом від 31.01.13р. на суму 28 774 668 грн. 01 коп. за січень,

- актом від 28.02.13р. на суму 22 939 629 грн. 01 коп. за лютий,

- актом від 31.05.13р. на суму 22 868 430 грн. 31 коп. за березень,

- актом від 31.05.13р.на суму 5 276 777 грн. 48 коп. за квітень,

- актом від 31.05.13р. на суму 278 902 грн. 35 коп. за травень,

- актом від 30.06.13р. на суму 134 584 грн. 32 коп. за червень,

- актом від 31.07.13р. на суму 3 583 грн. 64 коп. за липень.

28.10.2013 року сторони уклали нові акти приймання-передачі природного газу у вказаному періоді, в яких зафіксували постачання позивачем з січня по липень 2013 року природного газу на загальну суму 95 588 330 грн. 51 коп., анулювавши попередні акти, про що зазначили у їх тексті.

У період з жовтня по грудень 2013 року позивач здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 76 011 374 грн. 76 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: - актом від 31.10.13р. на суму 12 814 638 грн. 50 коп. за жовтень,

- актом від 30.11.13р. на суму 24 319 089 грн. 38 коп. за листопад,

- актом від 31.12.13р. на суму 38 877 646 грн. 88 коп. за грудень.

Відповідач за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 11.08.2014р. становить 112 591 374 грн. 35 коп., що підтверджується сальдо по підприємству відповідача, випискою операцій по ДП „Криворізька теплоцентраль" (а.с 41).

Як вбачається з матеріалів справи причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати природного газу за січень - грудень 2013 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача: 112 591 374 грн. 35 коп. - основний борг, 10 649 708 грн. 71 коп. - пеню за порушення грошового зобов'язання, 3 506 296 грн. 33 коп. - 3% річних, 13 971 736 грн. 45 коп. - інфляційні втрати, які відповідачем у добровільному порядку не сплачені, що стало причиною звернення позивача з позовом, який є предметом спору у даній справі.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору Відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовується Відповідачем.

Згідно п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що посилання відповідача на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою умовою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування. Така позиція підтверджується і Вищим господарським судом України (справа № 5021/1407/12 від 10.04.2014).

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором № 13/2288-БО-5 від 21.12.2012 року станом на 11.08.2014 року становить 112 591 374 грн. 35 коп.

Відповідач розрахунок позивача та наявність зобов'язання з оплати повної вартості поставленого газу не заперечив.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 112 591 374 грн. 35 коп., що визнається обома сторонами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково розрахувався з позивачем за спожитий природний газ, але з порушенням строків передбачених п. 6.1 договору, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи (а.с. 8-13).

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сторонами в п. 7.2 Договору 13/2288-БО-5 від 21.12.2012 року передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 8-13).

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за період з 14.02.13р. по 13.07.2014р., розрахована за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, у загальному розмірі 10 649 708 грн. 71 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 13 971 736 грн. 45 коп., на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з березня 2013р. по липень 2014р. та суму 3 506 296 грн. 33 коп. 3 % річних за період з 14.02.13р. по 13.07.2014р.

За приписами п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 вказаної постанови Пленуму ВГСУ).

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку при нарахуванні інфляційних втрат за зобов'язаннями за лютий 2013 року позивачем не враховані вищезазначені приписи та невірно розрахований індекс інфляції, тому господарським судом здійснено перерахунок та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання за лютий 2013р. у сумі 202 005 грн. 74 коп., та загальна сума інфляційних втрат позивача становитиме 13 879 421 грн. 15 коп.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при проведенні розрахунку пені за порушення зобов'язань за період з лютого по липень 2013 року позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, тому господарським судом здійснено перерахунок та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 10 618 650 грн. 10 коп.

Також суд враховує, що оскільки в Договорі № 13/2288-БО-5 від 21.12.2012 року виконання грошового зобов'язання визначено до 14-го числа місяця, то останнім днем виконання такого зобов'язання є день, що передує цьому терміну, в даному випадку 13 число відповідного місяця.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 3 506 296 грн. 33 коп. та збитки від інфляції у сумі 13 879 421 грн. 15 коп., нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів погоджується з розрахованим господарським судом розміром пені у сумі 10 618 650 грн. 10 коп., яка підлягала стягненню з відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про необґрунтоване та незаконне зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені на 50%, колегія суддів з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів встановила наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" є виконавцем послуги з виробництва, розподілення та постачання теплової енергії (а.с. 85-88). Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на послугу централізованого опалення затверджуються органами місцевого самоврядування (а.с. 50).

Отже, відповідач самостійно не має право визначити вартість послуги централізованого опалення. Тариф, затверджений відповідними органами не відповідає обґрунтованим витратам на виробництво послуги в тому числі вартості спожитого відповідачем природного газу, доказом чого є розмір субвенції з різниці в тарифах Несвоєчасна сплата вартості спожитого природного газу пов'язана з заборгованістю держави з виплати відповідачу субвенції з різниці в тарифах, а також несвоєчасною сплатою споживачами вартості послуг централізованого опалення.

Дослідивши майновий стан відповідача та інші обставини господарським судом встановлено, що:

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2 Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживаєть ся бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.;

- відповідно до рішень виконкому Криворізької міської Ради від 14.05.2008 року № 385 та від 12.10.2011 року № 343 основними споживачами виробленої електричної енергії до 01.10.2013 року було КПТМ «Криворіжтепломережа», а з 01.10.2013 року - населення (а.с.с89, 90);

- відповідач зазнав у 2013 році значних збитків через підвищення тарифів на газ, електроенергію та мінімальної заробітної плати без відповідного підвищення тарифу на теплову енергію, який є незмінним з жовтня 2008 року. Тобто, при підвищенні мінімальної заробітної плати, цін на газ та електроенергію тариф на теплову електроенергію залишався незмінним (а.с. 92, 93);

- заборгованість КПТМ «Криворіжтепломережа» перед ДП "Криворізька теплоцентраль" станом на 01.01.2015 року становить 768 949,3 тис. гривень, а загальна сума заборгованості населення перед відповідачем за теплову енергію складає 108 360,6 тис. грн. (а.с. 91), однак, діючим законодавством не надано право відповідачу нараховувати та стягувати пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг з населення;

- на час розгляду апеляційної скарги відповідач частково на суму 59 008 330,92 гривень розрахувався за основним зобов'язанням.;

- оплата вартості природного газу здійснюється відповідачем відповідно до постанови КМУ від 03.12.2008 року за №1082 «Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ», що діяла до 01.07.2014 року та постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014року «Про затвердження Поряд розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» діє з 01.07.2014 року, згідно яких ДП "Криворізька теплоцентраль", як теплопостачальне підприємство, отримує кошти від споживачів теплової енергії на рахунки зі спеціальним режимом використання, з яких здійснюється безспірне списання коштів на користь НАК «Нафтогаз України» у відсотковому значенні від всіх коштів, що надходять від спожива, як плата за теплову енергію в рахунок оплати вартості газу спожитого в поточному періоді.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначені докази, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором, причини несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства відповідача для населення та держави, постачання відповідачем комунальним і бюджетним установам теплової енергії - містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час розгляду апеляційної скарги не надано жодних у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків/понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Як до господарського суду, так і до апеляційної інстанції не надано навіть звіту про фінансові результати діяльності та баланс Позивача.

Не приймаються до уваги і доводи скаржника про те, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити, оскільки на підтвердження цього останнім до матеріалів справи не надано жодних доказів як отримання кредитів, так і доказів того, що заборгованість позивача по довгостроковим та короткостроковим кредитам банків виникла внаслідок заборгованості саме відповідача.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем не надано.

Наведені позивачем в апеляційній скарзі приклади судової практики Вищого господарського суду України не можуть вважатися належними доказами у даній справі у розумінні положень ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені судові рішення прийняті у спорах, стороною у яких не був відповідач та у справах, де розмір заявленої до стягнення пені зменшено більше ніж на 50%, як правило до 80-90%.

Приймаючи до уваги викладене, доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про незаконність прийнятого судового рішення в частині зменшення місцевим господарським судом належної до стягнення пені та штрафу на 50% слід визнати необґрунтованими, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні, тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2015 року у справі № 904/8963/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 30.03.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя А.Є. Прокопенко