Постанова № 43312409, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року Справа № 904/8872/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Опанасенко І.Ю., довіреність № б/н від 11.07.2014 року,

від відповідача: начальник фінансово-економічного відділу відокремленого структурного підрозділу "Пасажирська служба" ДП "Придніпровська залізниця" Антипова О.М., довіреність № 451 від 01.01.2015 року; начальник відділу судових спорів структурного підрозділу "Юридична служба" ДП "Придніпровська залізниця" Пащук В.В., довіреність № 10 від 01.01.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 року у справі № 904/8872/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м. Київ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 630 566, 28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення з останнього на свою користь пені у зв'язку з простроченням оплати лізингових платежів, які підлягали оплаті у період 10.04.2014 року - 10.10.2014 року, розрахованої від суми лізингових платежів, скоригованої на дату сплати лізингового платежу, визначену графіком нарахування та сплати лізингових платежів, на коефіцієнт коригування, за загальний період прострочення оплати з 11.04.2014 року по 14.10.2014 року у сумі 542 304, 38 грн., 3% річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати лізингових платежів, які підлягали оплаті у період 10.04.2014 року - 10.10.2014 року, розрахованих від суми лізингових платежів, скоригованої на дату сплати лізингового платежу, визначену графіком нарахування та сплати лізингових платежів, на коефіцієнт коригування, за загальний період прострочення оплати з 11.04.2014 року по 14.10.2014 року у сумі 88 261, 90 грн., а всього: 630 566, 28 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла до місцевого господарського суду 22.12.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 року у справі № 904/8872/14 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" пеню у сумі 542 304, 38 грн., 3% річних у сумі 88 261, 90 грн., судовий збір у сумі 12 611, 33 грн.; повернуто Публічному акціонерному товариству "Лізингова компанія "Укртранслізинг" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 132, 15 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконанням відповідачем умов договору фінансового сублізингу № 86/Пр/Л-071985/НЮ від 23.07.2007 року в частині своєчасної оплати лізингових платежів, передбаченої умовами договору відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів у вигляді пені, а також передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Перевіряючи розрахунок пені та 3% річних, місцевий господарський суд керувався умовами договору щодо проведення коригування лізингових платежів, виходячи з яких вважав, що базою для нарахування пені та 3% річних є сума лізингового платежу, визначена і перерахована у національну валюту України відповідно до пунктів 1.7., 1.8. договору в останній день виконання зобов'язання у поточному місяці - не пізніше 10 числа кожного місяця. Також, місцевий господарський суд не задовольнив заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% з тих підстав, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов'язком суду, а оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, врахувавши, що відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування його тяжкого фінансового становища, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення відповідної заяви відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач розрахував пеню від суми лізингового платежу, скоригованого на день фактичної оплати, проте, у випадку здійснення платежу відповідачем згідно з умовами договору, сума платежу була б менша щодо всіх випадків несвоєчасної оплати. Тобто, на думку відповідача, здійснюючи платежі по скоригованому курсу, відповідач покрив всю суму збитків позивача. За доводами відповідача, враховуючи різницю між розміром скоригованого платежу на день оплати по договору та фактично сплачену суму з урахуванням коригування на день фактичної оплати, відповідач сплатив на 247 382, 96 грн. більше, ніж сума штрафних санкцій, розрахованих позивачем. На підставі викладеного, відповідач, беручи до уваги відсутність жодних збитків позивача, враховуючи тяжкий майновий стан відповідача та не погоджуючись з розрахунками заявлених позовних вимог позивача, вважає, що позов не підлягав задоволенню. Не погоджуючись з розрахунками штрафних санкцій позивача, відповідач вважає, що пеня має нараховуватись на суму лізингового платежу без його коригування на курсову різницю, до відзиву на позов надав власний розрахунок пені та 3% річних.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що умовами спірного договору фінансового сублізингу передбачено коригування лізингового платежу як на день розрахунку (дату оплати лізингового платежу згідно з графіком), так і на день фактичної оплати лізингового платежу. Оскільки в дату оплати лізингового платежу згідно з графіком відповідач не здійснив оплату відповідного платежу, позивач вважає, що ним правомірно визначена на відповідну дату сума платежу з урахуванням коефіцієнту коригування та застосована відповідальність у вигляді пені, передбачена п. 9.2. договору, яка, в свою чергу, розрахована позивачем від суми оплати (скоригованої суми лізингового платежу), і такий розрахунок відповідає умовам договору, у тому числі і п. 9.2. договору. Також, представник позивача пояснив, що позивач заперечує щодо зменшення суми неустойки; виходячи з обставин, що склалися, не вбачає для цього підстав; позивач знаходиться в такому ж скрутному фінансовому становищі як і відповідач; за спірним договором позивач є сублізингодавцем і має, відповідно, зобов'язання перед основним лізингодавцем за укладеним з ним договором, який також передбачає відповідальність позивача за несвоєчасну оплату ним лізингових платежів.

У судовому засіданні 03.03.2015 року оголошено перерву на 24.03.2015 року.

У судовому засіданні 24.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.06.2007 року між Приватним підприємством "ВТБ Лізинг Україна" (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством - лізингова компанія "Укртранслізинг", яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 647664 (а.с. 53, т. 1) (лізингоодержувач), укладено договір фінансового лізингу № 95-ФП (а.с. 245-250, т. 1; а.с. 1-8, т. 2).

Відповідно до пункту 2.1. цього договору лізингодавець набуває у власність у продавця предмет лізингу, визначений лізингоодержувачем, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби лізингоодержувача, і передає їх лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених договором.

23.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством - лізингова компанія "Укртранслізинг" (з урахуванням зміни найменування - Публічним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг") (сублізингодавець) та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (сублізингоодержувач) укладено договір фінансового сублізингу № 86/Пр/Л-071985/НЮ (далі - Договір) (а.с. 9-15, т. 1).

За змістом пункту 1.1. Договору предметом лізингу є пасажирські вагони, виготовлені згідно з ТУ 3183-014-05744544-99 (купейного типу з радіокупе), ТУ 3183-018-05744544-2000 (типу СВ), ТУ 3183-022-05744544-2003 (плацкартного типу) та специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1), відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком № 2, який є невід'ємною частиною Договору, отримані раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, та передаються сублізингодавцем в строкове платне володіння і користування (сублізинг) сублізингоодержувачу на умовах, визначених цим Договором з відома і дозволу лізингодавця. Загальна кількість предмета лізингу за цим Договором визначається Додатком № 1.

За визначенням, наведеним у пункті 1.2. Договору, лізингодавець - власник предмета лізингу - ПП "ВТБ Лізинг Україна".

Додатком № 1 до Договору є специфікація, відповідно до якої предметом лізингу є два вагони купейного типу з радіокупе загальною вартістю 8 375 000, 00 грн.; чотири вагони типу СВ загальною вартістю 16 000 000, 00 грн.; чотири вагони відкритого типу (плацкартний) загальною вартістю 16 660 000, 00 грн. (а.с. 16, т. 1).

Відповідно до пункту 2.1. Договору сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим Договором, предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам, визначеним у Додатку № 2 (а.с. 17-19, т. 1) до цього Договору.

Предмет лізингу передаватиметься сублізингодавцем сублізингоодержувачу партіями в кількості, що визначається у графіках - графік передачі предмета лізингу (Додаток № 3 до Договору (а.с. 20, т. 1) та з урахуванням змін до Договору додатковою угодою № 1 від 06.05.2008 року (а.с. 24, т. 1) - додаток № 3А (а.с. 25, т. 1)) (пункти 2.3., 5.2. Договору). Згідно з додатком № 3А до Договору предмет лізингу підлягає передачі від сублізингодавця сублізингоодержувачу у березні 2008 року. Сублізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу на умовах цього Договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до умов Договору та узгодженої сторонами специфікації (додаток № 1 до Договору) за актами приймання-передачі майна в сублізинг від 31.03.2008 року №№ 10/86, 3/86, 4/86, 9/86, 5/86, 6/86, 7/86, 1/86, 8/86, 2/86 (а.с. 32 - 41, т. 1) позивач передав відповідачу в сублізинг наступне майно відповідно:

пасажирські вагони купейного типу з радіокупе - 2 шт. (мод. № 61-4186, серійний номер 04781605/120; мод. № 61-4186, серійний номер 04781613/121) за ціною 4 187 500, 00 грн. (без ПДВ) за одиницю, а всього на суму 8 375 000, 00 грн. (без ПДВ);

пасажирські вагони плацкартного типу - 4 шт. (мод. 61-4194, серійний номер 04782009/257; мод. 61-4194, серійний номер 04782017/258; мод. 61-4194, серійний номер 04782025/259; мод. 61-4194, серійний номер 04782033/260) за ціною 4 165 000, 00 грн. (без ПДВ) за одиницю, а всього на суму 16 660 000, 00 грн.;

пасажирські вагони типу СВ - 4 шт. (мод. № 61-4174, серійний № 04780508/123; мод. 61-4174, серійний номер 04780516/124; мод. 61-4174, серійний номер 04780524/125; мод. 61-4174, серійний номер 04780532/126) за ціною 4 000 000, 00 грн. (без ПДВ) за одиницю, а всього на суму 16 000 000, 00 грн. (без ПДВ).

Загалом вартість предмета сублізингу з ПДВ за Договором (п. 3.1. Договору, Додаток № 1 до Договору) та переданого позивачем відповідачу за актами приймання-передачі майна в сублізинг складає 49 242 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору загальна ціна цього Договору визначається виходячи з підписаних сторонами окремих графіків лізингових платежів, які узгоджуються та підписуються сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору. Графік нарахування платежів розраховується виходячи з винагороди сублізингодавця, визначеної сторонами у розмірі 17% річних на кожну партію поставки предмета лізингу. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до цього Договору і розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8. цього Договору.

За визначенням, наведеним у пункті 1.7. Договору, лізинговий платіж - це сума грошових коштів, що підлягає перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіка нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносно предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо.

Відповідно до пункту 1.8. Договору коефіцієнт коригування є розрахунковою величиною, одержуваною з відношення: К = "курс2"/"курс1", де "курс1" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору, "курс2" - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

Пункт 3.6. Договору передбачає, що платежі за цим Договором здійснюються у гривнях відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 3.3. Договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів. Зміна графіка оплати і суми лізингових платежів можливі тільки за взаємною згодою сторін.

Лізинговий період - це період часу, за який проводиться нарахування лізингового платежу. Лізинговим періодом для розрахунку лізингових платежів є календарний місяць. Перебіг першого лізингового періоду починається з 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем підписання сторонами акту приймання-передачі по кожній партії (одиниці) предмета лізингу в сублізинг і складає повний календарний місяць (п. 1.9. Договору).

Пункт 3.9. Договору передбачає, що сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк оплати яких настав, навіть з причин пошкодження предмета лізингу.

Відповідно до умов пункту 3.2. Договору, додаткової угоди № 1 від 06.05.2008 року (а.с. 24, т. 1) позивач та відповідач узгодили між собою графік № 1 від 31.03.2008 року нарахування та сплати лізингових платежів (а.с. 42, т. 1), базові графіки нарахування лізингових платежів за 2 вагони купейного типу з радіокупе (додаток № 4А до Договору), за 4 вагони типу СВ (додаток № 4Б до Договору) та за 4 вагони плацкартного типу (додаток № 4В до Договору) (а.с. 26 - 31 т. 1).

Пунктом 8.1. Договору сторони встановили, що після закінчення строку дії цього Договору, за умови належного виконання сублізингоодержувачем своїх зобов'язань за Договором, сублізингоодержувач має пріоритетне право отримати (викупити) предмет лізингу у власність на умовах договору купівлі-продажу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання останніми усіх зобов'язань, передбачених цим Договором (п. 12.1. Договору).

Також, за умовами Договору (п. 12.2.) термін сублізингу за Договором може бути продовжений за погодженням сторонами умов, на яких продовжується термін лізингу за договором фінансового лізингу № 95-ФЛ від 14.06.2007 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу (ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6. Лізинг) та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, в силу наведеного, враховуючи умови пункту 3.3. Договору, останнім днем здійснення перерахування лізингових платежів за відповідний лізинговий період є 10 число кожного поточного місяця. Така ж дата сплати кожного лізингового платежу передбачена і графіком лізингових платежів.

Відповідач у встановлений Договором строк не сплатив лізингові платежі за квітень - жовтень 2014 року, строк оплати яких щодо кожного лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця, та які на зазначену дату кожного місяця спірного періоду відповідно до умов Договору мають бути скориговані на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до пункту 9.2. Договору, якщо сублізингоодержувач порушує передбачені цим Договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно умов цього Договору, то на суму простроченої заборгованості сублізингодавець має право нараховувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов'язань, встановленого цим Договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

Умовами Договору фінансового сублізингу його сторонами погоджено порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані відповідачем саме на час здійснення відповідних розрахунків.

За таких обставин, як вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, базою для нарахування пені є сума лізингового платежу, визначена відповідно до пунктів 1.7, 1.8 Договору в останній день виконання зобов'язань у поточному місяці - не пізніше 10 числа кожного місяця.

Позивач заявив до стягнення пеню, розраховану від суми лізингового платежу щодо кожного спірного лізингового періоду (квітень-жовтень 2014 року), передбаченої графіком лізингових платежів та скоригованої на коефіцієнт коригування (К) у відповідності з пунктами 1.7., 1.8., 3.3. Договору, за загальний період прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати лізингових платежів з 11.04.2014 року по 14.10.2014 року (в розрізі кожного лізингового періоду з дотриманням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України) у загальній сумі 542 304, 38 грн. та 3% річних, розрахованих від суми лізингового платежу щодо кожного спірного лізингового періоду (квітень-жовтень 2014 року), передбаченої графіком лізингових платежів та скоригованої на коефіцієнт коригування (К) у відповідності з пунктами 1.7., 1.8., 3.3. Договору, за загальний період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати лізингових платежів з 11.04.2014 року по 14.10.2014 року у загальній сумі 88 261, 90 грн.

Враховуючи наведені обставини справи та приписи законодавства, місцевий господарський суд за результатами перевірки розрахунків позивача сум пені та 3% річних, який, в свою чергу, перевірено апеляційним господарським судом, в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені у сумі 542 304, 38 грн. та 3% річних сумі 88 261, 90 грн.

У період розгляду справи місцевим господарським судом відповідач подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80% (а.с. 71-73, т. 1). Також, в апеляційній скарзі відповідач просить відмовити у задоволенні заявлених до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на відсутність збитків позивача та тяжкий майновий стан відповідача.

Так, відповідач зазначає, що стабільне та ефективне функціонування залізничного транспорту є необхідною умовою для забезпечення обороноздатності, національної безпеки і цілісності держави, підвищення рівня життя населення. Відповідач, як державне підприємство, має забезпечувати складання та виконання фінансових планів. Зміни до затвердженого фінансового плану підприємства не можуть вноситись у періоди, за якими минув строк звітування. Всі зміни, як і сам фінансовий план для відповідача, затверджуються тільки постановами Кабінету Міністрів України. У залізниці існує велика дебіторська заборгованість, у тому числі підприємств паливно-енергетичного комплексу та теплозабезпечуючих підприємств, яка не погашається, внаслідок чого відповідачем вживаються заходи щодо її скорочення, проте стягнення такої заборгованості займає певний час. У свою чергу, погашення такої заборгованості є реальним джерелом для оплати відповідачем заборгованості та виконання рішення суду у добровільному порядку. Відповідач зазначає, що джерелом сплати сум штрафних санкцій має бути дохід підприємства. Сплата штрафних санкцій, у тому числі за рішенням суду, не відноситься до складу валових витрат підприємства. Тобто, сплата таких сум не зменшує податкових зобов'язань залізниці, що, у свою чергу, є фактично додатковими витратами підприємства-боржника. За доводами відповідача, скрутне фінансове становище відповідача, крім іншого, підтверджується необхідністю виконання з боку залізниці рішень судів на великі кошти. Щодо розрахунку пені, наданого позивачем, відповідно до якого пеня розрахована від суми лізингового платежу, скоригованого на визначену Договором дату оплати, відповідач зазначає, що у випадку здійснення відповідачем платежу згідно умов Договору (без коригування лізингового платежу), сума платежу була б менша у всіх випадках несвоєчасної оплати, а здійснюючи платежі (оплата лізингових платежів) по скоригованому курсу на дату фактичної оплати (спірні лізингові платежі відповідачем оплачені, однак з порушенням строку оплати) відповідач покрив всю суму збитків позивача.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведена правова норма підлягає застосуванню у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріальною, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме статтею 233 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, враховуючи положення статті 83 ГПК України, реалізація господарським судом права зменшити розмір пені допускається лише у виняткових випадках.

Згідно пункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з подальшими змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, в підтвердження свого тяжкого майнового стану відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу. Довідка про фінансово-економічний стан відповідача (а.с. 74-75, т. 1) не є таким належним доказом, оскільки складена самим відповідачем та не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач у справі в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідача або будь-яким суб'єктом господарювання, яку відповідач здійснює на свій ризик. Недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів не є тими обставинами, які звільняють відповідача від відповідальності за невиконане зобов'язання. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні господарської діяльності.

Несвоєчасна сплата відповідачем лізингових платежів на користь позивача за договором сублізингу, у свою чергу, впливає на належне виконання позивачем умов договору фінансового лізингу щодо перерахування лізингових платежів на користь лізингодавця, за порушення строку сплати яких пунктом 9.2. договору фінансового лізингу для позивача також передбачена відповідальність у вигляді сплати пені (а.с. 5, т. 2).

За таких обставин, обидві сторони, здійснюючи в однаковий період часу свою підприємницьку діяльність в рамках спірного договору, знаходились у рівних умовах з точки зору ризику своєї господарської діяльності.

Щодо доводів відповідача стосовно сплати заборгованості за лізинговими платежами з урахуванням коригування курсової різниці на дату фактичної оплати у сумі, яка покриває нараховану позивачем пеню, що, відповідно, виключає спричинення збитків позивачу, колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідач самостійно уклав спірний Договір сублізингу та погодився з умовами оплати, які вказані в ньому, та обсягом відповідальності у випадку порушення цих умов.

Застосування коефіцієнту коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці, а саме зміна курсу гривні по відношенню до долара США, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

У свою чергу, договір фінансового лізингу, укладений позивачем з ПП "ВТБ Лізинг Україна", містить такі ж умови про застосування до лізингових платежів коефіцієнта коригування.

Отже, несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору сублізингу має наслідком неналежне виконання позивачем договору лізингу, внаслідок чого у позивача, з урахуванням коливань курсу, виникає, так само як і у відповідача, обов'язок сплатити більшу суму в порівнянні з вказаною у графіках платежу. На тих же умовах, що і відповідач, позивач несе відповідальність перед ПП "ВТБ Лізинг Україна" за несвоєчасне здійснення оплати лізингових платежів.

Окрім того, сплата заборгованості з урахуванням коефіцієнту коригування є належним виконанням умов Договору, які погоджені сторонами, а вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є мірою відповідальності за невиконання цих зобов'язань та способом захисту майнового права та інтересу кредитора, як це і передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України, п. 9.2. Договору сублізингу та ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим відповідач безпідставно ототожнює сплату лізингових платежів з урахуванням курсової різниці, штрафні санкції за неналежне виконання умов договору (пеню), а також плату за користування коштами, належними до сплати кредиторові (3% річних), оскільки вони є різними за своєю правовою природою та їх одночасне застосування законодавчо не заборонене.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 року у справі № 904/8872/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015 року у справі № 904/8872/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 30.03.2015 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко