Рішення № 43312339, 23.03.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2015 р.Справа № 916/344/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гентош Р.Є. (за довіреністю);

від відповідача: Майорова Н.М. (довіреність №1021 від 09.02.2015р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне виробниче підприємство „Екологія" до відповідача Приватного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" про стягнення 69 357,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 27.01.2015р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне виробниче підприємство „Екологія" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" про стягнення 69 341,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між Публічним акціонерним товариством „Одеський нафтопереробний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» договору №13/396 на надання послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації 44 робочих місць Замовника за умовами праці, згідно Переліку, вказаного в Додатку № 1 до даного договору, оскільки відповідач несвоєчасно здійснював оплату за надані йому послуги та має заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2014р. порушено провадження у справі № 916/344/15-г з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

14.02.2015р. до канцелярії суду позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 69 357,36 грн.

05.03.2015 року відповідачем до канцелярії господарського суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, позов визнає частково, а саме визнає частину основної суми боргу та просить суд зменшити суму штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

06.03.2015р. позивачем надано до канцелярії суду клопотання про залучення доказів з додатковими документами.

16.03.2015р. до канцелярії суду позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача 76145,00 грн.

23.03.2015р. позивачем надано до канцелярії суду додаткові пояснення до позовної заяви.

23.03.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

28 січня 2014 року Публічне акціонерне товариство „Одеський нафтопереробний завод" (надалі - замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» (надалі - виконавець) уклали Договір № 13/396, відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати комплекс послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації 44 робочих місць замовника за умовами праці, згідно переліку, вказаного в Додатку № 1 до даного договору.

Згідно п. 2.1. Договору вартість послуг, передбачених п. 1.1. Договору становить 61600,00 грн. бкз ПДВ.

За приписами п. 2.2. Договору, передбачено, що оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником протягом десяти банківських днів з помету підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг і одержання замовником від виконавця оригіналу рахунка на оплату.

06 травня 2014 року Публічне акціонерне товариство „Одеський нафтопереробний завод" та Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» підписали акт до Договору № 13/396 від 28.01.2014р., яким засвідчено, що замовнику надано комплекс послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень хімічних і фізичних факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці згідно до затвердженого Переліку професій робочих місць персоналу Публічне акціонерне товариство „Одеський нафтопереробний завод", які підлягають атестації у 2014 році вартістю 61 600,00 грн.

Відповідно до п.4 вищезазначеного акту до Договору № 13/396 від 28.01.2014р., послуги надані у точній відповідності з договором. Замовник не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості наданих послуг виконавцем.

16 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» направило на адресу Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" рахунок від 06 травня 2014 року до Договору № 13/396 від 28.01.2014р. на суму 61600,00 грн., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист. Поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується, що Відповідач отримав вказаний рахунок 23 жовтня 2014 року.

Таким чином, згідно умов Договору, Замовник повинен був оплатити повну вартість наданих послуг за приймально-здавальним актом не пізніше 06 листопада 2014 року, однак в порушення умов договору та вимог чинного законодавства ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" не здійснило оплати за надані послуги.

З наведених підстав Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне виробниче підприємство „Екологія" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" про стягнення 69 341,44 грн.

Відповідачем надано суду відзив на вказану позовну заяву, відповідно до змісту якого, позов відповідач визнає частково, а саме визнає частину основної суми боргу, просить зменшити суму боргу на суму нарахованого позивачу штрафу за порушення строків надання послуг в розмірі 6 160грн. та просить суд зменшити суму штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством „Одеський нафтопереробний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» Договору № 13/396 від 28.01.2014р.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В порушення умов вищезазначеного договору та чинного законодавства відповідач за отримані послуги не розрахувався, в наслідок чого за останнім утворилась заборгованість у загальній сумі 61 600 грн.

В підтвердження наявної заборгованості позивачем надано належним чином засвідчену копію підписаного сторонами акту до Договору № 13/396 від 28.01.2014р., належним чином засвідчену копію рахунку №13/396 від 06.05.2014р. на суму 61 600 грн. та докази направлення вказаного рахунку відповідачу.

Відповідачем наявність вказаної заборгованості спростовано не було. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає позов частково, а саме визнає частину основної суми боргу, просить зменшити суму боргу на суму нарахованого позивачу штрафу за порушення строків надання послуг в розмірі 6 160грн. та просив суд зменшити суму штрафних санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

У своїй вимозі про зарахування зустрічних однорідних вимог та зменшення суми основного боргу Приватного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" у розмірі 61 600 грн. на суму штрафу у розмірі 6 160 грн. відповідач посилається на те, що п.1.2. Договору передбачено строк надання послуг - всі послуги передбачені даним Договором, повинні бути надані Виконавцем Замовнику, та вказана у п.1.3. документація повинна бути передана замовнику протягом 60 календарних днів з моменту підписання вказаного Договору, тобто до 29.03.2014 року.

ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" вказує на те, що ТзОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» виконало свої зобов'язання неналежним чином, надало послуги з простроченням строку, передбаченого п. 1.2. Договору, що підтверджується Актом від 06.05.2014 року до Договору від 28.01.2014 року. А відповідно до п.5.3. Договору у випадку порушення Виконавцем строку надання послуг, передбачених п. 1.2. Договору, Виконавець за вимогою Замовника сплачує останньому штраф у розмірі 10% від вартості послуг, зазначеної у п. 2.1. Договору, та відшкодовує Замовнику понесені витрати у зв'язку із таким порушенням збитки.

На підставі цього Відповідач дійшов висновку, що у Позивача наявна заборгованість по оплаті ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" штрафу у розмірі 6160.00 грн. за порушення строків надання послуг.

Однак, вказані у відзиві вимоги щодо оплати штрафу ТОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» на користь ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" в розмірі 6160,00 грн. за порушення строку надання послуг за договором № 13/396 від 28.01.2014 року є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати комплекс послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації 44 робочих місць Замовника за умовами праці, згідно Переліку, вказаного в Додатку № 1 до даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що строк надання послуг - всі послуги передбачені даним Договором, повинні бути надані виконавцем замовнику, та вказана у п.1.3. документація повинна бути передана Замовнику протягом 60 календарних днів з моменту підписання вказаного договору.

На виконання умов Договору ТзОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» 21 березня 2014 року направило листа вих. № 95 керівнику ПАТ „Одеський нафтопереробний завод", яким передає всю необхідну документацію на 698 аркушах згідно п. 1.3. Договору №13/396 від 28.01.2014 року, що засвідчує належне виконання договору відповідачем.

Крім цієї документації до листа вих. № 95 від 21.03.2014р. було додано два примірники акту про надання послуг до Договору №13/396 від 28.01.2014 року.

Вказаний лист разом із документацією на 698 аркушах та актом про надання послуг у двох примірниках ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" отримало 26 березня 2014 року, що підтверджується відбитком штемпеля ПАТ „Одеський нафтопереробний завод". Акт про надання послуг з 26 березня 2014 року знаходився у відповідача.

Таким чином позивачем було виконано всі умови згідно договору вірно, а тому нарахування штрафу у розмірі 6160.00 грн. за порушення строків надання послуг є безпідставним та необґрунтованим.

Так, судом встановлено наявність надання Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором про надання послуг, та встановлено її належний розмір у сумі 632,88 грн. Проте, оскільки позивач у заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 632,87 грн., а в даному випадку суд не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє вказану вимогу у повному обсязі.

Публічному акціонерному товариству „Одеський нафтопереробний завод" послуг з проведення санітарно-гігієнічних досліджень хімічних і фізичних факторів виробничого середовища та трудового процесу для атестації 44 робочих місць за умовами праці згідно до затвердженого Переліку професій робочих місць персоналу вартістю 61 600,00 грн., таким чином позовна вимога, щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 61 600,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 632,87 грн. за період з 07.11.2014р. по 11.03.2015р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором про надання послуг, та встановлено її належний розмір у сумі 632,88 грн. Проте, оскільки позивач у заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 632,87 грн., а в даному випадку суд не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє вказану вимогу у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" пені в розмірі 6 791,17 грн. за період з 07 листопада 2014 року по 11 березня 2015р., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором про надання послуг, та встановлено її належний розмір у сумі 6 791,19 грн. Проте, оскільки позивач у заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача пеню у сумі 6791,19 грн., а в даному випадку суд не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє вказану вимогу у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" інфляційних витрат в розмірі 7 120,96 грн., суд зазначає наступне.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Судом, за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок інфляційних витрат, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язання по своєчасності оплати за договором про надання послуг, та встановлено її належний розмір у сумі 8 590,63грн. Проте, оскільки позивач у заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 7 120,96 грн., а в даному випадку суд не має правових підстав виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє вказану вимогу у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Оцінюючи вимоги позивача про відшкодування витрат за надання правової допомоги у розмірі 6 734,00 грн., суд зазначає наступне:

Як вбачається зі змісту ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями ст.49 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі №1-4/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства-фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 ГПК України справи про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані, з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

У контексті зазначених норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в порядку ст.44, 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом, а не будь-яким представником.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду договір про надання адвокатської юридичної допомоги № 09-01/15 від 09.01.2015р. підписаний адвокатом Гентош Р.Є. з однієї сторони та ТОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №322. Також, позивачем надано клопотання про залучення додаткових доказів у справі, до якого було додано акт про надання правової допомоги за договором №09-01/15 від 09.01.2015р. адвокатом Гентош Р.Є. та виписку з рахунку ФОП Гентош Ростислава Євгеновича в якій міститься запис про отримання грошових коштів від ТОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство «Екологія» по оплаті за надання правової допомоги в сумі 6 734,00 грн.

Приймаючи до уваги, що договір №09-01/15 від 09.01.2015р. укладений позивачем із особою, що є адвокатом у розумінні ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", а надання таких послуг та їх оплата підтверджується відповідними документами, суд вважає, що клопотання про відшкодування зазначених судових витрат є обґрунтованим та підтвердженим наданими доказами щодо надання послуг адвокатом Гентош Р.Є. Разом з тим, відповідно до п. 12 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N02-5/78 у чинній редакції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд, вважаючи, що розмір витрат на послуги адвоката є явно завищеним, з урахуванням суми боргу, що підлягає стягненню та вважає за необхідне обмежити цей розмір до 3 500 грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне виробниче підприємство „Екологія" до відповідача Приватного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" - задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод" (65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1; код ЄДРЮО та ФОП 00152282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне виробниче підприємство „Екологія" (79057, м. Львів, вул. Антоновича,128; код ЄДРПОУ 32800226) суму основного боргу у розмірі 61 600 /шістдесят одна тисяча шістсот /грн. 00 коп., пеню у сумі - 804 /вісімсот чотири дол. США/ 06 центів, інфляційні витрати в сумі 7 120 /сім тисяч сто двадцять/ грн. 96 коп., 3% річних в сумі - 632 /шістсот тридцять дві/ грн. 87 коп., пеню в сумі - 6 791 /шість тисяч сімсот дев'яносто одна/ грн. 00 коп., витрати по олаті послуг адвоката в сумі 3 500 /три тисячі п'ятсот/ грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 30 березня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев