Постанова № 43312216, 04.03.2015, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 р. Справа № 2а-8908/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника відповідача - Потапенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-8908/10/1870

за позовом Приватного підприємства "ОМ-Центурія"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ОМ-Центурія» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду із позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії першого заступника начальника Шосткинської ОДПІ Кашири Ю.Ю. при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0001751502/0, прийнятого за межами строку, встановленого чинним законодавством України, а також просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0001751502/0 про визначення ПП «ОМ-Центурія» податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 14294грн., в т.ч. 9529грн. - основного платежу, 4765грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Свої вимоги мотивує тим, що за результатами проведеної Шосткинською МДПІ документальної невиїзної перевірки було винесено спірне податкове повідомлення-рішення у зв'язку з порушенням позивачем п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), ч.ч.1,2,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, вимог п.2 ст.3, ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV. В якості обґрунтування донарахування податкових зобов'язань в акті перевірки зазначено, що підприємством позивача вчинялися правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, при придбанні та продажу товарів (ефірних масел) з одним із своїх контрагентів ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», що в свою чергу призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за рахунок завищення податкового кредиту у розмірі 9529грн. за квітень 2009 року. Позивач зазначає, що підприємство має всі необхідні документи, що підтверджують реальне здійснення ним господарських операцій з придбання ефірних масел у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», а саме: податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення. Стосовно посилання податкової інспекції, що правочини повинні вчинятися у письмовій формі, вказав, що відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України правочини можуть укладатися усно. Крім того, зазначив, що оспорюване рішення прийнято першим заступником начальника Шосткинської МДПІ на підставі акту перевірки від 26.10.2010 року з порушенням порядку його прийняття, оскільки перевіряючи ми було здійснено перевірку господарської діяльності підприємства в межах планової перевірки.

Представник позивача, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.223), в судове засідання не з'явився, надіслав заяву (а.с.224), в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить справу розглядати у його відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував (а.с.218-220), пояснивши, що проведеною документальною невиїзною перевіркою ПП «ОМ-Центурія» встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість». Посилався на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказав, що для надання юридичної сили і доказовості вчиненим правочинам, необхідна наявність первинних документів; не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). Крім того, зазначає, що при проведенні перевірки одного з контрагентів позивача ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з листопада 2008 року до червня 2009 року було встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.01.2008 року №100090536, видане Ленінською МДПІ у м. Луганську, анульовано 03.08.2009 року, кількість працюючих складає одна особа, відсутні підтверджуючі документи щодо виникнення податкових зобов'язань (податкові накладні, видаткові накладні, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, головні книги, журнали-ордери, картки рахунків, тощо). Також, позивачем під час проведення документальної невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 26.10.2010 року №1422/1502/34560061, не були надані документи щодо реалізації придбаних у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» ефірних масел, копія договору постачання товару, докази перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальника, їх отримання, оприбуткування. Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі висновків перевірки про відсутність факту поставки товару від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» до ПП «ОМ-Центурія», внаслідок чого останнім було завищено податковий кредит по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, є правомірним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ОМ-Центурія» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» (код ЄДРПОУ 3555272) за період з 01.04.2009 року до 31.05.2009 року, за результатами якої складений акт від 26.10.2010 року №1422/1502/34560061 (а.с.9-12).

Як зазначено у висновках акту, перевіркою встановлено порушення ПП «ОМ-Центурія» п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.3 ст.5 та ст.7 Господарського кодексу України, ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, з урахуванням вимог п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість до сплати за рахунок завищення суми податкового кредиту у розмірі 9529грн., за звітній податковий період квітень-травень 2009 року (а.с.12, зворотній бік).

Актом перевірки встановлено, що в період квітень-травень 2009 року ПП «ОМ-Центурія» мало взаємовідносини з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм».

Висновки Акту перевірки про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» обґрунтовані відсутністю факту поставки товару від контрагента, а також відсутністю інформації щодо подальшої реалізації ефірних масел, придбаних у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм».

На підставі висновків Акту перевірки Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0001751502/0 про визначення ПП «ОМ-Центурія» податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 14294грн., в т.ч. 9529грн. - основного платежу, 4765грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.8).

Суд вважає висновки, які викладені в Акті перевірки від 26.10.2010 року №1422/1502/34560061, обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства, з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що у перевірений період ПП «ОМ-Центурія» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару, придбаного у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», в загальному розмірі 9529грн., в т.ч. за травень 2009 року на суму ПДВ 6358грн., за квітень 2009 року на суму ПДВ 3171грн.

Згідно з письмовими поясненнями представника позивача договір купівлі-продажу з ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» був укладений в усному вигляді.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходяч із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на

такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, наявність лише належним чином оформлених податкових накладних за умови фіктивності операцій, відсутності доказів їх реального вчинення, виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Витрати, які складаються з сум податків, сплачених платником податків у зв'язку із придбанням товарів протягом звітного періоду, що включаються до складу податкового кредиту, повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.23-30,56-57), на підтвердження реальності господарських операцій з придбання у ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» ефірних масел позивачем надано податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм Закону випливає, що строк поставки товарів є істотною умовою для договорів такого виду, тому суд вважає, що під час укладення договору поставки позивач та ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» не дійшли згоди щодо усіх істотних його умов, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, яким чином сторони договору досягли згоди з приводу строку та місця поставки товару, оскільки у рахунках-фактурах (а.с.56-57) зазначені лише найменування, кількість та ціна товару без визначення терміну, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві.

Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права платника податку на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Проте, факт передачі товару від продавця до покупця не встановлено у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, оприбуткування, зберігання та подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

Так, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року №488/346 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно з п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з розділом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно- транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В даному випадку ані під час перевірки ані під час судового розгляду позивачем не було надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця, а саме: не надано ані товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт відвантаження придбаних товарно-матеріальних цінностей, ані подорожніх листів, що підтверджують факт перевезення ТМЦ.

Наявні у позивача податкові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, які підтверджують проведені розрахунки, за відсутності документів, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм», які є підставою для їх оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, актів приймання-передачі товару, довіреностей та інших документів щодо зберігання та подальшої реалізації придбаного товару, не можуть свідчити про реальність проведених господарських операцій.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів реального отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Лотус-Трейдінг-Терм» у періоді, який охоплений перевіркою, з огляду на відсутність доказів щодо їх перевезення, зберігання та прийняття, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 9529грн. за квітень-травень 2009 року.

Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищезазначеного, позивач не надав документів до суду, по яких відбувався рух товарів від продавця (постачальника), а також документів, що підтверджують їх прийняття, оприбуткування та відвантаження; не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та розвантаження; не надано документального підтвердження підстав передачі товарів уповноваженим особам з підтвердженням їх повноважень; не надано доказів оприбуткування товарів в бухгалтерському обліку, а також доказів місцезнаходження товарів перед їх отриманням за договором та доказів розміщення товарів у складських приміщеннях позивача.

Оцінивши подані позивачем документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що вони не спричинили змін у складі та структурі активів і зобов'язань сторін спірного правочину, а відтак, не визнаються судом належними та допустимими доказами реальності господарських операцій, тому суд не вважає помилковими висновки контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0001751502/0, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо визнання дій першого заступника начальника Шосткинської МДПІ Кашири Ю.Ю. при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0001751502/0 протиправними, суд зазначає наступне.

Проведена перевірка була здійснена на підставі п. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів незалежно вид способу їх подачі).

Абзацом 3 пп.1.2 п.1 наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, визначено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, незалежно вид способу їх подачі. Відповідно до зазначеного підпункту дана невиїзна перевірка податковим органом здійснювалась в приміщенні Шосткинської МДПІ та при її проведенні перевіряючими використовувались виключно документи, які були в розпорядженні податкових органів (подані платником податків податкові декларації, листи-запити, листи-відповіді від податкового органу контрагента позивача).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач правомірно виніс оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ОМ-Центурія" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекціїГоловного управління Міндоходів у Сумській області про визнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0001751502/0 -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова