Постанова № 43312122, 24.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 908/4737/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 998 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі № 908/4737/14

за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк

до Комунального підприємства “Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ Донецької області

про стягнення 7 188,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі № 908/4737/14 (суддя Серкіз В.Г.) позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з Комунального підприємства “Красноармійськводоканал” на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області 3359 грн. 20 коп. основного боргу, 3829 грн. 54 коп. штрафу та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач - Комунальне підприємство “Красноармійськводоканал”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі № 908/4737/14 скасувати та прийняте нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення зобов’язання щодо своєчасної оплати за надані послуги з охорони об’єктів було спричинено, зокрема, не з вини КП «Красноармійськводоканал», а в силу форс-мажорних обставин внаслідок ведення бойових дій та проведення АТО на території Донецької області, у зв’язку з чим просить звільнити його від сплати штрафних санкцій. Крім того, відповідачем ще до винесення оскаржуваного рішення було сплачено суму заборгованості за надані послуги у повному обсязі.

Позивач – УДСО при ГУ МВС України в Донецькій області, надіслав на адресу Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4675 від 23.03.2015р.), в якому вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 р. у справі № 908/4737/14 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин та з дотриманням норм як процесуального так і матеріального права; просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вважає посилання відповідача на форс-мажорні обставини безпідставні, оскільки у відповідача виник обов’язок по сплаті за надані послуги ще до настання таких обставин.

У призначене судове засідання 24 березня 2015 року сторони не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 108, 109).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомлених сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, 01.01.2008 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області (Виконавець) та Комунальним підприємством "Красноармійськводоканал" (Замовник) був укладений договір на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації № 50/17/Кр (Договір), за умовами якого, Виконавець на кошти отримані від Замовника починаючи з 01.01.2008 року здійснює за допомогою системи охоронної сигналізації охорону об'єктів, які внесені до Розрахунку-Дислокації (додаток № 1 до Договору) і позначені на плані - схемі (додаток № 3 до Договору), а Замовник зобов'язується виконати в повному обсязі приписи щодо обладнання та укріпленності об'єкту надані Виконавцем (додаток № 4 до Договору) та оплачувати замовлені охоронні послуги згідно умов Договору (а.с. 13-16).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що за згодою сторін охорона об'єкту полягає в здійсненні Виконавцем спостереження за системою охоронної сигналізації, а у разі надходження на пункт централізованого спостереження (ПЦС) сигналу тривоги, забезпечити Виконавцем реагування НМО.

Терміном охорони вважається час з моменту здачі до моменту зняття об'єкта з-під охорони, що визначено Розрахунком-Дислокацією (додаток № 1 до Договору) (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість послуг визначена і узгоджена сторонами Розрахунком-Дислокацією (додаток № 1 до Договору).

Оплата послуг здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати, шляхом внесення щомісячних платежів на розрахунковий рахунок Виконавця, у розмірі визначеному Розрахунком-Дислокацією (додаток № 1 до Договору) (п. 2.3 Договору).

В пункті 2.4, 2.5, 2.6 Договору зазначено, що першу оплату Замовник здійснює в продовж п'яти банківських днів після підписання сторонами договору, а усі наступні платежі - не пізніше п'яти днів до кінця кожного поточного місяця; форма розрахунків – безготівкова; датою оплати вважається дата зарахування грошей на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 2.7 Договору, Виконавець надає Замовнику рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт (акти виконаних робіт Замовник в обов'язковому порядку підписує і один примірник повертає Виконавцю.

Замовник зобов'язаний здійснювати оплату послуг належним чином в порядку і строки обумовлені цим Договором (п. 3.3.16 Договору).

Відповідно до п. 6.1 та 6.2 Договору, в якості засобу забезпечення належного виконання взятих на себе за цим Договором зобов'язань, Сторони домовились про застосування неустойки у вигляді штрафу у випадку неналежного виконання зобов'язання у такий спосіб: у разі порушення зобов'язань обумовлених пунктами 2.1, 2.4, 2.6, 3.3.16 Договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10 % від суми кожного невиконаного своєчасного зобов'язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 50 % від суми кожного своєчасно невиконаного зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконував умови Договору, надавав охоронні послуги згідно умов договору на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації № 50/17/Кр від 01.01.2008 року.

Факт надання та прийняття охоронних послуг у спірному періоду за червень-жовтень 2014 року підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, які підписані та скріплені печатками обох сторін по справі, що є підтвердженням прийняття відповідачем послуг охорони згідно умов договору на охорону об'єктів за допомогою системи охоронної сигналізації № 50/17/Кр від 01.01.2008 року (а.с. 45-49).

Проте, відповідач надані послуги вчасно не оплатив, що стало підставою для звернення позивача із позовом до господарського суду.

Місцевий господарський суд, дійшовши висновку про неналежне виконання умов договору охорони об’єктів щодо належної та вчасної відповідачем оплати послуг, задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув з відповідача суму основного боргу у розмірі 3359,20 грн. та передбачений умовами договору штраф в сумі 3829,54 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

До матеріалів апеляційної скарги відповідачем подані платіжні доручення № 6078 від 15.12.2014 р. та №5999 від 05.12.2014 р. про сплату, у відповідності до призначення платежу за договором № 50/17/кр від 01.01.2008 р., заборгованості у сумі 2687,36 грн. та 1343,68 грн. відповідно (а.с. 86-87).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з охорони у спірний період з червня 2014 року по жовтень 2014 рік погашена.

Як зазначено у п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки заборгованість за надані послуги за червень-жовтень 2014 року була погашена відповідачем після порушення провадження у справі господарським судом і до винесення оскаржуваного рішення, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з чим, рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 року про задоволення позовних вимог в частині стягнення з КП «Красноармійськводоканал» на користь УДСО при ГУМВСУ в Донецькій області основного боргу у розмірі 3359,20 грн. підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3829,54 грн., колегія суддів враховує наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено в цій постанові, сторони у Договорі визначили, що у разі порушення зобов’язань Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10 % від суми кожного невиконаного своєчасно зобов’язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 50 % від суми кожного своєчасно невиконаного зобов'язання (п. 6.2).

Згідно розрахунку ціни позову позивача, розмір штрафу, який заявлений до стягнення внаслідок неналежного виконання умов Договору, дорівнює 3829,54 грн. та який суд першої інстанції визнав обґрунтованим.

Разом з цим, до стягнення неустойки як міри цивільно-правової відповідальності застосовуються загальні підстави звільнення особи від цивільно-правової відповідальності. Частина 3 статті 550 Цивільного кодексу України відсилає до статті 617 Цивільного кодексу України, якою визначено дві основні підстави звільнення особи від відповідальності: випадок та непереборна сила. Під випадком розуміється відсутність вини особи у невиконанні або неналежному виконанні. Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

З апеляційної скарги відповідача вбачається, що КП «Красноармійськводоканал» визнає, що несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало за надані послуги з охорони об’єктів, але порушення зобов’язання було спричинено не з вини підприємства, а в силу форс-мажорних обставин, таких як проведення антитерористичної операції на території Донецької області. Починаючи з 10.06.2014 р. підприємство відповідача не отримувало доходів від господарської діяльності.

За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Факт настання форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України від 20.08.2014 р. № 2503/05-4 про настання обставин непереборної сили (а.с. 101-102).

Так, відповідно до сертифікату, згідно з рекомендаціями Міжнародної торгової палати (МТП) до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належить, зокрема, війна (оголошена чи неоголошена), збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго), безлади, вторгнення, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, громадянська війна, заколот, акт непокори, військове або незаконне захоплення влади, державний переворот, повстання, цивільні заворушення або безлади, бешкетування юрби, цивільна непокора, акти тероризму, диверсії та ін.

За рекомендаціями Міністерства доходів і зборів України (лист №14544/7/99-99-19-03-02-17 від 19.06.2014р.) обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини)- це непереборна за даних умов сила (зокрема, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, тощо).

Враховуючи вищезазначене та відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті Податкового кодексу України, на підставі наданих документів, Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 13 липня 2014 р. Комунальному підприємству «Красноармійськводоканал» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Також Донецька торгово-промислова палата, на запит КП «Красноармійськводоканал» м. Донецька провела системний аналіз наданих документів з питання неможливості виконання КП «Красноармійськводоканал» з 10.06.2014 року своїх статутних функцій, ведення господарської діяльності в повному обсязі, договірних зобов'язань, керуючись чинним законодавством Украйни, дійшла висновку, що невиконання зобов'язань сталося в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, за наявності фактів озброєних зіткнень на зазначеній території, відсутності можливості вільного та безпечного пересування та здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади, збройного захоплення території аеропорту і т.д. і по своєму характеру не залежало від волевиявлення КП «Красноармійськводоканал», інших сторін і третіх осіб, обставини мають ознаки форс-мажорних, тобто є непередбаченими, знаходяться поза контролем і перешкоджають своєчасному виконанню договорів та інших зобов'язань (а.с. 102-104).

Відповідно до п. 8.1 Договору № 50/14/КР від 01.01.2008 р. сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за цим Договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після укладення даного Договору незалежно від волі сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, оскільки порушення умов договору щодо своєчасного розрахунку за надані послуги за спірний період сталося не з винних дій відповідача, а в наслідок форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді нарахування та стягнення штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга КП “Красноармійськводоканал” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області 18 грудня 2014 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу та штрафу скасуванню; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Разом з цим, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що норма частини другої статті 49 ГПК України виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р., колегія суддів дійшла висновку про покладення судового збору на відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2014 року у справі № 908/4737/14 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Провадження в частині стягнення з Комунального підприємства “Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області основного боргу у сумі 3359,20 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процессуального кодексу України.

В задоволенні позову в частині стягнення з Комунального підприємства “Красноармійськводоканал”, м. Красноармійськ на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області штрафу у розмірі 3829,54 грн. – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 30.03.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.