Постанова № 43312116, 26.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р.Справа № 916/3287/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження голови суду №158 від 25.03.2015р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від прокуратури - Чалий М.Г., за довіреністю № 014402 від 10.01.2013р.;

від ДП „Київський бронетанковий завод" - Смалюк Р.В., за довіреністю № Д-1044/2014 від 23.06.2014р.

від Державний концерн "Укроборонпром"; - Мицак Д.М., за довіреністю № 057/452 від 25.02.2015р.

від Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг" - Кравченко І.В., за довіреністю № 21/1-15 від 21.01.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг"

на рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2015р.

по справі № 916/3287/14

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного концерну „Укроборонпром" та Державного підприємства „Київський бронетанковий завод"

до Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг"

про визнання недійсним договору та стягнення 12 000 000грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У серпні 2014 року Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного концерну „Укроборонпром" та Державного підприємства „Київський бронетанковий завод" до Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг" з урахуванням уточнень просив визнати недійсним договір поставки № 037/119 від 23.06.2014р., укладений між ДП „Київський бронетанковий завод" та ПП „Спец-Ком-Юг", та стягнути з ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" на користь ДП „Київський бронетанковий завод" 12 000 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за договором не має ліцензії на поставку товару, якій віднесений до військової техніки, а тому на підставі частини 1 ст. 227 ЦК України договір є недійсним. Прокурор просить застосувати реституцію то повернути ДП „Київський бронетанковий завод" 12 000000,0 грн. відповідно до ст. 216 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.01.2015р. (головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Зайцев Ю.О., суддя Малярчук І.А.) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір поставки № 057/119 від 23.06.2014р., укладений між ДП „Київський бронетанковий завод" та ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ". Стягнуто з ПП „СПЕЦ-КОМ-ЮГ" на користь ДП „Київський бронетанковий завод" 12 000 000 грн. Стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 74 298 грн. судового збору. Скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 18 серпня 2014р. по справі № 916/3287/14. Судове рішення мотивовано тим, що предметом поставки за оспорюваним договором є вироби, що використовуються у військовій сфері, постачання яких потрібує ліцензування. Відсутність у Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг" відповідної ліцензії, згідно з частиною 1 ст. 227 ЦК України тягне за собою недійсність договору. Оскільки недійсний договір не створює для сторін юридичних наслідків, на підставі ч.1 ст. 216 ЦК України суд першої інстанції застосував реституцію, стягнувши з відповідача на користь ДП „Київський бронетанковий завод" 12 000 000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство „Спец-Ком-Юг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі сторона наполягає на тому, що корпус до БТР за своїми властивостями не є військовим виробом, а є виключно його складовою частиною (комплектувальним виробом), а тому не підлягає ліцензуванню.

Крім того, апелянт зазначив, що сам по собі БТР зі своїми складовими без його додаткового оснащення військовою технікою є фактично звичайним транспортним засобом, який може виступати предметом цивільних договорів.

Апелянт звертає увагу на різноманітну судову практику з цього приводу. На думку сторони, посилка суду на листа Мінекономрозвитку і торгівлі України від 15.07.2014 за вих. 2734-099/24016-05 є безпідставною, оскільки зазначений документ не відповідає вимогам закону, не є за своєю правовою природою законодавчим актом, не має жодної обов'язкової юридичної сили, а тому не є допустимим доказом у справі у розумінні ст. 34 ГПК України.

Сторона вказує на те, що вирішення питання з приводу віднесення корпусів БТР до військової техніки не перебуває у компетенції а ні суду, а ні будь - якого профільного міністерства, а відповідь на нього може бути надана виключно спеціалістами у відповідній галузі. На думку сторони, що для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд повинен був призначити судову інженерно - технічну експертизу.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП „Київський бронетанковий завод" просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2014р. між Державним підприємством „Київський бронетанковий завод" (Покупцем) та Приватним підприємством „Спец-Ком-Юг" (Постачальником) укладено договір поставки № 057/119 (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця Товар, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору (Специфікація №1), а Покупець зобов'язався прийняти його та оплатити згідно даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменуванням Товару є корпуси В1332А.01сб.

Якість та комплектність Товару, що постачається Постачальником, повинна відповідати ГОСТу, ТУ, кресленням, що підтверджується сертифікатом якості виробника (п. 2.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору узгоджено, що сума договору становить 12 000 000 грн. (з урахуванням 20 % -ПДВ - 2 000 000грн.).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікація №1) встановлено, що Товар що постачається, є корпуси до БТР В1332А.01сб в кількості 20 штук за ціною 500 000грн. за одиницю, загальною вартістю 12 000 000 грн. (з урахування ПДВ).

Згідно платіжного доручення № 234 від 24.06.2014р. ДП „КБТЗ" перерахувало грошові кошти в сумі 12 000 000 грн. на рахунок ПП „Спец-Ком-Юг", при цьому поставка товару з боку відповідача не відбулась.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи питання щодо правомірності укладеного правочину, судова колегія звертає увагу на наступне.

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом (ч.ч.1, 3 ст.14 Господарського кодексу України).

Підпунктом 41 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензуванню підлягає зокрема, розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Згідно з абз. 4 п. 2 ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 682, військова техніка - це технічні засоби (системи, комплекси, зразки виробів), виключаючи їх складові частини і комплектувальні вироби, призначені для бойового (оперативного), технічного і тилового забезпечення бойових дій та навчання військових підрозділів, а також для контролю та випробувань таких засобів, військової зброї і боєприпасів, їх експлуатації, обслуговування та знешкодження.

Відповідно до листа Міністерства оборони України № 220/9270 від 23.10.2014р. зазначено, що корпус В1332.01сб є складовою частиною (комплектувальним виробом) бронетранспортерів типу БТР-3Е та є виробом, що використовується у військовій сфері. (а.с. 37 том 3)

Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2734-09/24016-05 від 15.07.2014р. встановлено, що ПП „Спец-Ком-Юг" ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї (в повному обсязі чи частково) не отримувало та із заявою про видачу ліцензії до Мінекономрозвитку не зверталось (а.с.41 том1).

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно п.3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. „ Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), за змістом частини першої статті 227 ЦК України є оспорюваним.

Ліцензія є необхідною для здійснення деяких видів господарської діяльності, зазначених у статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також у випадках, визначених Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" тощо.

Правочин вважається вчиненим без ліцензії, якщо на час такого вчинення останню не отримано, або строк її дії закінчився, або ліцензію анульовано (відкликано), або її дію зупинено у передбачених законом випадках. При цьому не має значення, з яких причин була відсутня ліцензія, а також чи знала або повинна була знати про це інша сторона правочину. У разі коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, а на час, коли правочин був виконаний або мав бути виконаний, вона ліцензію отримала, підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Наявність у суб`єкта господарювання ліцензії на право виготовлення та на реалізацію військової техніки свідчить не лише про право на здійснення відповідного виду діяльності, але і про рівень якості продукції, відповідність встановленим стандартам та ліцензійним умовам.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача на момент укладення договору була відсутня ліцензія, яка надає право на здійснення діяльності, пов'язаної із виготовленням та реалізацією військової техніки, договір поставки № 057/119 від 23.06.2014р. укладено з порушенням вимог законодавства, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Встановлено, що відповідач на виконання вимог договору поставки № 057/119 від 23.06.2014р. - отримав від ДП „Київський бронетанковий завод" 12 000 000грн. на підставі платіжного доручення № 234 від 24.06.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, отримані ПП „Спец-Ком-Юг" грошові кошти на підставі платіжного доручення № 234 від 24.06.2014р. в розмірі 12 000 000 грн. за договором поставки № 057/119 від 23.06.2014р., підлягають стягненню з ПП „Спец-Ком-Юг" на користь ДП Київський бронетанковий завод".

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

Твердження відповідача про те, що господарська діяльність з реалізації корпусів до БТР не підлягає ліцензуванню є безпідставним, оскільки корпус В1332 А.01 сб є основою для складання бронетранспортера, що поєднує в єдине ціле всі агрегати та механізми бронетехніки, що підтверджується копіями документів - керівництва з експлуатації бронетранспортера БТР - ЗЕ 1 . Тобто даний корпус є основою бронетіхники, а тому виходячи зі змісту ст.14 господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", діяльність із постачання таких корпусів підлягає обов'язковому ліцензуванню з метою забезпечення належного рівня якості продукції військового значення.

Посилання апелянта на лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2734-09/24016-05 від 15.07.2014р. як на неналежний доказ не приймається до уваги, оскільки пунктом 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затв. Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України реалізує державну політику в сфері ліцензування. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Мінекономрозвітку, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, узагальнює практику застосування нормативно - правових актів з питань ліцензування та здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування. Лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 2734-09/24016-05 від 15.07.2014р містить інформацію щодо положень законодавства, які передбачають обов'язковість отримання ліцензії суб'єктом господарювання при здійсненні поставки корпусів до бронетранспортерів. Крім того, у Постанові Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 по справі 815/5895/14, у якій оскаржувались дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо надання листа № 2734-09/24016-05 від 15.07.2014р., не встановлено порушення вимог діючого законодавства. Таким чином зазначений лист є належним та допустимим доказом, а тому порушень ст. 34 ГПК України господарським судом першої інстанції з цього приводу не виявлено.

Доводи щодо обов'язкового призначення експертизи для віднесення до військової техніки предмету договору не приймаються до уваги, оскільки відповідачем зазначене клопотання не було заявлене у ході апеляційного провадження.

Посилання апелянта на різноманітну судову практику також відхиляється судовою колегією, оскільки обставини справ, наданих апелянтом як приклад судової практики, відрізняються від обставин зазначеної справи..

Доводи апелянта відносно того, БТР зі своїми складовими без його додаткового оснащення військовою технікою є звичайним транспортним засобом, який може виступати предметом цивільних договорів не приймається судовою колегією до уваги, тому що не доведені відповідачем.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг" - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Спец-Ком-Юг" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.01.2015р. по справі № 916/3287/14 - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 30.03.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош