Ухвала суду № 43311591, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17504/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року №003032204, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року №003032204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Грінвуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Саміро Холдінг» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року. Результати перевірки оформлені актом від 27.06.2014 року №307/26-57-22-04-10/31023578.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, позивачем порушено вимоги п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 115 337,00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 22 448,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 43 851,00 грн., за березень 2012 року в сумі 49 038,00 грн.

17 липня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003032204, яким ТОВ «Грінвуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 115 337,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57 668,50 грн.

Позивач звернувся з відповідними скаргами, за результатами розгляду яких рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.09.2014 року №9288/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги та рішенням Державної фіскальної служби України від 14.10.2014 року №5037/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року №0003032204 залишено без змін, а скарги ТОВ «Грінвуд» - без задоволення.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Саміро Холдінг» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №Т-0098 від 01.12.2011 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар, відповідно до видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору. Кількість і асортимент Товару обумовлюється у видаткових накладних (п. 2.3 даного договору).

Перехід права власності, а також перехід ризиків на Товар відбувається у момент передачі Товару Покупцеві (п. 4.1 даного договору).

Покупець оплачує поставлений Продавцем товар, вказати у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 5.1 даного договору).

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій, здійснених на підставі договору купівлі-продажу №Т-0098 від 01.12.2011 року, позивачем надано суду копії наступних документів: - видаткових накладних (№54 від 13.01.2012 року на суму 35 445,00 грн., №56 від 16.01.2012 року на суму 28 356,00 грн., №109 від 24.01.2012 року на суму 42 534,00 грн., №133 від 26.01.2012 року на суму 28 356,00 грн., №5 від 01.02.2012 року на суму 28 356,00 грн., №26 від 03.02.2012 року на суму 35 445,00 грн., №39 від 06.02.2012 року на суму 35 445,00 грн., 3109 від 15.02.2012 року на суму 28 356,00 грн., №146 від 21.02.2012 року на суму 35 445,00 грн., 3167 від 22.02.2012 року на суму 35 445,00 грн., №181 від 23.02.2012 року на суму 28 356,00 грн., №209 від 27.02.2012 року на суму 36 258,00 грн., №1 від 01.03.2012 року на суму 35 445,00 грн., №9 від 02.03.2012 року на суму 35 445,00 грн., №19 від 03.03.2012 року на суму 35 445,00 грн., №24 від 05.03.2012 року на суму 35 445,00 грн., 327 від 06.03.2012 року на суму 23 058,00 грн., №45 від 12.03.2012 року на суму 35 445,00 грн., №55 від 14.03.2012 року на суму 51 414,00 грн., №61 від 15.03.2012 року на суму 42 534,00 грн.); - податкових накладних (від 13.01.2012 року №54 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 16.01.2012 року №56 на загальну суму з ПДВ 28 356,00 грн., від 24.01.2012 року №109 на загальну суму з ПДВ 42 534,00 грн., від 26.01.2012 року №133 на загальну суму з ПДВ 28 356,00 грн., від 01.02.2012 року №5 на загальну суму з ПДВ 28 356,00 грн., від 03.02.2012 року №26 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 06.02.2012 року №39 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 15.02.2012 року №109 на загальну суму з ПДВ 28 356,00 грн., від 21.02.2012 року №146 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 22.02.2012 року №167 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 23.02.2012 року №181 на загальну суму з ПДВ 28 356,00 грн., від 27.02.2012 року №209 на загальну суму з ПДВ 36 258,00 грн., від 01.03.2012 року №1 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 02.03.2012 року №9 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 03.03.2012 року №19 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 05.03.2012 року №24 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 06.03.2012 року №27 на загальну суму з ПДВ 23 058,00 грн., від 12.03.2012 року №45 на загальну суму з ПДВ 35 445,00 грн., від 14.03.2012 року №55 на загальну суму з ПДВ 51 414,00 грн., від 15.03.2012 року №61 на загальну суму з ПДВ 42 534,00 грн.).

Також, на підтвердження оплати поставленого за вказаним вище договором товару позивачем надано суду копії виписки з банківського рахунку ТОВ «Грінвуд» (з відмітками банку), а на підтвердження наявності у особи, яка від імені ТОВ «Грінвуд» приймала товарно-матеріальні цінності від контрагента ТОВ «Саміро Холдінг», у матеріалах справи міститься копія витягу з книги реєстрації довіреностей.

В свою чергу, на підтвердження фактичного руху товару, придбаного у ТОВ «Саміро Холдінг» за перевіряємий період, позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних (СН №54 від 13.01.2012 року, СН №56 від 16.01.2012 року, СН №109 від 24.01.2012 року, СН №133 від 26.01.2012 року, СН №5 від 01.02.2012 року, СН №26 від 03.02.2012 року, СН №39 від 06.02.2012 року, СН №109 від 15.02.2012 року, СН №146 від 21.02.2012 року, СН №167 від 22.02.2012 року, СН №181 від 23.02.2012 року, СН №209 від 27.02.2012 року, СН №1 від 01.03.2012 року, СН №9 від 02.03.2012 року, СН №19 від 03.03.2012 року, СН №24 від 05.03.2012 року, СН №27 від 06.03.2012 року, СН №45 від 12.03.2012 року, СН №55 від 14.03.2012 року, СН №61 від 15.03.2012 року).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Грінвуд» мало ділову мету, укладаючи вказаний правочин з ТОВ «Саміро Холдінг», що підтверджується наступним.

Згідно пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Саміро Холдінг» за перевіряємий період товару позивачем було надано копії договорів та первинних документів, складаних за результатами фінансово-господарських з третіми особами.

Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Саміро Холдінг», відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.

Відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного вище товариства (ТОВ «Саміро Холдінг») умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за №К-24491/10, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Саміро Холдінг» - діяв як добросовісний платник, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.