Ухвала суду № 43311473, 24.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р. Справа № 124197/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Джоголика Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тисменицького районного споживчого товариства на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі за позовом Тисменицького районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

26.05.2011 року Тисменицьке районне споживче товариство звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000421520 від 16.05.2011 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що структурними підрозділами сплата податку на додану вартість за період що перевірявся не здійснена, відповідач правомірно донарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на додану вартість з операцій поставки товарів (робіт, послуг) окремими філіями, та застосував штрафні санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Тисменицьке районне споживче товариство подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ в Тисменицькому районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 16.05.2011 року за № 1160/1520/01752937, в якому зазначено порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(а.с.9-11).

На підставі вказаного акту ДПІ в Тисменицькому районі прийняла оскаржуване рішення від 16 травня 2011 року за № 0000421520, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість за порушення Закону України "Про податок на додану вартість"(а.с.8).

З матеріалів справи слідує, що Тисменицьке районне споживче товариство за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року було платником податку на додану вартість, з 30.09.2009 року по 31.12.2009 року у відповідності до свідоцтва про право сплати єдиного податку здійснювало діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. З 13.01.2010 року зареєстровано платником податку на додану вартість. У періоді, що перевірявся в підпорядкуванні Тисменицького районного споживчого товариства знаходилось пять відокремлених підрозділів Стриганицьке КП, ВП "Маріанна", ГВП "Зодіак", ГВП "Фортуна", ГВП "Тисменицький коровай", які були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що згідно поданих декларацій з податку на додану вартість за 2009 рік Тисменицьким районним споживчим товариством задекларовано обсяг оподатковуваних поставок склав 364 800,00грн. При цьому, у відповідності до декларацій з податку на прибуток вищевказаних структурних підрозділів обсяг продажу товарів, робіт, послуг склав 1 386 100,00 грн. Таким чином, різниця між задекларованими Тисменицьким районним споживчим товариством та його структурними підрозділами обсягами поставок за три квартали 2009 року склала 1 021 300 грн.

Згідно зазначеного вище акту перевірки Тисменицьким районним споживчим товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 170 215,00 грн. за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року. Загальна сума від здійснених Тисменицьким районним споживчим товариством та відокремленими господарськими підрозділами операцій з поставки товарів (послуг) дванадцяти календарних місяців 2009 року сукупно перевищила 300 000, 00 грн.

Підпунктом «б» пункту 2.1 статті 2 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000, 00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пунктом 9.4 статті 9 Закону № 168/97-ВР якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як з'ясовано судом першої інстанції, в період з січня 2009 року по жовтень 2009 року позивач з урахуванням сум, одержаних відокремленими структурними підрозділами без статусу юридичної особи, отримав суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 1 386 100,00 грн, а відтак був зобов'язаний звернутись до податкового органу із заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Доводи товариства про обґрунтованість неврахування ним сум, отриманих відокремленими підрозділами, з огляду на те, що останні є самостійними платниками податків і зборів, діють на принципах госпрозрахункового розрахунку, мають власне майно та окремий баланс, на переконання колегії суддів, цілком об'єктивно відхилені судом першої інстанції.

Так, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платником податку на додану вартість є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом пункту 1.2 статті 1 Закону № 168/97-ВР особою для цілей оподаткування цим Законом є суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Таким чином, відокремлений підрозділ не може виступати суб'єктом операцій у цілях оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, не може здійснювати оподатковувані в розумінні Закону № 168/97-ВР операції.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що філії Тисменицького районного споживчого товариства не мають статусу "особи" у відповідності до положень пунктів 1.2. та 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а в періоді, що перевірявся, позивачем не включено до обєкту оподаткування суми продажу товарів (робіт, послуг) проведених відокремленими підрозділами і відповідно не нараховано податкових зобовязань та занижено показники, щодо включення у податкових деклараціях податкового кредиту та підлягають виключенню з податкового обліку структурних підрозділів.

Такий висновок відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 11.11.2014 року у справі № 2а-3819/10/0970.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тисменицького районного споживчого товариства залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі № 2а-1727/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін