Рішення № 4331139, 10.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.09 р. Справа № 30/4

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м. Радехів, ідентифікаційний код 25553579

до Відповідача: Приватне підприємство „ДАРВІ” , м. Донецьк, ідентифікаційний код 35748541

про: стягнення заборгованості в сумі 28 617,39 грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Галичина”, м.Радехів (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „ДАРВІ„ м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 617,39 грн., у тому числі основний борг -27400,74 грн., пеня – 378,40 грн., 3% річних – 245,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за Договором купівлі – продажу товарів №35 від 01.11.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав Договір купівлі-продажу №35 від 01.11.2008р. (а.с.24), видаткові накладні (а.с.10-23), виписки з банку (а.с.26-35), акти звірки (а.с.36,37). Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 526, 527, 530, 549, 624 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

22.07.2009р. до господарського суду поштою надійшло Клопотання №15/07-02 від 15.07.2009р., яким Позивач просить розглянути справу по суті без його участі, оскільки представник Позивача не може з’явитися в судове засідання з причин складного фінансового стану підприємства і відсутності відрядних коштів. Надав витребувані судом документи, в тому числі правоустановчі документи (а.с.а.с.56-77), наказ про призначення директора (а.с.79), Протокол позачергових загальних зборів (а.с.80), оригінал поштової квитанції про направляння позову відповідачеві (а.с.55), Акт звірки взаєморозрахунків від 14.07.2009р. та поштові квитанції з листом опису про направлення акту звірки відповідачеві (а.с.а.с. 50, 51, 53).

Клопотанням №29/07-02 від 29.07.2009р. (що надійшло поштою до канцелярії суду 05.08.2009р.) позивач повідомив про зменшення суми заборгованості у зв’язку з частковою проплатою відповідачем суми заборгованості, надав Акт звірки взаєморозрахунків (а.с.110) підписаний з боку позивача та поштову квитанцію про направлення акту звірки відповідачу (а.с111) та просив суд про розгляд справи по суті без участі представника Позивача.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Відповідач надав відзив від 03.08.2009р., у судове засідання, яким визнав позовні вимоги у розмірі 2600,00 грн., надав витребувані судом документи у тому числі Акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний з боку позивача на суму 27400,74, з боку відповідача підписаний з зазначенням, що станом на 03.08.2009р. заборгованість складає 2600,00 грн. (а.с.а.с.86-101)

Через канцелярію 10.08.2009р. на виконання вимоги суду від Відповідача надійшли копії платіжних доручень про перерахування коштів на корить ЗАТ „Галичина” за період липня –початок серпня 2009р., всього на суму 1400,74 грн. (а.с106-107) та надано клопотання про розстрочку виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (а.с.104).

Представник Відповідача у судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2008 року Закритим акціонерним товариством „Галичина” та Приватним підприємством „ДАРВІ” підписано Договір купівлі - продажу товарів № 35 (далі за текстом - Договір). Термін дії договору, згідно з п. 8.1. Договору до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

За змістом Розділу 1. Договору позивач прийняв на себе зобов’язання передати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до Замовлень відповідача, а відповідач зобов’язався проводити оплату та приймати товар на умовах визначених вказаним Договором. Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення відповідача. Найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю товару а також інші умови, вказуються в накладних, що є невід’ємними частинами даного Договору.

Згідно умов Розділу 3. Договору передбачені строки та порядок поставки товару, а саме позивач зобов’язується поставити товар у відповідності до Замовлення відповідача на протязі 2-х календарних днів. При цьому сторонами у договорі (п.3.4) встановлено, що перехід права власності на товар від продавця покупцю відбувається в момент купівлі продажу товару при підписанні сторонами відповідної накладної. Підтвердженням отримання Товару від продавця (позивача) покупцем (відповідачем) на накладних є відбиток штампу Покупця, та підпис відповідної особи за отримання Товару.

Відповідно до п.5.4. Договору розрахунки за отриманий товар здійснюється на умові відстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцю на підставі накладної про прийняття товару в національній валюті України – гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця, вказаний в цьому Договорі.

Відповідно з п.2.1. Договору покупець бере на себе зобов’язання прийняти товар від покупця за кількістю та якістю в порядку і терміни, встановлені цим Договором, і здійснити за нього оплату в строк і порядку, передбачені цим Договором.

У п.6.2. сторони встановили відповідальність за несвоєчасне проведення Покупцем розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 66 155,97 грн. Надання позивачем відповідачеві Товару у період з 09.11.2008 рік до 17.02.2009р. вартістю 66 155,97 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, зворотніми накладними, актом звірки від 05.01.2009р. за період з 01.12.2008 по 31.12.2008р. належність яких до предмету спору перевірена судом.

Як вказує позивач, відповідачем в цілому була здійснена лише часткова оплата отриманого товару у сумі 38 755,23 грн., у зв’язку з чим існуюча заборгованість становить 27400,74 грн., на яку була нарахована пеня у сумі 378,40 грн., 3% річних у сумі 312,50грн.

Проте, у подальшому, позивач у клопотанні №29/07-02 від 29.07.2009р. зазначає про здійснення Відповідачем часткової проплати суми заборгованості у розмірі 1000,00 грн. -17.07.2009р. Заяви про зменшення позовних вимог у відповідності до ст.22 ГПК позивачем до суду не надано.

Факт постачання позивачем товару за договором №35 від 01.11.2008р. Відповідачем не заперечується, проте відповідач у відзиві на позов зазначає про наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 26000,00 грн. Відповідач надав платіжні доручення №53 від 03.08.2009р. на суму 400,74 грн. та №39 від 17.07.2009р. на суму 1000,00 грн., якими підтвердив сплату боргу за Договором купівлі - продажу товарів № 35 від 01.11.2008р. в цій частині.

На вимогу суду сторонами звірені розрахунки, за результатами чого складено відповідний акт, з якого вбачається наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за договором у розмірі 26000,00 грн. (а.с.99-100)

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами право чин за своїм змістом і правовою природою є договором купівлі-продажу, яке підпадає під правове регулювання ст.655 – ст.711 ЦК України.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України Покупець зобов’язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу №35 від 01.11.2008р. – не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцю на підставі накладної про прийняття товару.

Як вказує Позивач, Відповідачем в цілому була здійснена лише часткова оплата отриманого товару у сумі 38 755,23 грн., у зв’язку з чим існуюча заборгованість становить 27400,74 грн., на яку була нарахована пеня у сумі 378,40 грн., 3% річних у сумі 312,50грн.

Проте, у подальшому, Позивач у клопотанні №29/07-02 від 29.07.2009р. зазначає про здійснення Відповідачем часткової проплати суми заборгованості у розмірі 1000,00 грн. -17.07.2009р. Заяви про зменшення позовних вимог у відповідності до ст.22 ГПК позивачем до суду не надано.

Факт постачання позивачем товару товар на загальну суму 66 155,97 грн за договором №35 від 01.11.2008р. Відповідачем не заперечується, проте Відповідач у відзиві на позов зазначає про наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі лише 26000,00 грн. Відповідач надав платіжні доручення №53 від 03.08.2009р. на суму 400,74 грн. та №39 від 17.07.2009р. на суму 1000,00 грн., якими підтвердив сплату боргу за Договором купівлі - продажу товарів № 35 від 01.11.2008р. в цій частині.

Відповідно до Акту звірки розрахунків, вбачається, що відповідач підписав вказаний акт з застереженням про зменшення суми заборгованості за Договором до 26000,00 грн.. (а.с.99-100), що підтверджено копіями платіжних доручень №53 від 03.08.2009р. на суму 400,74 грн. та №39 від 17.07.2009р. на суму 1000,00 грн., згідно яких відповідачем здійснено часткову погашення суми боргу за Договором.

Відповідачем доказів у розумінні ст.33,36 ГПК України, про оплату наданої продукції за Договором в розмірі 26000,00 грн. або зауважень щодо поставленої продукції до матеріалів справи не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково у розмірі 26 000,00 грн.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі п.6.1 Договору №35 від 01.11.2009р. за період з 03.06.2009р. по 23.06.2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення пеню в сумі 378,40 грн., а також, на підставі ст. п.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення сума з урахуванням трьох процентів річних – 245,50 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 151 777,77грн., не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення і по дату погашення боргу/подання позову включно, а отже підлягає стягненню з Відповідача;

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення і по дату погашення боргу/подання позову включно, не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 245,50 грн.

Несвоєчасне виконання Покупцем грошового зобов’язання за умовами пункту 6.2. Договору та статті 549 ЦК України тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен прострочений день, що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення пені у розмірі лише 364,84 грн., так як за період нарахування пені ставка НБУ (з 15.06.2009р.) становила 11%.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про звільнення його від сплати штрафних санкцій нарахованих Позивачем, а саме пені у розмірі 378,40 грн. та 3% річних у сумі 312,50 грн. та надання розстрочки на виконання погашення заборгованості перед позивачем строком на три місяці рівними долями з підстав необґрунтованості та недоведеності. Відповідно з п.3 ст.83 ГПК України суд має право лише зменшити, а не звільнити, у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) (лише неустойки, а не 3% річних), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Судом не встановлено виняткового випадку при вирішенні спору, для зменшення розміру неустойки.

Щодо звільнення Відповідача від сплати 3% річних, слід зазначити, що відсотки за користування чужими коштами, є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Керуючись ст.19 Конституції суд відмовляє у задоволенні клопотання про звільнення Відповідача від сплати 3% річних так як законом таке право суду не передбачено.

Щодо надання розстрочки на виконання погашення заборгованості слід зазначити наступне : Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов’язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування. Проте відповідачем не надано належних доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, окрім нічим не підтвердженого ствердження відповідача про його тяжке фінансове становище.

Відповідно до ст.49 ГПК України судової витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Галичина”, м.Радехів (ідентифікаційний код 25553579) до Приватного підприємства „ДАРВІ”, м.Краматорськ (ідентифікаційний код 35748541) про стягнення заборгованості в сумі 28 617,39 грн., у тому числі основний борг -27400,74 грн., пеня – 378,40 грн., 3% річних – 245,50 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ДАРВІ” (ідентифікаційний код 35748541) на користь Закритого акціонерного товариства „Галичина” м.Радехів, Львівська область (ідентифікаційний код 25553579) заборгованість у розмірі 2600,00 грн. та пеню в сумі 364,84 грн. і 3% річних в сумі 245,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решт вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „ДАРВІ”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 35748541) на користь Закритого акціонерного товариства „Галичина” м.Радехів (ідентифікаційний код 25553579) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 280,11 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 , 35 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.08.2009р. оголошено повний текс рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Ягічева Н.І.