Постанова № 43311357, 13.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року м. Житомир

справа № 806/5431/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюк М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Наумової А.М., представника відповідача Бех А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-Плюс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000512202 від 23.09.2014 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ПЛЮС" (далі - ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Житомирською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ, відповідач) податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0000512202.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акта перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з них не вбачається порушень податкового законодавства товариством. Зазначає, що на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність та діяльність контрагента, оскільки Податковий кодекс України не ставить право одного платника податку у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. Тому твердження перевіряючих про порушення норм Податкового кодексу України ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" є упередженим та спростовується первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та на підставі доказів наданих до матеріалів справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в акті перевірки та в письмових запереченнях на позовну заяву (т. 4 а.с. 125-130).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" з питань взаємовідносин з ТОВ "ПРАУС" та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" за квітень 2014 року, а також ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" за травень 2014 року , посадовими особами Житомирської ОДПІ складено акт від 05.09.2014 року № 5442/06-25-15-01/37151644 (т. 1 а.с. 24-74).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 8305432 грн. в тому числі: по операціях з придбання товарів у ДП ТОВ "ПРАУС" на суму ПДВ 1746800 грн. за квітень 2014 року, ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" на суму ПДВ 423320 грн. за квітень 2014 року, ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" на суму ПДВ 5915040 грн. за травень 2014 року, ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" на суму ПДВ 220272 грн. за травень 2014 року.

На підставі зазначеного висновку акта, Житомирською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 року № 0000512202, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі з 12458148 грн., з яких за основним платежем 8305432 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4152716 грн. (т. 1 а.с. 83).

Не погодившись з даними податковим повідомленням-рішенням ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" оскаржувало його в адміністративному порядку, але рішенням Державної фіскальної служби України від 26.11.2014 року №7436/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, відповідно до якого дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (т. 1 а.с. 86-89).

Суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З висновків акту вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку, що господарські відносини ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" з TOB "ПРАУС", ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" TOB "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" з придбання бензину, дизпалива та газу скрапленого фактично не відбувалась, а їх документування здійснювалось лише формально.

Як зазначено контролюючим органом в акті перевірки (т. 1 а.с. 39):

- перевіркою повноти визначення податкового кредиту за квітень 2014 року встановлено завищення податкового кредиту ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" в сумі 1746800,07 грн. в частині придбання товарів від ТОВ "ПРАУС" та в сумі 423320,04 грн. в частині придбання товарів від ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ";

- перевіркою повноти визначення податкового кредиту за травень 2014 року встановлено завищення податкового кредиту ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" в сумі 5915040,39 грн. в частині придбання товарів від ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та в сумі 220271,46 грн. в частині придбання товарів від ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ".

Окрім того, в акті перевірки зазначено (т. 1 а.с. 72), враховуючи отримані від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акту від 11.06.2014 року № 627/223/37276126 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРАУС" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальність та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року, від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акту від 24.07.2014 року № 12022/04-66-22-03/38361609 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року", від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту від 10.06.2014 року № 1609/26-55-2208/38544588 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" не мало можливості отримати товари від ТОВ "ПРАУС" та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" за квітень 2014 року, а також ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" за травень 2014 року та як наслідок - відображати у складі податкового кредиту ПДВ в сумі 8305432 грн. в квітні - травні 2014 року, чим порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є таким, що не спрямований на реальне здійснення господарських операцій.

Суд не погоджується з даними висновками контролюючого органу, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки судом встановлено, що висновки акту перевірки від 05.09.2014 року № 5442/06-25-15-01/37151644, на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення -рішення, базуються на висновках інших актів перевірок контролюючих органів, які судами визнанні неправомірними, то дані висновки є недоречними.

Встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року по справі №804/9005/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ "ПРАУС" (т. 1 а.с. 102-114), а саме:

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при проведенні зустрічної звірки ТОВ "ПРАУС", за результатами якої складено Акт №627/223/37276126 від 11.06.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРАУС" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року";

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у направленні акту №627/223/37276123 від 11.06.2014 року до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів;

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у встановленні в Акті №627/223/37276126 від 11.06.2014 року відсутності за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності;

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не підтвердження ТОВ "ПРАУС" за квітень 2014 року реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а саме встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій постачальників - ТОВ "ПРАУС" - при покупці за квітень 2014 року не мали місце та не могли мати ніякого юридичного змісту;

- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення у акті перевірки №627/223/37276126 від 11.06.2014 року відсутності у ТОВ "ПРАУС" операцій, що підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України за квітень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 року по справі №804/12703/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року, в частині визанання протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року , за результатами якої складено акт № 2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року" (т. 4 а.с. 119-124).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.112.2014 року у справі № 826/12487/14, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за квітень 2014 року за результатами якої складено акт від 10.06.2014 року № 1609/26-55-22-08/38544588 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року" (т. 4 а.с. 116-117).

Враховуючи наведені судові рішення, суд вважає хибними висновки відповідача, які ґрунтуються на вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача, про те, що позивач не мав можливості отримувати товари в контрагентів в перевіряємому періоді.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до витрат та до податкового кредиту.

Крім того суд звертає увагу, що сам лише акт проведеної податковим орга ном перевірки платника податків, де викладені певні висновки контролюючого органу не є доста тнім доказом нереальності господарських операцій, позаяк законодавець не надав акту перевірки преюдиціального значення. Саме така позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 13.02.2013 року по спра ві №К/9991/47174/12.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що господарські операції позивача з контрагентами, а саме з : ТОВ "ПРАУС", ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" та ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" не спрямовані на реальне їх здійснення.

Дане твердження спростовується наступним фактами.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "ПРАУС", суд встановив наступне.

Між ТОВ "ПРАУС" (Постачальник) та ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" (Покупець) було укладено ряд договорів поставки нафтопродуктів від 15.04.2014 року № 15/9, від 04.04.2014 року № 04/5, від 11.04.2014 року № 11/15, від 15.04.2014 року № 15/6, від 01.04.2014 року № 01/38, від 22.04.2014 року № 22/51, від 01.04.2014 року № 01/78, від 22.04.2014 року № 22/27 (т. 1 а.с. 115-138). Предметом даних договорів є те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

До вищевказаних договорів були укладені додаткові угоди від 01.04.2014 року, від 15.04.2014 року, 22.04.2014 року, 11.04.2014 року,22.04.2014 року, 15.04.2014 року, 01.04.2014 року, 04.04.2014 року (т. 1 а.с. 147-154) в яких визначено вид товару, ціна товару та кількість товару.

Виконання вищевказаних договорів та додаткових угод підтверджується наступними документами, які наявні в матеріалах справи, а саме: актами приймання-передачі нафтопродуктів (т. 1 а.с. 155-162), податковими накладними (т. 1 а.с. 163-170), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 171-182).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС", суд встановив наступне.

Встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" (постачальник) було укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.05.2014 року № 01/98-НП, від 21.05.2014 року № 21/23-НП, № 21/45-НП (т. 2 а.с. 44-55). Предметом даних договорів є те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною договору.

До вищевказаних договорів були укладені додаткові угоди від 01.05.2014 року, 21.05.2014 року (т. 2 а.с. 64-67) в яких визначено вид товару, ціна товару та кількість товару.

Виконання вищевказаних договорів та додаткових угод підтверджується наступними документами, які наявні в матеріалах справи, а саме: актами приймання-передачі нафтопродуктів (т. 2 а.с. 56-59), податковими накладними (т. 2 а.с. 72-75), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 76-79).

Встановлено, що договорами укладеними позивачем з ТОВ "ПРАУС" 15.04.2014 року № 15/9, від 04.04.2014 року № 04/5, від 11.04.2014 року № 11/15, від 15.04.2014 року № 15/6, від 01.04.2014 року № 01/38, від 22.04.2014 року № 22/51, від 01.04.2014 року № 01/78, від 22.04.2014 року № 22/27 та з ТОВ "БАРИЛИТ ПЛЮС" від 01.05.2014 року № 01/98-НП, від 21.05.2014 року № 21/23-НП, № 21/45-НП визначено, що товар поставляється покупцю на умовах: EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових дого ворів.

Дані про кількість вивезеного з нафтобаз на адресу ТОВ "ТРІАДА-ПЛЮС" пального, містяться в товарно-транспортних накладних, які надані до матеріалів справи (т.2 а.с. 129-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-114)

Документи, які б засвідчували факт перевезення нафтопродуктів від постачальника - TOB "ПРАУС", TOB "БАРИЛИТ ПЛЮС" до нафтобаз відповідального зберігача - ПАТ "Дніпронафтопродукт" до суду позивачем не надавались, оскільки позивач не володіє такими документами в силу того, що документальне офор млення даних господарських операцій виходить за межі договірних взаємовідносин позивача і TOB "ПРАУС", TOB "БАРИЛИТ ПЛЮС".

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" суд встановив наступне.

На поставку газу вуглеводневого скрапленого між позивачем (покупець) та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" (Постачальник) укладено ряд договорів поставки від 19.04.2014 року № 95/14-П, від 15.04.2014 року № 85/14-П, від 27.03.2014 року 39/14-П, від 11.04.2014 року № 63/14-П (т. 1 а.с. 183-191). Предметом даних договорів є те, що постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ, надалі по договору - товар.

Відповідно п. 2 даних договорів визначається те, що асортимент, кількість, вартість товару визначається сторонами у відповідній додатковій угоді до даних договорів.

Додаткові угоди між позивачем та ТОВ "КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ" були укладені 01.05.2014 року, 02.05.2014 року, 03.05.2014 року 04.05.2014 року, 05.05.2014 року, 06.05.2014 року, 08.05.2014 року, 10.05.2014 року, 11.05.2014 року, 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 15.05.2014 року, 16.05.2014 року, 17.05.2014 року, 18.05.2014 року, 20.05.2014 року, 21.05.2014 року, 23.05.2014 року, 24.05.2014 року, 25.05.2014 року, 26.05.2014 року, 27.05.2014 року, 28.05.2014 року, 29.05.2014 року, 30.05.2014 року, 31.05.2014 року, 19.04.2014 року, 19.04.2014 року, 11.04.2014 року, 11.04.2014 року, 15.04.2014 року, 27.03.2014 року (т. 1 а.с. 192-227), в яких визначено вид товару, ціна товару та кількість товару.

Виконання вищевказаних договорів та додаткових угод підтверджується наступними документами, які наявні в матеріалах справи, а саме: актами приймання-передачі нафтопродуктів (т. 1 а.с. 228-231) , видатковими накладними (т. 1 а.с. 232-250, т. 2 а.с. 1-8) податковими накладними (т. 1 а.с. 9-39), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 40-43).

Відпові дач не надав належних доказів відсутності договірних відносин, які існують між суб'єктами господарювання, які приймали участь у відвантаженні та перевезенні скрапленого газу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тому позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

Також, частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова та інші звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 23.09.2014 року № 0000512202.

Присудити Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада-Плюс" понесені ним судові витрати у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 20 березня 2015 р.