Постанова № 43311353, 19.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Житомир справа № 0670/4048/12

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

за участі секретаря Коваля О.В.,

за участі представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Житомирській області про зміну дати та підстави звільнення, скасування наказу, стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул,

встановив:

02.07.2012 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Служби безпеки України в Житомирській області, в якому просив:

- зобов'язати відповідача змінити підставу звільнення з підпункту "б" пункту 61 та підпункту "и" пункту 62 "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем" на підпункт "б" пункту 61 та підпункт "з" пункту 62 "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням";

- зобов'язати відповідача змінити дату звільнення з 11.05.2012 на день набрання законної сили рішенням суду;

- скасувати наказ начальника управління Служби безпеки України в Житомирській області №71-ОС від 11.05.2012 про звільнення прапорщика ОСОБА_1 за підпунктом "б" пункту 61 та підпункту "и" пункту 62 "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем" Положення "Про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України";

- стягнути з відповідача заборгованість за вимушений прогул у розмірі середньомісячної заробітної плати з 11.05.2012.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 (том 2 а.с. 69-70), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 (том 2 а.с. 111), позовну заяву ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України в Житомирській області про зміну дати та підстави звільнення, скасування наказу №71-ос від 11.05.2012, стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул - залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2014 (том 2 а.с. 147-148), касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді від 16.01.2015 прийнято адміністративну справу № 0670/4048/12 до свого провадження.

04.02.2015 у судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну підстав позову та збільшення і уточнення позовних вимог (том 2 а.с. 164-172), відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд:

- скасувати наказ начальника управління Служби безпеки України в Житомирській області №71-ОС від 11.05.2012 про звільнення ОСОБА_1;

- зобов'язати управління Служби безпеки України в Житомирській області видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "б" пункту 61 та підпункту "з" пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням";

- зобов'язати управління Служби безпеки України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 повне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.05.2012, з урахуванням надбавок, які були зняті за винесені догани;

- зобов'язати управління Служби безпеки України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми всіх виплат за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку;

- зобов'язати управління Служби безпеки України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 інфляційні витрати від простроченої суми всіх виплат за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку;

- зобов'язати управління Служби безпеки України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що 11.05.2012 ним був написаний рапорт на ім'я начальника Управління про звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, оскільки відповідач грубо порушував вимоги статей 293, 201, 268, 306, 307 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", які реалізовували право позивача на сон, відпочинок та перерви на харчування. Зазначає, що під час цілодобових чергувань на контрольно-пропускному пункті № 1, він постійно чергував без помічника. За час виконання обов'язків чергового, позивач систематично був змушений працювати значно більше встановленого військовим законодавством часу без отримання будь-яких додаткових вихідних днів та грошових виплат. Крім того, командування Управління систематично залучало позивача до добових нарядів, і тільки за 2010-2011 роки він більше 40 разів залучався до додаткових понаднормових чергувань. Виходячи із оцінки таких умов служби, вважає, що така служба надривала його фізичні та моральні сили. Однак, відстояти свої законні вимоги йому не вдалося, так як командування не визнало порушень умов контракту зі свого боку і 11.05.2012 незаконно звільнило позивача за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем на підставі трьох дисциплінарних стягнень. На переконання позивача, дисциплінарні стягнення від 16.11.2011 та 11.05.2012 не мають юридичної сили, оскільки були накладені, оголошені та внесені до особової справи військовослужбовця, відповідно до пунктів "б" та "в" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, і дія цієї статті поширюється виключно на офіцерів, і не поширюються на прапорщиків. Крім того, проступки, вчинені позивачем, не спричинили жодних тяжких наслідків, а втрата посвідчення є невинним заподіянням шкоди, і юридична відповідальність не настає, так як такі дії не можуть розцінюватись як правопорушення. Також, вважає, що відповідачем порушено процедуру звільнення, позивач був позбавлений права на проходження медичного обліку, здачу посади, підписання обхідного листа. Зазначає, що на момент звільнення з ним не було проведено остаточного фінансового розрахунку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав змінені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях (том 2 а.с. 177-184).

У судовому засіданні був допитаний свідок - ОСОБА_3, який пояснив, що Управлінням дотримано вимоги законодавства при звільненні позивача на підставі підпункту "б" пункту 61 та підпункту "и" пункту 62 "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем" Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. Пояснив, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 тричі притягався до дисциплінарної відповідальності. З ним неодноразово проводились індивідуально-виховні бесіди, проте жодних висновків позивач не зробив. Також, під час проходження служби, позивач жодного разу не звертався до Управління із заявами про порушення командуванням умов контракту, а за понаднормове чергування виплачувалась надбавка. Зазначив, що дійсно позивач чергував без помічника, оскільки посада помічника оперативного чергового, враховуючи характер служби, штатним розписом Управління не передбачена.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 12.03.2003 по 11.05.2012 ОСОБА_1 проходив службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України в управлінні Служби безпеки України в Житомирській області.

Згідно витягу із послужного списку (том 2 а.с. 11), позивач за період проходження служби був тричі притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а саме:

- 16.11.2011 за недбале ставлення до виконання службових обов'язків, що не містять ознак злочину, рапортом заступника начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області ОСОБА_1, відповідно до пункту "б" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оголошено догану;

- 25.04.2012 за відсутність на службі без поважних причин рапортом начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області ОСОБА_1, відповідно до пункту "в" статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оголошено сувору догану;

- 11.05.2012 за втрату службового посвідчення військовослужбовця, наказом управління Служби безпеки України в Житомирській області № 70-ос, відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 4.1 Інструкції про порядок оформлення, видачі та обліку посвідчень Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 12.07.2005 № 387/ДСК, щодо особистої відповідальності за надійне збереження посвідчення, статті 45, пункту "в" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оголошено сувору догану ОСОБА_1

11.05.2012 позивач звернувся до начальника управління Служби безпеки України в Житомирській області із рапортом з проханням звільнити його з військової служби в управлінні Служби безпеки України в Житомирській області у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням з 25.05.2012 (том 1 а.с. 14).

За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 начальник управління Служби безпеки України в Житомирській області повідомив, що підстави, які дозволяли б вважати наявними факти порушень прав позивача, недотримання керівництвом взятих, при підписанні контракту відповідного виду служби, зобов'язань - відсутні. Зважаючи на що, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби - відсутні (том 1 а.с. 15).

Відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та пункту 10 Положення про управління Служби безпеки України в Житомирській області від 23.02.2007 № 143, наказом відповідача від 11.05.2012 № 71-ос звільнено з військової служби за підпунктом "б" пункту 61 (у запас Збройних Сил України) та підпунктом "и" пункту 62 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та виключено зі списків особового складу старшого прапорщика ОСОБА_1, старшого співробітника охорони 2 сектору режимно-секретного відділу, без права носіння військової форми одягу, з 11.05.2012 (том 1 а.с. 47).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Згідно статті 4 Закону України "Про Службу безпеки України", правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.

Нормою частини 1 статті 19 Закону України "Про Службу безпеки України" визначено, що кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

За змістом статті 20 Закону України "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час, визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 N 1262/2007 (далі - Положення).

Механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1323/16014 (далі - Інструкція).

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2008 року між громадянином України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прапорщик, контролер сектору забезпечення досудового слідства режимно-секретного відділення відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області та Службою безпеки України в особі начальника управління Служби безпеки України в Житомирській області був укладений Контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України, згідно із пунктом 1 якого, позивач прийняв на себе обов'язок сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Служби безпеки України, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників (том 1 а.с. 34-35).

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту (частина 4 преамбули Дисциплінарного статуту в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Матеріалами справи підтверджено, що на старшого прапорщика ОСОБА_1 були накладені наступні дисциплінарні стягнення:

1) догана від 16.11.2011 від заступника начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області - за недбале ставлення до виконання службових обов'язків.

Накладення даного дисциплінарного стягнення підтверджується рапортом заступника начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області Лозового О.М. (том 1 а.с. 36).

Зі змісту даного рапорту слідує, що 16.11.2011 заступником начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області був знятий з добового наряду старший прапорщик ОСОБА_1, старший співробітник охорони 2 сектору режимно-секретного відділу, так як він заступив на чергування із запізненням, чим порушив вимоги Інструкції з охорони та пропускного режиму в адміністративних будинках Управління, затвердженої начальником Управління від 03.11.2010 № 12-41, Правил внутрішнього розпорядку для військовослужбовців Управління та міжміськрайпідрозділів, затверджених розпорядженням начальника Управління від 11.03.2011 № 12/1838, Статутів Збройних Сил України.

На службовій нараді співробітників режимно-секретного відділу, за недбале ставлення до виконання службових обов'язків, заступником начальника відділу, відповідно до пункту "б" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшому прапорщику ОСОБА_1 оголошено догану.

Крім того, у рапорті зазначено, що зі старшим прапорщиком ОСОБА_1 неодноразово проводились індивідуально-виховні бесіди щодо його неадекватної поведінки в побуті та поза межами проходження військової служби.

2) сувора догана від 25.04.2012 від начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області - за відсутність на службі без поважних причин.

Накладення даного дисциплінарного стягнення підтверджується рапортом начальника режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області ОСОБА_3 (том 1 а.с. 37).

Зі змісту даного рапорту слідує, що старший прапорщик ОСОБА_1, старший співробітник охорони 2 сектору режимно-секретного відділу, 23 та 24 квітня 2012 року без поважних причин був відсутній на службі, чим порушив Правила внутрішнього розпорядку для військовослужбовців Управління та міжміськрайпідрозділів, затверджених розпорядженням начальника Управління від 11.03.2011 № 12/1838 та Статути Збройних Сил України.

25.04.2012 на службовій нараді співробітників режимно-секретного відділу, прапорщик ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які пояснення щодо відсутності на службі, у зв'язку з чим начальником відділу, відповідно до пункту "в" статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оголошено сувору догану старшому прапорщику ОСОБА_1

Крім того, у рапорті зазначено, що зі старшим прапорщиком ОСОБА_1 неодноразово проводились індивідуально-виховні бесіди щодо його неадекватної поведінки в побуті та поза межами проходження військової служби.

Відомості, викладені у вказаному рапорті повністю підтверджені показами свідка - ОСОБА_3

3) сувора догана від 11.05.2012, оголошена наказом управління Служби безпеки України в Житомирській області № 70-ос - за втрату службового посвідчення (а.с. 41-42).

Прийняттю даного наказу передувало службове розслідування по факту недбалого ставлення до зберігання службового посвідчення та пластикової магнітної картки санкціонованого доступу на територію Управління старшим прапорщиком ОСОБА_1

Згідно висновку службового розслідування від 08.05.2012 (том 1 а.с. 38-40), на підставі отриманих у ході службового розслідування матеріалів, що свідчать про порушення старшим прапорщиком ОСОБА_1 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 4.1 Інструкції про порядок оформлення, видачі та обліку посвідчень Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 12.07.2005 № 387/ДСК, щодо особистої відповідальності за надійне збереження посвідчення, а також з огляду на визнання військовослужбовцем своєї провини, запропоновано вжити до нього заходи дисциплінарного впливу.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що під час проведення службового розслідування, позивач до добових чергувань не залучався, що також підтверджується витягом із Журналу рапортів співробітників охорони поста № 1 управління Служби безпеки України в Житомирській області за період з 21.04.2012 по 11.05.2012 ( том 1 а.с. 66-107)

Відповідно до статей 1-4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Приписами статті 46 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою громадського впливу на порушників військової дисципліни та громадського порядку до накладення стягнення за порушення військовослужбовців за рішенням командира можна обговорювати:

рядових (матросів) - на зборах особового складу;

сержантів (старшин) - на зборах сержантів (старшин);

прапорщиків (мічманів) - на зборах прапорщиків (мічманів);

військовослужбовців-жінок - на зборах військовослужбовців-жінок із військовими званнями (посадами), не нижчими за військове звання (посаду) військовослужбовця-жінки, правопорушення якої обговорюють;

офіцерів - на зборах офіцерів, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) офіцера, правопорушення якого обговорюють.

Згідно статті 62 Дисциплінарного статуту, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.

Відповідно до статті 68 Дисциплінарного статуту, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Так, у рапорті від 16.11.2011 та наказі відповідача № 70-ос від 11.05.2012 зазначено підставу застосування дисциплінарного стягнення пункт 68 Дисциплінарного статуту, що на думку представника позивача свідчить про те, що застосовані дисциплінарні стягнення не мають юридичної сили.

Однак, із такими доводами суд не погоджується, оскільки дана обставина є формальною та не спростовує факту вчинення військовослужбовцем дисциплінарного правопорушення.

Слід відзначити, що статтею 88 Дисциплінарного статуту передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Позивач та його представник доказів оскарження накладених дисциплінарних стягнень, в порядку встановленому статтею 88 Дисциплінарного статуту, суду не надав.

Відповідно до пункту "и" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Згідно пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Збройних Сил України, зокрема, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування у запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час.

Цим же пунктом передбачено, що звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби здійснюється за підставами, передбаченими пунктами 62 і 63 цього Положення, як правило, без зарахування в розпорядження прямих начальників (командирів)

Згідно підпункту "и" пункту 62 Положення, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

При цьому суд зазначає, що поняття "умови контракту" є ширшими від поняття "військової дисципліни", а тому дотримання вимог військових статутів є складовою дотриманням умов контракту, що також слідує зі змісту пункту 1 Контракту позивача, укладеного із Службою безпеки України.

Частиною 1 пункту 7.10. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України встановлено, що підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту з їх боку (підпункт "и" пункту 62 Положення) може бути неналежне їх ставлення до виконання службових обов'язків, про що свідчить накладення на них протягом року двох і більше дисциплінарних стягнень, які на момент звільнення залишаються незнятими.

За таких обставин при встановленні наявності систематичності невиконання умов контракту слід виходили з того, що у розумінні спеціального законодавства з питань проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.

При цьому, наявність факту систематичності Інструкція не ставить в залежність від виду дисциплінарного стягнення, а констатує, що для її наявності достатньо двох і більше будь-яких дисциплінарних стягнень, які не втратили юридичної сили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення трьох дисциплінарних стягнень протягом року, які позивачем не оскаржені, суд дійшов висновку про наявність систематичного порушення з боку ОСОБА_1 умов укладеного ним із Службою безпеки України контракту.

Крім того, із пояснень представника відповідача встановлено, що при прийнятті рішення про звільнення позивача було враховано той факт, що військовослужбовець особисто прийняв рішення щодо звільнення та небажання в подальшому виконувати обов'язки військовослужбовця, про що ОСОБА_1 заявляв під час бесід з генерал-майором Наумовим О.В., полковником Чижевським С.В. та полковником ОСОБА_3

Суд зауважує, що ані приписи вказаного Положення ані норми Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" не зобов'язують відповідних командирів при прийнятті рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту враховувати наявність чи відсутність негативних наслідків, термін проходження служби, рівень знань, тощо, оскільки зазначені обставини враховуються саме у випадку притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначення виду дисциплінарного стягнення.

Зважаючи на що, суд вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що дисциплінарні проступки ОСОБА_1 не мали негативних наслідків, оскільки дані обставини не є предметом розгляду даної справи.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем його права на проходження військової служби, суд відзначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 7.9, абзацу 2 пункту 7.10 Інструкції, військовослужбовець після звільнення з військової служби за службовою невідповідністю направляється військовим комісаріатом, у якому він перебуває на обліку, на медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

На вказаних осіб поширюється порядок направлення на медичний огляд, визначений для осіб, які звільнені з військової служби за службовою невідповідністю.

Із подання на звільнення (том 1 а.с. 44) вбачається, що посадовими особами Управління проведено бесіди, в ході яких роз'яснені підстави і строки подання до звільнення, порядок проходження медичного огляду, надані роз'яснення з інших питань, у тому числі подальшого направлення на військовий облік в Житомирський ОМВК. Старший прапорщик ОСОБА_1 не порушував клопотання про проходження медичного огляду у зв'язку із звільненням. У зв'язку з відсутністю у співробітника права на пенсію, розрахунок вислуги років не складався.

Також, у заяві про зміну підстав позову, позивач зазначає, що командування управління Служби безпеки України в Житомирській області постійно залучало його до добових чергувань, а Інструкція оперативного чергового не доведена до відома позивача, і, на його думку, почала існувати з початком відкриття провадження у даній справі.

08.07.2010 ОСОБА_1 був ознайомлений із посадовими (функціональними) обов'язками співробітників режимно-секретного відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області (том 1 а.с. 108-111).

Крім того, у матеріалах справи містяться Інструкція з охорони та пропускного режиму в адміністративних будинках управління Служби безпеки України в Житомирській області від 03.11.2010 та Інструкція оперативного чергового управління Служби безпеки України в Житомирській області від 02.02.2012 (том 2 а.с. 1-8).

Слід відзначити, що на посаді оперативного чергового позивач працював з 10.07.2009, із своїми посадовими обов'язками та характером служби був ознайомлений, оскільки виконував їх тривалий час.

Доводи про те, що понаднормове залучення ОСОБА_1 до добовий чергувань надривало його фізичні та моральні сили, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, оскільки, його представником не надано жодних доказів про заподіяння шкоди здоров'ю позивача.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи представника позивача про те, що відповідачем не було компенсовано дні понаднормових чергувань ані додатковими вихідними днями, ані будь-якою грошовою компенсацією, і на день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку.

Із довідки управління Служби безпеки України в Житомирській області від 05.12.2012 № 14/1178-225/220 вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2012 складало 3430,49 грн (том 2 а.с. 9).

За період з 01.07.2010 по 28.04.2012 позивач отримував надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, що підтверджується довідкою відповідача № 14/1178-225/215 від 28.11.2012 (а.с. 10).

Згідно довідки від 13.09.2012 № 167, 16.05.2012 Управління в повному обсязі здійснило розрахунки з ОСОБА_1 по компенсації за належне та не отримане ним речове майно в сумі 2882,87 грн, заборгованість по іншим видам виплат - відсутня (том 1 а.с. 57).

Також, довідкою Управління від 18.03.2015 № 85/78 підтверджено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалось та виплачувалось згідно з Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Голови Служби безпеки України № 35/ДСК від 23.01.2008 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.01.2008 за № 71/14762.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність наказу про звільнення позивача з військової служби в запас Збройних Сил України, а також про відсутність підстав для скасування наказу №71-ОС від 11.05.2012, зобов'язання відповідача видати новий наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту "б" пункту 61 та підпункту "з" пункту 62 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України "у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням"; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу повне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.05.2012, з урахуванням надбавок, які були зняті за винесені догани; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу 3% річних від простроченої суми всіх виплат за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу інфляційні витрати від простроченої суми всіх виплат за час вимушеного прогулу по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що звільнення позивача з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем відповідає наведеним актам законодавства, а тому суд вважає, що ОСОБА_1, відповідно до статті 27 Закону України "Про Службу безпеки України" та статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не має права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Обов'язок доказування визначений у статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, частина 1 даної норми встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина друга даної статті визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 72, 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 30 березня 2015 р.