Рішення № 4331118, 28.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.09 Справа № 15/216

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 82 563 грн. 92 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від позивача - Селіхова Г.А., юрисконсульт, довіреність № 23-юр від 05.01.09;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 73 382 грн. 02 коп., пені у сумі 9 181 грн. 90 коп. (всього 82 563 грн. 92 коп.) за договором № 6сб/02-10 від 26.12.07.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 26.12.2007р. №6сб/02-10, за яким позивач зобов’язався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, за договором зобов’язався прийняти продукцію та вчасно сплати її.

На виконання даного договору позивач продав відповідачу товар на суму 92 482 грн. 02 коп., що підтверджується накладними:

№ 61216 від 23.10.08 на суму 62 400 грн. 00 коп.;

№ 61240 від 29.10.08 на суму 30 082 грн. 02 коп.

Отримання продукції уповноваженим представником відповідача підтверджується доданими до справи довіреностями, виконаними на бланках суворої звітності.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач зобов’язаний був здійснити повну оплату протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції. Отримання товару на підставі вказаного договору підтверджується поясненнями позивача, відсутністю іншого договору на підставі, якого могла бути передана вказана продукція, та не заперечується відповідачем.

Відповідач грошові зобов’язання зі сплати за одержану продукцію станом на день подачі позовної заяви до суду виконав частково.

Розмір боргу станом на день подання позову до суду та на час прийняття даного рішення складає 73 382 грн. 02 коп.

Між сторонами по справі проведено звірення взаємних розрахунків. За результатами звірення складено акт звірення станом 09.07.2009 р., згідно якого за даними обох сторін, заборгованість відповідача склала 73 382 грн. 02 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано. Наявність боргу фактично визнано відповідачем при звіренні розрахунків.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі п. 12.5 договору та з урахуванням вимог чинного законодавства, яким обмежено максимальний розмір пені, що може бути стягнута, відповідачем нараховано пеню у розмірі 9 181 грн. 90 коп.

Пеня розрахована позивачем за період починаючи з 22.12.2008р по 21.06.2009р.

Проте, термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов’язання, є відповідно до умов п. 5.2 договору 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Відповідно до п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, термін, з якого починається прострочення виконання відповідачем зобов’язання за накладною від № 61216 від 23.10.08 на суму 62 400 грн., за що нараховується штрафна санкція, є відповідно до умов договору 23.11.2008р., а за накладною № 61240 від 29.10.08 на суму 30082 грн. 02 коп. –29.11.2008р. Терміном закінчення нарахування санкції за першою накладною відповідно до положень п. 6 ст. 233 Господарського кодексу України є 23.05.2008р., за другою –29.05.2009р.

Так, необґрунтовано нараховано пеню за прострочення виконання відповідачем зобов’язання за накладною від № 61216 від 23.10.08 за період з 24.05.2008р. по 21.06.2009 р., а за накладною № 61240 від 29.10.08 за період з 30.05.2008р. по 21.06.2009 р.

Дані періоди буде виключено судом при розрахунку. Збільшувати ж період нарахування пені (тобто з 23.11.2008р. по 22.12.2008 р. по першій з вказаних накладних, та з 29.11.2008р. по 22.12.2008 р. –по другій накладній) суд не вправі.

Обґрунтованим розміром пені у даному спорі за прострочення оплати продукції поставленої за накладною від № 61216 від 23.10.08 є 4 882 грн. 09 коп., за накладною № 61240 від 29.10.08 –3 144 грн. 48 коп.

Тому, позовна вимога по стягненню з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 8026 грн. 57 коп.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню борг у сумі 73 382 грн. 02 коп. та пеня у сумі 8 026 грн. 57 коп. (Всього 81 408 грн. 59 коп.)

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 814 грн. 09 коп. державного мита, а також 308 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 22 грн. 00 коп., перераховані платіжним дорученням від 18.06.2009р. №7224 підлягають поверненню позивачу.

Крім того, при подачі позову позивачем недоплачене державне мито у розмірі 00 грн. 01 коп. Так, сплачено 825 грн. 63 коп., тоді як 1% від ціни позову (82563,92) становить з урахуванням математичного округлення 825 грн. 64 коп. Тому, недоплачена сума державного мита підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Монарх», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05724139, на користь Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33270581: борг у сумі 73 382 грн. 02 коп., пеню у сумі 8 026 грн. 57 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 814 грн. 09 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 308 грн. 13 коп. Наказ видати позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Закритому акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33270581: зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 22 грн. 00 коп., перераховані платіжним дорученням від 18.06.2009р. №7224. Підставою для повернення є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Пивоварова, б. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33270581 у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 00 грн. 01 коп. видати наказ органу Державної податкової інспекції.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 29.07.2009р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко