Постанова № 4331050, 04.08.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2009 р.

№ 42/127б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :

Заріцької А. О., Хандуріна М. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

на постанову

господарського суду Донецької області від 12.05.2009 року

у справі

№ 42/127б

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авістапромторг"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленпром"

про

Банкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від ліквідатора

Піскурський В. З. пасп. серії КС №210570 від 21.11.2002 р.

від скаржника

Не з'явився

В С Т А Н О В И В :

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІСТАПРОМТОРГ", поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом Донецької області ухвалою від 09.09.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕНПРОМ" (надалі –ТОВ "АЛЕНПРОМ"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, зобов'язано кредитора надати суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр) відомостей про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Донецької області від 12.05.2009 (суддя: Чорненькка І. К.) ТОВ "АЛЕНПРОМ" код 35794740 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Піскурського В.З., зобов'язано ліквідатора повідомити про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури власника боржника, всіх можливих кредиторів, надати до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька не погодилась з рішенням суду та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову господарського суду Донецької області від 12.05.2009 року, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить суд скасувати постанову господарського суду Донецької області від 12.05.2009 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.07.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 12.05.2009 року у справі №42/127б до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами статті 52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

Постанова господарського суду міста Києва від 12.05.2009 року мотивована тим, що судом встановлено, що підприємницька діяльність банкрута відсутня, останній не спроможний виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором та боржник відсутній за його юридичною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Даної правової позиції дотримується також Верховний суд України в постанові у справі №Б48/12-06 від 06.06.2006 року.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

В матеріалах справи знаходяться пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕНПРОМ" в яких зазначено, що декларації по ПДВ за травень, червень 2008 року подавались особисто до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, при надісланні декларацій до ДПІ було зазначено домашню адресу.

Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕНПРОМ" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування питання яким органом або особою уповноважений виступати від імені боржника, де його адреса, а відтак і місцезнаходження боржника.

Господарський суд Донецької області розглянув справу за відсутності установчих документів боржника, не встановив обставини наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів доданих до касаційної скарги ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було подано клопотання до господарського суду Донецької області про зупинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "АЛЕНПРОМ" та направлення матеріалів до слідчих органів з метою проведення перевірки діяльності боржника та ліквідатора на наявність дій, які мають ознаки кримінального злочину та підстав для порушення кримінальної справи.

Господарський судом Донецької області 07.11.2008 року у справі №42/127б було надано відповідь ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про те, що зазначене клопотання буде призначено до розгляду після повернення до господарського суду Донецької області.

В порушення вимог ст. 33, 34, 43 ГПК України господарським судом Донецької області не було надано оцінки зазначеним фактам.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Колегія суддів вважає, що господарськими судами першої при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору і є порушенням ст.43 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки справа про ТОВ "АЛЕНПРОМ" порушена за відсутності підстав передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана постанова господарського суду Донецької області від 12.05.2009 року у справі №42/127б підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька задовольнити.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 12.05.2009 року у справі №42/127б скасувати.

3. Матеріали справи №42/127б передати до господарського суду Донецької області .

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді А. О. Заріцька

М. І. Хандурін