Постанова № 4330862, 10.08.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“04” серпня 2009 року Справа № 14/176-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А.(доповідач), судді Такмаков Ю.В., Шевель О.В.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача – Волкова О.О., дов. № 7/31 від 01.06.2009 року (копія у справі)

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Іскра”, м. Суми (вх.№ 1821С/3-8) на рішення господарського суду Сумської області від 09 червня 2009 року по справі №14/176-09

за позовом Приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000”, м. Київ

до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Іскра”, м. Суми

про стягнення 74227 грн. 42 коп.

встановила:

У травні 2009 року Приватне підприємство “Хімагромаркетинг 2000” звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача –Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Іскра” на користь Приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” 74227,42 грн. в тому числі: основного боргу 50121 грн., встановлений індекс інфляції 4725,24 грн., 25 відсотків річних від простроченої суми 5922,82 грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 5685,90 грн., штраф в розмірі 15 відсотків від ціни договору в сумі 7822,46 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09 червня 2009 року (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Стягнуто з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Іскра” на користь Приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” 50121 грн. боргу, 5685,90 грн. пені, 5922,82 грн. 25 відсотків річних, 4725,24 грн. інфляційних, 7822,46 грн. 15 відсотків штрафу від ціни договору, 742,27 грн. витрат по держмиту, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство “Іскра” з рішенням господарського суду не згодний, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 09 червня 2009 року на підставі порушення судом норм процесуального права. Що стосується безпосередньо предмету позову, то відповідач в скарзі про це не вказує.

17 липня 2009 року до канцелярії апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник Черненко Д.О. буде знаходитись у відпустці.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами і його дії направлені лише на затягування розгляду справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання, дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.

Неявка представника відповідача у справі в судове засідання, спрямоване на штучне затягування судового процесу і може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. До того ж такі дії відповідача суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку вочевидь має місце недобросовісне використання посадовими особами СЗАТ «Іскра»процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні апеляційної інстанції його представник з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, оскільки вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським судом Сумської області, 13 травня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір поставки № Х2-13-0057 (а.с. 9).

Відповідно до пункту 1.1 договору передбачено, що продавець (позивач у справі) зобов‘язується передати у власність покупцеві (відповідачу у справі) засоби захисту рослин (долі –товар), а покупець зобов‘язується прийняти та оплатити їх.

Кількість та асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару можуть бути збільшені, що оформлюється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору покупець зобов‘язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 договору з урахуванням положень п.1.3 договору, факт отримання відповідачем продукції за договором та додатками до нього повністю підтверджується в матеріалах справи, а саме видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с.15-21).

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом по основному боргу складає 50121,11 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги статті 526 Цивільного кодексу України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. Крім того в апеляційній скарзі відповідач не послався на порушення господарським судом Сумської області норм матеріального права, не надано доказів погашення заборгованості за договором, апеляційна скарга містить тільки посилання на те, що рішення було прийнято без участі представника відповідача. Тому, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача щодо стягнення 50121 грн. боргу за поставлену продукцію.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 5685,90 грн., оскільки відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 5.2 договору поставки, за яким у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору суд першої інстанції стягнув з відповідача 4725,24 грн. інфляційних збитків та 5922,82 грн. –25% річних від простроченої суми, що передбачено пунктом 5.5 договору, а розмір процентної ставки, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення боржником виконання грошового зобов‘язання, змінений за згодою сторін в угоді від 23 жовтня 2008 року до договору і встановлений у розмірі 25 % річних.

Таким чином, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Колегія суддів також погоджується з тим, що судом першої інстанції було стягнуто з відповідача 7822,46 грн. штрафу в розмірі 15% від ціни договору, який передбачений пунктом 5.4 у випадку прострочення виконання зобов‘язання більш ніж на 30 днів покупець додатково сплачує продавцеві штраф в розмірі 15% від ціни договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 09 червня 2009 року по справі № 14/176-09 було прийнято за відсутності представників відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Іскра”, м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 09 червня 2009 року по справі №14/176-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства “Іскра” (42312, Сумська область, Сумський район, с. Басівка, вул. Тесленко, 16, код 14005946) на користь Приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” (02160, м. Київ, пр-т Возз’єднання, 15, код 30369454) 50121 грн. боргу, 5685,90 грн. пені, 5922,82 грн. 25% річних, 4725,24 грн. інфляційних, 7822,46 грн. 15 % штрафу від ціни договору, 742,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 10 серпня 2009 року.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

суддя Ю.В. Такмаков

суддя О.В. Шевель