Ухвала суду № 43308138, 13.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 березня 2015 року м. Київ В/800/973/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Чалого С.Я., Зайця В.С., Мороза В.Ф., Стрелець Т.Г., Цуркана М.І.

перевіривши заяву Харківської митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "СПС" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання недійсним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив суд: визнати недійсним та скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів №807000006/2010/300642/1 від 27.12.2010 р.; визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації №807070005.2010.332259.001 від 27.12.2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161) надмірно нараховану Харківською митницею та сплачену ПП "СПС" суму ввізного мита 25174,26 грн. та податку на додану вартість 30209,11 грн., разом 55383,37 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано Рішення Харківської обласної митниці про визначення митної вартості товарів №807000006/2010/300642/1 від 27.12.2010р. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації №807070005.2010.332259.001 від 27.12.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “СПС” надмірно нараховану Харківською обласною митницею та сплачену приватним підприємством “СПС” суму ввізного мита 25 174,26 грн. та податку на додану вартість 30 209,11 грн., разом 55 383,37 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "СПС" надмірно нараховану Харківською митницею та сплачену приватним підприємством "СПС" суму ввізного мита 25 174,26 грн. та податку на додану вартість 30 209,11 грн., разом 55 383,37 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року - залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України скаржник ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції в спірній ухвалі та постанові ВАСУ від 19 червня 2013 року (К/800/14069/13), постанові ВАСУ від 17 липня 2014 року (К/9991/60152/11), постанові ВАСУ від 27 вересня 2012 року (К/9991/42048/11) одних і тих самих норм матеріального права, а саме – ст.ст. 264, 265, 266 Митного кодексу України.

Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року “Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України” відповідно до ст. 237 КАС України заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи зміст спірної постанови ВАСУ від 13 грудня 2014 року та зміст рішень, в яких, на думку заявника має місце подібність правовідносин та неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку не вбачається подібності правовідносин, а відтак і неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Враховуючи цю обставину, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви Харківської митниці Міндоходів до провадження.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Відмовити в допуску до провадження заяви Харківської митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: