Рішення № 4330718, 20.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09 Справа № 4/248/09

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Прокуб”, (юридична адреса: 69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 470/185; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 2)

До відповідача Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 23)

Про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача –Чулой І.С. –довіреність б/н від 08.05.2008 р.

Від відповідача –не з’явився

Від 3-ї особи на стороні відповідача –Опанасенко В.Л. –довіреність № 10 від 04.01.2009 р.

23.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Прокуб”, м. Запоріжжя (ТОВ “НВП “Прокуб”) з позовною заявою до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання права власності на будівлю павільйону для торгівлі непродовольчими товарами –“літ В”, будівлю складу –“літ. Г”, будівлю складу –“літ. Д”, які розташовані на земельних ділянках площею 0,6195 га та 0,4670 га в м. Запоріжжі по вул. Перемоги, 74-Б.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.06.2009 р. порушено провадження у справі № 4/248/09, розгляд справи призначено на 20.07.2009 р., на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі № 4/248/09 у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя (ОП “ЗМБТІ”), у сторін та третьої особи витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 20.07.2009 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками позивача і третьої особи вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників позивача та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 20.07.2009 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попередив.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/248/09 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 23.06.2009 р. про відкриття провадження у справі, яка отримана уповноваженою особою Запорізької міської ради (Петровою) 02.07.2009 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 5766362.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 316, 317, 319, 328, 331, 376 ЦК України і полягають в тому, що в орендному користуванні позивача згідно договорів оренди землі від 17.02.2005 р. та від 06.03.2008 р., укладених з Запорізькою міською радою, знаходяться земельні ділянки площею 0,6195 га та 0,4670 га. Строк дії цих договорів оренди землі до 17.02.2015 р. Зазначені земельні ділянки надані для розташування автокомплексу та мають юридичну адресу: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74-Б. Враховуючи господарську необхідність протягом 2008 року підприємством на наданих в орендне користування земельних ділянках без отримання дозволу у відповідному порядку були побудовані будівля павільйону для торгівлі непродовольчими товарами (“літ В”), будівля складу (“літ. Г”), будівля складу (“літ. Д”). ОП “ЗМБТІ” на замовлення позивача був зроблений технічний паспорт на спірні об’єкти нерухомості. Згідно технічних висновків спірні будівлі відповідають санітарним та технічним нормам, знаходяться в задовільному стані, відповідають своєму функціональному призначенню та придатні до експлуатації. На підставі викладено, позивач просить суд у відповідності до ст. 376 ЦК України визнати за ним право власності на будівлю павільйону для торгівлі непродовольчими товарами –“літ В”, будівлю складу –“літ. Г”, будівлю складу –“літ. Д”, які розташовані на земельних ділянках площею 0,6195га та 0,4670 га в м. Запоріжжі по вул. Перемоги, 74-Б.

Представник третьої особи проти заявлених вимог не заперечив, повідомив суду, що право власності на спірні об’єкти на теперішній час не за ким не зареєстровано та вважає за можливе, враховуючи, що спірні будівлі відповідають санітарним та технічним нормам, знаходяться в задовільному стані, відповідають своєму функціональному призначенню та придатні до експлуатації, визнати за позивачем право власності на зазначені об’єкти.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ “НВП “Прокуб” (позивачу у справі) на підставі рішення Запорізької міської ради № 43 від 15.09.2004 р. за Договором оренди землі, зареєстрованим у ЗРФ ДП “Центр ДЗК” 17.02.2005 р. за № 040526100066, строком на 10 років надана в користування земельна ділянка, яка знаходиться на Прибережній магістралі в м. Запоріжжі, площею 0,6195 га для розташування автокомплексу.

За поданням ОП “ЗМБТІ” № 14490 від 07.08.2006 р. земельній ділянці, яка передана позивачу в орендне користування, присвоєно адресу: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 74-Б.

Крім того, на підставі рішення Запорізької міської ради № 35/152 від 30.11.2007 р. за Договором оренди землі від 06.03.2008 р., зареєстрованим у ЗРФ ДП “Центр ДЗК” 28.03.2008 р. за № 040826100487, позивачу строком до 17.02.2015 р. надана в користування земельна ділянка, яка знаходиться на Прибережній магістралі в м. Запоріжжі, площею 0,4670 га для розташування автокомплексу.

Як свідчать досліджені судом документи у їх сукупності, протягом 2008 року враховуючи господарську необхідність підприємства позивачем на наданих в орендне користування земельних ділянках без отримання дозволу у встановленому законом порядку були побудовані будівля павільйону для торгівлі непродовольчими товарами (“літ В”), будівля складу (“літ. Г”), будівля складу (“літ. Д”).

Згідно даних технічного паспорту на спірні об’єкти, виготовленого на замовлення позивача ОП “ЗМБТІ”: будівля павільйону для торгівлі непродовольчими товарами –“літ В” площею 58,1 кв.м. заснована на бетонному фундаменті, має бетону підлогу; будівля складу –“літ. Г” площею 10,6 кв.м. заснована на бетонному фундаменті, має бетонну підлогу; будівля складу – “літ. Д” площею 10,6 кв.м. заснована на бетонному фундаменті, має бетонну підлогу.

З технічних висновків Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту “Запоріжагропроект” вбачається, що самочинно збудовані позивачем об’єкти відповідають санітарним та технічним нормам, знаходяться в задовільному стані, відповідають своєму функціональному призначенню та придатні до експлуатації.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України будівля, споруда або інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Будь-які інші особи про своє право власності на спірні об’єкт не заявили.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ “НВП “Прокуб” самочинно збудувало вищевказані об’єкти нерухомості. Однак, враховуючи, що на момент розгляду справи право власності на майно, що є предметом спору у справі, ні за якою особою не зареєстроване, позивач на законних підставах користується земельними ділянками, на яких ним самочинно збудовані спірні об’єкти нерухомості, земельні ділянки, на яких позивачем здійснено самочинне будівництво, надані в користування ТОВ “НВП “Прокуб” під будівництво автокомплексу згідно договорів оренди земельної ділянки від 17.02.2005 р. та від 06.03.2008 р., власник земельної ділянки –Запорізька міська рада –не висловив своїх заперечень та не заявив про знесення цих споруд, будь-яких порушень прав інших осіб за даним спором судом не встановлено, збудовані самочинно об’єкти відповідають санітарним та технічним нормам, відповідають своєму функціональному призначенню та придатні до експлуатації, суд вважає, за можливе визнати право власності позивача на будівлю павільйону для торгівлі непродовольчими товарами –“літ В”, будівлю складу – “літ. Г”, будівлю складу –“літ. Д”, які розташовані на земельних ділянках площею 0,6195 га та 0,4670 га в м. Запоріжжі по вул. Перемоги, 74-Б.

У відповідності до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник має право пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягає задоволенню повністю.

За заявою позивача судові витрати залишаються за ним.

Керуючись ст., ст. 328, 331, 375, 376, 391 ЦК України, ст., ст. 22, 75, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Прокуб”, (69120, м. Запоріжжя, вул. Куйбишева, 470/185, код ЄДРПОУ 13604751) на самочинно збудовані будівлю павільйону для торгівлі непродовольчими товарами –“літ В” загальною площею 58,1 кв.м., будівлю складу –“літ. Г” загальною площею 10,6 кв.м., будівлю складу –“літ. Д” загальною площею 106, кв.м., які розташовані на земельних ділянках площею 0,6195 га та 0,4670 га в м. Запоріжжі по вул. Перемоги, 74-Б.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “29” липня 2009 р.