Рішення № 4330687, 07.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

07.08.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

4 серпня 2009 року Справа № 8/105

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ашер”, вул..Борисенка,47, м.Чернігів

До відповідача: Приватного підприємства „Союз-Лідер”, вул.Городоцька, 359, м.Львів, 79040

про усунення перешкод у користуванні приміщеннями та стягнення 469989грн.89коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Підгорний К.Є. –адвокат, довір.пост. №01/07 від 01.07.09р.

відповідача: Кулєба Л.В. –представник, довір. від 07.07.09р.

В судовому засіданні за згодою сторін проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про усунення перешкод у користуванні приміщеннями магазинів, розташованими за адресами: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 35, вул. Молодіжна, 2, проспект Миру, 194, вул. Бойова, 1, вул. Кирпоноса, 33, вул. Богунського, 40, проспект Перемоги, 139, вул. Стахановців, 12, вул. Щорса, 25, проспект Перемоги, 17, проспект Миру, 21, проспект Миру, 35, вул. Шевченка, 41, проспект Перемоги, 67, вул. Текстильників, 11, вул. Квітнева, 15-а, вул. Шевченка, 27, вул. Пухова, 140, проспект Миру, 24, вул. Незалежності, 46, вул. Гагарина, 15, вул. Шевченка, 51, вул. Рокосовського, 26, вул. 50 років СРСР, 2, проспект Миру, 253, проспект Перемоги, 54, вул. Червоногвардійська, 5-а, проспект Перемоги, 67, проспект Миру, 61, вул.Рокосовського, 62, проспект Перемоги, 139, вул. Шевченка, 9, та м. Прилуки, Чернігівської області, вул. Вокзальна, 40, вул. Київська, 216, для виявлення залишків непроданого товару, а також про стягнення з відповідача 469989грн.89коп. боргу по оплаті вартості товару, отриманого за видатковими накладними у період з 18.02.09р. по 28.02.09р.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо асортименту, кількості, ціни товару. Протокол узгодження, який визначений в договорі як невід’ємна частина цього договору, не підписаний та не засвідчений печатками сторін, що суперечить п.п.1.3., 4.1. договору, а тому, за думкою відповідача, позовні вимоги з підстав зазначених в заяві, є необґрунтованими.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.08.09р., позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій ним змінюються підстави позову в частині стягнення з відповідача боргу за поставлений товар. При цьому позивач зазначає, що товар поставлявся відповідачу по накладних, в яких міститься інформація щодо найменування товару, ціні та кількості товару, а також загальна сума, яка підлягала оплаті за товар. Прийняття відповідачем товару, реалізація його кінцевому споживачу свідчить про наявність між сторонами цивільних зобов’язань. При цьому, позивач залишає без змін підстави позову в частині зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні приміщеннями магазинів для виявлення залишків товару.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підстави або предмет позову. Враховуючи, що в позовній заяві, по якій порушено провадження у даній справі, до відповідача об’єднані декілька позовних вимог, право позивача про зміну підстав або предмету позову розповсюджується до кожної окремої вимоги. З огляду на вищевикладене, судом приймається заява позивача до розгляду, і спір вирішується з її урахуванням.

Заявлені сторонами клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

В період з 18.02.09р. по 28.02.09р. позивач по видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи, передавав відповідачу товар, а саме пиво та безалкогольні напої. Факт отримання від позивача товару підтверджується підписами на видаткових накладних осіб, яким фактично товар передавався, та відбитками штампів відповідача із зазначенням адреси магазину, в якій безпосередньо поставлявся товар. Факт отримання від позивача товару у вказаний період не заперечується самим відповідачем.

Правові відносини, що виникли між сторонами, є відносинами купівлі-продажу, які регулюються гл.54 Цивільного кодексу України.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає товар та зобов’язується сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, після отримання товару у відповідача виникли зобов’язання по його оплаті.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні приписи містяться у ст.526 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи видаткових накладних, в них відсутні будь-які відомості щодо строків оплати переданого товару. Тобто, сторонами не встановлений строк виконання зобов’язання по оплаті товару, тому в силу ст.530 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.06.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату товару, поставленого саме у період з 18.02.09р. по 28.02.09р. Відповідно до вимоги, сума вартості товару, яка підлягала сплаті на розрахунковий рахунок позивача, становила 470703грн.15коп. Відповідачем вказана вимога отримана 15.06.09р., що підтверджується копією повідомлення №935563 про вручення поштового відправлення. Отже, відповідач повинен був оплатити вартість товару в строк до 22.06.09р. включно.

Відповідач у встановлений законом строк товар не оплатив.

Разом з тим, як свідчить доданий до позовної заяви розрахунок ціни позову, в якому зазначені всі видаткові накладні, по яких в період з 18.02.09р. по 28.02.09р. передавався товар та які покладені в основу позовних вимог, сума боргу становить 469989грн.89коп. Саме ця сума підтверджується і наявними у справі накладними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що станом на 23.06.09р. (момент подання позову до суду) у відповідача існувала заборгованість в сумі 469989грн.89коп.

Відповідач доказів оплати вартості отриманого товару не надав, а тому з нього підлягає стягненню 469989грн.89коп.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості, в зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні приміщеннями магазинів для виявлення залишків непроданого товару задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому законом порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також у передбачених законодавчими актами випадках й фізичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Мотивуючи свої позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні приміщеннями магазинів позивач стверджує, що частина товару, який поставлявся відповідачу, не була реалізовано повністю, а тому з метою виявлення залишків непроданого товару у позивача виникла необхідність перевірити приміщення магазинів, які належать відповідачу або використовуються ним. Відповідач, за твердженням позивача, не допускав представників позивача у приміщення магазинів, тобто чинив перешкоди у виявленні товару. На підтвердження цих обставин позивачем надано службова записка посадової особи підприємства від 30.04.09р. про відмову відповідачем у наданні можливості користуватися приміщеннями, в яких знаходиться товар, для виявлення залишків цього товару.

За загальними правилами, користування нежитловими приміщеннями здійснюється на підставах, не заборонених законом, зокрема за наявності права власності на приміщення, або права користування (найму).

Згідно зі ст.33 кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що між ним та відповідачем існують будь-які відносини щодо найму (оренди) приміщень магазинів, які розташовані за адресами м. Чернігів, вул. Рокосовського, 35, вул. Молодіжна, 2, проспект Миру, 194, вул. Бойова, 1, вул. Кирпоноса, 33, вул. Богунського, 40, проспект Перемоги, 139, вул. Стахановців, 12, вул. Щорса, 25, проспект Перемоги, 17, проспект Миру, 21, проспект Миру, 35, вул. Шевченка, 41, проспект Перемоги, 67, вул. Текстильників, 11, вул. Квітнева, 15-а, вул. Шевченка, 27, вул. Пухова, 140, проспект Миру, 24, вул. Незалежності, 46, вул. Гагарина, 15, вул. Шевченка, 51, вул. Рокосовського, 26, вул. 50 років СРСР, 2, проспект Миру, 253, проспект Перемоги, 54, вул. Червоногвардійська, 5-а, проспект Перемоги, 67, проспект Миру, 61, вул.Рокосовського, 62, проспект Перемоги, 139, вул. Шевченка, 9, та м. Прилуки, Чернігівської області, вул. Вокзальна, 40, вул. Київська, 216. Також, позивач не є власником цих приміщень. Отже, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло право користування вказаними приміщеннями, а тому відсутнє право, яке потребує захисту обраним способом, а саме усуненням відповідачем перешкод у користуванні позивачем приміщеннями, які йому не належать на праві власності, а також не знаходяться у нього в користуванні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні приміщеннями магазинів є безпідставними, необґрунтованими, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.15,526,530,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Союз-Лідер”, м.Львів, вул..Городоцька, б.359 (ідентифікаційний код 31895563, п/р 2600807677 в ЗАТ „Полікомбанк” м.Чернігів, МФО 353100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АШЕР”, м.Чернігів, вул.Борисенка, 47 (ідентифікаційний код 14236924, п/р 26008018893 в ЗАТ „Полікомбанк” м.Чернігів, МФО 353100) 469989грн.89коп. боргу, 4699грн.90коп. держмита та 156грн.25коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич

Повне мотивоване рішення підписано 07 серпня 2009р.

Суддя Т.Г.Оленич