Постанова № 43306551, 16.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 березня 2015 року 12:10 № 826/18235/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Укрполіграфсервіс» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014 року №0005562207 та №0005572207, -

за участю представників сторін:

від позивача - Кіндрась К.В. (довіреність),

від відповідача - Артеменко Є.І.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Укрполіграфсервіс» (надалі - позивач або ПП «Укрполіграфсервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014 року №0005562207 та №0005572207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ПП «Укрполіграфсервіс» не порушувало вимог п. 138.1 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Старксервіс» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 року провадження у справі №826/18235/14 зупинено, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 року провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.

У судове засідання 16.03.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку ПП «Укрполіграфсервіс».

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Укрполіграфсервіс» за результатами взаємовідносин з ТОВ «Старксервіс» за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року, у зв'язку з чим складено акт від 28.05.2014 року №205/1-22-07/31513857 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про наступні порушення з боку ПП «Укрполіграфсервіс»:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21 989,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року на суму 7 500,00 грн., за лютий 2013 року на суму 3 700,00 грн., за квітень 2013 року на суму 4 635,00 грн., за травень 2013 року на суму 6 154,00 грн.;

п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 22 063,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 7 875,00 грн., за 2013 рік на суму 14 188,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2014 року:

№0005562207, яким ПП «Укрполіграфсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 21 989,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 497,00 грн.;

№0005572207, яким ПП «Укрполіграфсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 22 063,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 516,00 грн.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ПП «Укрполіграфсервіс» в звітних (податкових) періодах за 2012-2013 роки.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) укладено наступні договори:

1. Договір №12/12 про надання консультаційних послуг з питань оподаткування від 03.09.2012 року, згідно умов якого сторони погодили, що Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а Виконавець приймає на себе проведення консультаційного обслуговування з питань оподаткування, пов'язаних з господарською діяльністю Замовника, консультування та аналізування нормативних та інших документів, виконання окремих доручень Замовника, що потребують спеціальних знань.

За надання передбачених Договором послуг Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця 45 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 500,00 грн. (п. 3.2 даного договору).

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2 даного договору).

На виконання умов даного договору сторонами складено акт приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2012 року на суму 45 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 500,00 грн. та податкову накладну від 27.12.2012 року №542 на загальну суму 45 000,00 грн., з яких 7 500,00 грн. ПДВ.

2. Договір №01/13 про надання консультаційних послуг від 01.01.2013 року, згідно умов якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а Виконавець приймає на себе проведення консультаційного обслуговування з питань оподаткування, пов'язаних з господарською діяльністю Замовника, консультування та аналізування нормативних та інших документів, виконання окремих доручень Замовника, що потребують спеціальних знань.

Вартість робіт Виконавця за домовленістю Сторін визначається по договірним цінам. Договірні ціни можуть відповідати звичайним цінам. Сума договору складає 500 000,00 грн. (п. 3.1 даного договору).

За надання передбачених Договором послуг Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця суму, згідно виставленого рахунку. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін протягом трьох робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2 даного договору).

На виконання умов даного договору сторонами складено наступні документи:

- акти приймання-передачі наданих послуг №243 від 31.01.2013 року на суму 27 810,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4 635,00 грн., №543 від 28.02.2013 року на суму 22 200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 700,00 грн., №1300 від 15.05.2013 року на суму 33 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 600,00 грн.;

- податкові накладні від 31.01.2013 року №605 на загальну суму 27 810,00 грн., з яких ПДВ 4 635,00 грн., від 28.02.2013 року №582 на загальну суму 22 200,00 грн., з яких ПДВ 3 700,00 грн., від 15.05.2013 року №211 на загальну суму 39 600,00 грн., з яких ПДВ 6 600,00 грн.

Разом з тим, дослідивши вищезазначені документи та інші наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що останніми не підтверджено товарності (реальності) фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Старксервіс», з огляду на наступне.

Так, по-перше, податкова накладна від 27.12.2012 року №542 на загальну суму 45 000,00 грн., з яких 7 500,00 грн. ПДВ, надана позивачем на підтвердження формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарської операції за договором №12/12 про надання консультаційних послуг з питань оподаткування від 03.09.2012 року, містить у собі в якості підстави для її складання зовсім інший договір, а саме: договір про надання послуг від 03.12.2012 року №12/12, замість договору від 03.09.2012 року №12/12.

По-друге, акт приймання передачі наданих послуг №1300 від 15.05.2013 року та податкова накладна від 15.05.2013 року №211, копії яких наявні у матеріалах справи містять у собі різну за своєю суттю інформацію щодо господарської операції, оскільки вказаний акт вказує на загальну суму операції 33 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 600,00 грн., а податкова накладна - 39 600,00 грн., з яких ПДВ 6 600,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що факт складання пакетів первинних бухгалтерських документів, вказаних у звітах ТОВ «Старксервіс» за вищезазначеними договорами позивачем не доведено, а матеріалами справи не спростовано.

Також, суд вважає необґрунтованими твердження представника позивача щодо безпідставності використання контролюючим органом під час перевірки ПП «Укрполіграфсервіс» акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.09.2012 року по 28.02.2014 року №1066/26-55-22-08/38292311 від 03.04.2014 року з посиланням на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2014 року у справі №826/5015/14, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року, яким, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2012 року по 28.02.2014 року, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 року у вказаній справі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 826/5015/14 скасовано в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 28.02.2014, а також в частині визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо оформлення результатів цієї зустрічної звірки актом від 03.04.2014 № 1066/26-55-22-08/38292311; в решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року у справі № 826/5015/14 визнано такими, що втратили законну силу; провадження у справі № 826/5015/14 закрито.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких ПП «Укрполіграфсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у відповідності до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014 року №0005562207 та №0005572207, а, відтак, відсутні підстави для визнання останніх протиправними та, як наслідок, скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок