Постанова № 43306088, 24.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2015 р. № 820/1073/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області надати ОСОБА_1 право на викуп за остаточною вартістю транспортного засобу М1 ЗАЗ 110380-40, кольору FD 1331V4 червоного Марсала, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2. рік випуску 2007;

- зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області надати ОСОБА_1 письмову довідку-рахунок за формою затвердженою Мінпраці України та реквізити рахунків для перерахування коштів за викуп автомобіля ЗАЗ 110380-40, кольору FD 1331V4 червоного Марсала, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, рік випуску 2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.08.2007 р. батьку позивача ОСОБА_2 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області був наданий транспортний засіб М1 ЗАЗ 110380-40, 2007 року випуску, як особі яка потребує забезпечення спеціальними засобами пересування, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. 26.09.2014 р. позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області з заявою про викуп автомобіля, але листом від 29.09.2014 р. №07/602 отримав відмову у зв'язку з тим, що не був зареєстрований за однією адресою з померлим батьком. Позивач не згоден з відмовою, що слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Позивач - ОСОБА_1, не прибув у судове засідання, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.33-35 КАС України, в позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі. (а.с.4).

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, проти позову не заперечував. У письмових поясненнях (а.с.24-25) відповідач вказав, що рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 06.11.2014 р. по справі №420/1117/14-ц встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю позивача-ОСОБА_1 з його батьком ОСОБА_2, а отже позовні вимоги позивача обґрунтовані.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, просив розглядати справу без його участі. (а.с.24).

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

За матеріалами даної адміністративної справи судом встановлено, що 06.08.2007 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області безоплатно було забезпечено автомобілем марки М1 ЗАЗ-110380-40, кольору FD1331М4 червоний Марсала, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, рік випуску 2007, інваліда ОСОБА_2 (копія акту приймання-передачі транспортного засобу серії МВЧ №961230 - а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 25.09.2014 р. виданого виконавчим комітетом Булолуцької селищної ради Новопсковського району Луганської області актовий запис №49. (а.с.7).

26.09.2014 року позивач - ОСОБА_1 - син померлого ОСОБА_2, звернувся із письмовою заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганській області, в якій просив надати дозвіл на викуп автомобілю марки М1 ЗАЗ-110380-40, 2007 року випуску з подальшою перереєстрацією на його ім'я.

Однак, 29.09.2014 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганській області на адресу позивача був надісланий лист №07/602 від 29.09.2014 р. про відмову на надання викупу зазначеного автомобіля, у зв'язку з тим, що позивач з померлим зареєстровані за різними адресами та не доведено факту сумісного проживання та ведення спільного господарства. (а.с.9).

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 06.11.2014 р. по справі №420/1117/14-ц задоволено заяву ОСОБА_1 у повному обсязі. Встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батька ОСОБА_2, 1927 року народження, який помер 21.09.2014 року та ведення ними спільного господарства. (а.с.12).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

За приписами ч. 8 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", після смерті інваліда, дитини-інваліда, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що механізм забезпечення автомобілями інвалідів, дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 .

Пунктом 6 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями визначено, що інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Відповідно до п.12 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам - на їх законних представників.

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Згідно п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями (в редакції, яка діяла на час смерті інваліда та звернення позивача із відповідною заявою про передачу автомобіля) встановлено, що після смерті інваліда, автомобіль, яким він був забезпечений управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем проживання інваліда, у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.

В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання у власність вищезазначеного автомобілю за умови виконання останнім вимог п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, а саме сплати останнім вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області надати ОСОБА_1 право на викуп за остаточною вартістю транспортного засобу М1 ЗАЗ 110380-40, кольору FD 1331V4 червоного Марсала, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2. рік випуску 2007;

Зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області надати ОСОБА_1 письмову довідку-рахунок за формою затвердженою Мінпраці України та реквізити рахунків для перерахування коштів за викуп автомобіля ЗАЗ 110380-40, кольору FD 1331V4 червоного Марсала, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, рік випуску 2007.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Панченко О.В.