Рішення № 4330402, 09.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.09 Справа № 3/140/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Комунального підприємства “Водоканал”, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу за договором у сумі 5 487,97 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Новікова К.М., юрисконсульт, довіреність № 65 від 05.01.2007р.

від відповідача: Білан В.Л., представник, довіреність № б/н від 10.01.2009р.

КП “Водоканал” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Житлово-комунальне господарство” про стягнення боргу в сумі 5 487,97 грн. за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 201 від 01.01.2003р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 526 ЦК України, ст. 2, 5 ГПК України та умовами договору.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/140/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 09.07.2009р. о 12 годині 00 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 09.07.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 09.07.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві від 09.06.2009р. № 6283, просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 201 від 01.01.2003р. в сумі 5 487,97 грн. та судові витрати.

Також позивач надав акт звірки взаємних розрахунків № 201 від 08.07.2009р., який підписаний представниками обох сторін.

Представник відповідача визнав суму боргу у повному обсязі В судовому засіданні 09.07.2009р. надав клопотання про розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців. Також відповідач погоджується з вимогою про стягнення з нього 102,00 грн. витрат на держмито і 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Клопотання відповідача прийнято судом до розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

КП “Водоканал” (Водоканал) та ТОВ “Житлово-комунальне господарство” (абонент) було укладено договір на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 201 від 01.01.2003р., за яким Водоканал забезпечує абоненту постачання води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також прийом стічних вод у період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р. (п. 1.1. Договору). В період грудень 2006 року –травень 2007 року дію договору продовжено.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами № 201/1 від 31.12.2006р. на суму 760,14 грн., № 201/3 від 31.12.2006р. на суму 523,86 грн., № 201/1 від 28.02.2007р. на суму 1 016,16 грн., № 201/3 від 28.02.2007р. на суму 409,49 грн., № 201/1 від 31.03.2007р. на суму 1 161,93 грн., № 201/3 від 31.03.2007р. на суму 370,84 грн., № 201/1 від 30.04.2007р. на суму 1 044,23 грн., № 201/3 від 30.04.2007р. на суму 351,06 грн., № 201/1 від 31.05.2007р. на суму 1 150,98 грн. та № 201/3 від 31.05.2007р. на суму 347,81 грн.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 201 від 01.01.2003р. абонент зобов’язується своєчасно сплачувати за надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню.

Згідно п. 4.1 договору № 201 від 01.01.2003р. абонент зобов’язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу у сумі зазначеній в акті.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у сумі 1 648, 53 грн., що підтверджується банківськими виписками, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 5 487,97 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 201 від 01.01.2003р.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку абонент зобов’язаний протягом трьох банківських днів з дня виписки акту перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок водоканалу.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію № 201 від 01.01.2003р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт неповного невиконання ТОВ “Житлово-комунальне господарство” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5 487,97 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Клопотання відповідача № 09/07-2009-01 від 09.07.2009р. про розстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні ТОВ “Житлово-комунальне господарство”, жодних доказів суду не надано.

Крім того, суд враховує, що світова фінансова криза, на яку посилається представник відповідача, несе негативні наслідки як на відповідача, так і на позивача, інтереси якого в даному випадку також підлягають врахуванню та захисту.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-комунальне господарство” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39а, р/р 260014033000 в ВАТ “СЕБ БАНК”, МФО 300175, код ЄДРПОУ 30505709) на користь Комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 03327121) 5 487 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 97 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя: В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 15.07.2009р.