Рішення № 43303797, 17.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/18/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015 Справа № 908/539/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, 143)

до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1)

про стягнення 9815,26 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Холодуліна О.В., директор ТОВ «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» (паспорт СЮ045802 від 26.07.07.)

Від відповідача: Бережной Ю.В. - представник за довіреністю № 234/ЮРО-84 від 17.03.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 27.01.15. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення 9815,26 грн. заборгованості за видатковою накладною № Інс-001227 від 26.12.13.,з яких: 6590,40 грн. - суми основного богу, 1622,58 грн. - втрат від інфляції, 196,63 грн. - 3% річних, 1405,65 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України не виконав належним чином та в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості товару, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.01.15. порушено провадження у справі № 908/539/15-г, справі присвоєно номер провадження 19/18/15, судове засідання призначено на 19.02.15. о 11-50.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.15. не з'явився, але від нього через канцелярію господарського суду 16.02.15. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 16.02.15. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» заперечує проти нарахування пені та втрат від інфляції за січень 2014 року.

Від відповідача через канцелярію господарського суду 16.02.15. на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про відстрочку виконання рішення суду відповідно до якого відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на шість місяців в зв'язку з тим, що на даний час Публічному акціонерному товариству «Азовзагальмаш» не повернуто податку на прибуток в розмірі 39334864,55 грн. та 22775085,00 грн. податку на додану вартість з бюджету України. Крім того, відповідач вказав на те, що на підприємстві існують фінансово-економічні труднощі які виникли в період з жовтня 2013 року та по теперішній час.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.02.15. розгляд справи № 908/539/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17.03.15. о 10-15.

Від позивача через канцелярію господарського суду 13.03.15. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та заперечив проти задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» задовольнити повністю та заперечив проти задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.15. заперечив проти задоволення позову в частині стягнення суми пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/539/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.13. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» виставило Публічному акціонерному товариству «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» рахунок на оплату товару № 1387 від 12.12.13. на загальну суму 6590,40 грн., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» поставило Публічному акціонерному товариству «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» товар на загальну суму 6590,40 грн., що підтверджується оформленою належним чином двосторонньо підписаною видатковою накладною № Інс-001227 від 26.12.13. на суму 6590,40 грн., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач вказує на те, що відповідач вартість отриманого товару на загальну суму 6590,40,00 грн. не оплатив.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» було надіслано на адресу Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» лист-претензію № 630 від 18.09.14. з вимогою оплати суми основного боргу в розмірі 6590,40 грн.

Матеріали справи не містять доказів відповіді відповідача на вказаний вище лист-претензію позивача та доказів погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару, чим порушив вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» до суду з даним позовом склала 6590,40 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № Інс-001227 від 26.12.13. на суму 6590,40 грн. відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зазначені вище накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому в даному випадку є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача - в оплаті цього товару.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що свої зобов'язання позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» було передано товар загальною вартістю 6590,40 грн., що підтверджується оформленою належним чином двосторонньо підписаною видатковою накладною № Інс-001227 від 26.12.13. на суму 6590,40 грн., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12. № 01-06/928/2012 вбачається, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Вказана вище правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.11 № 9/252-10.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що обов'язок по оплаті товару виник у відповідача після отримання товару.

Відповідач, на час подання даної позовної заяви отриманий товар в сумі 6590,40 грн. не оплатив.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати боргу, про який заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» за неналежне виконання умов Договору становить 6590,40 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 196,63 грн. - 3 % річних та 1622,58 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 196,63 грн. - 3 % річних та 1622,58 грн. - збитків від інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1405,65 грн. - пені.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосовуються саме до договірних відносин (за згодою сторін).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення суми пені в розмірі 1405,65 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» підлягає частковому задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:

Обґрунтовуючи своє клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на те, що об'єктивно ускладнюючим виконання рішення суду є наявність бюджетної заборгованості по поверненню в рахунок відповідача надлишково сплаченого податку на прибуток в розмірі 39334864,55 грн., наявність бюджетної заборгованості в рахунок відповідача по податку на додану вартість в розмірі 22775085,00 грн. та фінансово-економічні труднощі підприємства відповідача, в зв'язку з чим, єдиною можливою підставою виконати свої зобов'язання є відстрочка виконання рішення суду у даній справі на 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1.1. постанови від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом. Але, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не подано належних доказів в розумінні чинного законодавства України, які б підтверджували ускладнення виконання рішення чи унеможливлення його виконання.

Відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження фінансово-економічних труднощів підприємства відповідача Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш».

Крім того, слід зазначити, що спір у даній справі виник з вини відповідача, а саме, Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» не оплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» вартість поставленого товару в розмірі 6590,40 грн., чим порушило вимоги чинного законодавства України.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Якщо інше не передбачено договором або законом, відповідальність за порушення зобов'язання настає за наявності вини порушника.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» не було вжито заходів щодо належного виконання свого зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» в частині оплати вартості товару.

Слід зазначити, що господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За таких обставин, беручі до уваги вину відповідача та враховуючи можливі негативні наслідки для стягувача, та з метою недопущення їх настання, а також враховуючи недоведеність з боку відповідача скрутного фінансового становища, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/539/15-г.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Інструментальний центр» (69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, 143, код ЄДРПОУ 35500108) 6590 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 40 коп. - основного боргу, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 63 коп. - 3 % річних, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 58 коп. - збитків від інфляції, 1565 (одну тисячу п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 35 коп. - судового збору.

3. В іншій частині рішення відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.15.

Суддя І.В. Давиденко