Ухвала суду № 43303255, 23.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1422/14 Головуючий у І інстанції Бузунко О. А. Провадження № 11-кп/795/270/2015 Категорія - ч.4 ст.185 КК України Доповідач Заболотний В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М.

суддів - Антипець В.М., Щербакова О.С.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

з участю: прокурора - Єременка Р.А.

захисника - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12013260130001065 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянин, громадянин України, уродженець м. Санкт-Петербург Російської Федерації, мешканець АДРЕСА_1, одружений, має на утриманні малолітню дитину, освіта середня, не працює, раніше судимий:

1) 27.10.1999 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.143, ст.46-1 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, зі сплатою штрафу в розмірі 1000 грн.;

2) 17.03.2000 року тим же судом за ст.17, ч.2 ст.141, 43 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців з конфіскацією майна та сплатою штрафу в розмірі 1000 грн.;

3) 25.05.2004 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

4) 04.07.2007 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки;

5) 24.03.2010 року тим же судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, звільнений 18 жовтня 2013 року по закінченню строку відбування покарання,

засуджений за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 постановлено рахувати з часу його фактичного затримання та зараховано в строк відбування покарання час перебування його під вартою в період з 08 лютого 2014 року по 17 квітня 2014 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді застави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено та стягнуто на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 244323 грн. 66 коп.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 2209 грн. 19 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що 15 січня 2014 року, в період часу з 07:45 год. до 13:30 год., ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою з особою, матеріали відносної якої виділені в окреме провадження, з метою вчинення крадіжки, шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли до будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрали грошові кошти, вогнепальну та пневматичну зброю, золоті прикраси та інше майно, що належить ОСОБА_4, на загальну суму 300 612 грн. 66 коп.

Не погодившись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, посилаючись на незаконність та необ'єктивність рішення суду. В обґрунтування скарги зазначив, що в судовому засіданні було встановлено лише факт його перебування 15.01.2014 року в смт. Козелець і того, що він прибув туди на автомобілі з ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, чого ОСОБА_3 не заперечує. Фактично, під час судового розгляду даного провадження стороною обвинувачення не встановлено та не надано підтвердження наявності доказів його причетності до скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а тому маються всі підстави для постановлення виправдувального вироку щодо нього.

У своїх запереченнях прокурор просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Зазначає, що вирок суду є законним, обґрунтованим та повністю відповідає обставинам кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; прокурора, котрий просив вирок місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно вимог ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Зі змісту ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у вчиненні злочину, зазначаються у тому числі: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення на наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Вказаним вимогам кримінального процесуального закону рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 не відповідає.

У даному випадку, суд у вироку процитував показання обвинуваченого, свідків та послався на письмові докази, не надаючи їм правової оцінки, не аргументуючи належним чином свої висновків.

Також, відповідно до ч.1 ст.334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

За змістом ч.4 ст.217 КПК України, матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Як убачається з повідомлення головного лікаря КЛПЗ «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» від 24.06.2014 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, знаходиться на стаціонарному лікуванні в 3 терапевтичному відділенні закладу з 12 червня 2014 року. Орієнтована тривалість лікування 6 місяців. Участь ОСОБА_6 в судових засіданнях можлива з використанням засобів індивідуального захисту (респіратор, ватно-марлева пов'язка) (т.1, а.к.п.94).

Проте, незважаючи на можливість ОСОБА_6 брати участь в судовому розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України та ОСОБА_6 за ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, ухвалою місцевого суду від 28 серпня 2014 року, судове провадження відносно ОСОБА_6 було зупинено до його видужання, розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_3 було продовжено (т.1, а.к.п.146-147), а ухвалою суду від 21 січня 2015 року було виділено в окреме провадження в копіях матеріали кримінального провадження та запису перебігу судового розгляду щодо ОСОБА_6, провадження відносно якого зупинено до моменту його видужання (т.3, а.к.п.65).

За таких підстав, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, місцевий суд, в порушення вимог ч.1 ст.412 КПК України, ухвалив вирок, який за змістом вказує на те, що суд фактично не з'ясовував обставини кримінального провадження, не встановлював істини, не забезпечив права та законні інтереси учасників кримінального провадження, і прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Виходячи з цього, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, вирок місцевого суду - скасуванню, з призначенням відповідно до положень ч.1 ст.415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають ретельній перевірці місцевим судом при новому розгляді кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2015 року, щодо ОСОБА_3 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишити попередній - у виді застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ: