Рішення № 4330314, 04.08.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2009 р. Справа № 20/111

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання»Рівненської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Літа-Плюс»

про стягнення в сумі 236 274 грн. 65 коп.

в судовому засіданні брали участь:

від позивача: Грибок Л.Т. (дов. № 5 від 03.01.2008р.);

від відповідача: не з’явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство «Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання»Рівненської обласної спілки споживчих товариств (надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Літа-Плюс»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість по орендній платі та витрати по електроенергії в сумі 210 639 (двісті десять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 71 коп., інфляційні в розмірі 7 152 (сім тисяч сто п’ятдесят дві) грн. 23 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 522 (одна тисяча п’ятсот двадцять дві) грн. 55 коп., а також пеню в розмірі 16 960 (шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 16 коп..

4 серпня 2009 року в господарський суд надійшли доповнення до позовної заяви (том 2, а.с. 1-2), в яких Позивач просить стягнути з Відповідача: заборгованість по орендній платі та витрати по електроенергії в сумі 210 639 (двісті десять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 71 коп., інфляційні в розмірі 13 172 (тринадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 63 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 82 коп., а також пеню в розмірі 16 960 (шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 16 коп..

В судовому засіданні від 21 липня 2009 року представник Відповідача заперечив проти позовних вимог Позивача з підстав вказаних у запереченні на позовну заяву (том 1, а.с. 135-136). Зокрема Відповідач вказує на те, що: в силу дії частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, на думку Відповідача, повторне збільшення орендної плати за жовтень 2008 року та за грудень 2008 року немає юридичної сили; нарахування Позивачем орендної плати за січень місяць 2009 року є безпідставним, оскільки Відповідач не мав можливості використовувати орендовані приміщення в зв’язку з перешкоджанням йому в цьому Підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед». До даних заперечень Відповідачем додано лише листи звернення до Позивача та листи Позивача про зміну розміру орендної плати, та не додано жодних фактичних доказів в підтвердження факту перешкоджання в користуванні орендованим майном).

Враховуючи вищевказане, господарський суд своєю ухвалою від 21 липня 2009 року по справі № 20/111 (том 1, а.с. 146) витребував від Відповідача будь-які фактичні докази, які б підтверджували обставини висвітлені у поданому запереченні (в тому числі щодо перешкоджання в користуванні орендованим приміщенням).

Представник Відповідача в судове засідання від 4 серпня 2009 року не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 148). Відповідач не подав суду витребувані ухвалою від 21 липня 2009 року по справі № 20/111 (том 1, а.с. 146): будь-які фактичні докази, які б підтверджували обставини висвітлені у поданому запереченні (в тому числі щодо перешкоджання в користуванні орендованим приміщенням). Водночас, 4 серпня 2009 року Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (том 2, а.с. 9) для надання сторонам терміну погодити умови мирової угоди.

В судовому засіданні від 4 серпня 2009 року представник Позивача заперечив проти відкладення розгляду справи вказуючи на те, що між сторонами велися переговори щодо підписання мирової угоди, проте Відповідач, з невідомих Позивачу причин ухилявся від зустрічі з Позивачем щодо її укладення, що думку Позивача свідчить про затягнення Відповідачем вирішення спору в справі № 20/111.

З огляду на усе вищевказане (подачу клопотання про відкладення розгляду справи, неподання витребуваних судом доказів, а також з огляду на обставини обумовлені представником Позивача при запереченні проти відкладення розгляду справи), господарський суд приходить до висновку, що вищевказані дії Відповідача свідчать про затягнення Відповідачем вирішення спору в справі № 20/111, а тому суд відхиляє клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи і вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підставний, обґрунтований та підлягає до задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 3 квітня 2007 року Позивач та Відповідач уклали договір оренди основних засобів (надані –Договір; том 1, а.с. 10-13), згідно пунктів 1.1 та 1.2 якого: Позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування основні засоби, а саме: складські приміщення площею 3 500 метрів квадратних; Позивач на час дії Договору надає Відповідачу право користуватися земельною ділянкою під орендованими основними засобами, земельною ділянкою, яка прилягає до орендованих приміщень та проїзною частиною земельної ділянки до орендованих приміщень.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Договору: балансова вартість основних засобів, що орендуються, на момент підписання Договору становить 1 458 064 грн. 42 коп.; основні засоби передаються Відповідачу для зберігання алкогольних напоїв, продуктів харчування та тютюнових виробів.

Як встановлено пунктами 2.1, 2.2 та 2.3 Договору: здача приймання основних засобів, що орендуються, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін; при передачі основних засобів, що орендуються, складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії; основні засоби, що орендуються, вважаються переданими в оренду з моменту підписання Договору та акту приймання-передачі.

3 квітня 2007 року представниками Позивача та Відповідача підписано акт прийняття-передачі основних засобів в оренду (том 1, а.с. 14-15), згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв: складські приміщення площею 3 500 метрів квадратних за адресою м. Рівне, вул. Млинівська, 20; залишковою вартістю 1 458 064 грн. 42 коп..

Згідно пункту 3.1 Договору: Договір Діє з 3 квітня 2007 року до 3 квітня 2008 року.

Відповідно до пункту 3.2 Договору: якщо Відповідач користується орендованим майном після закінчення строку Договору, у разі відсутності заперечень зі сторони Позивача, Договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін Договору має право відмовитись від Договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

Враховуючи те, що по закінченню терміну дії Договору, визначеного пунктом 3.1 Договору Відповідач продовжував користуватися орендованим майном, а Позивач не надавав заперечень з приводу продовження оренди, в силу дії пункту 3.2 Договору –Договір вважається таким, що укладений на невизначений термін. Відповідно, в силу дії пункту 3.2 та розділу 6 Договору, його дія закінчується після письмового попередження за один місяць однією стороною іншої про відмову від Договору та після підписання сторонами акту здачі-приймання орендованих основних засобів.

30 грудня 2008 року Позивачем отримано лист Відповідача № 797 від 29 грудня 2008 року (том 1, а.с. 142; доказ отримання –том 1, а.с. 143) з повідомленням про відмову від Договору з 2 лютого 2009 року та з проханням забезпечити явку представника Позивача на 2 лютого 2009 року за місцезнаходженням орендованого майна для його приймання та підписання відповідного акту.

2 лютого 2009 року представниками Позивача та Відповідача підписано акт здачі-прийняття об’єкту оренди (том 1, а.с. 19), згідно якого Відповідач повернув, а Позивач прийняв: складські приміщення площею 3 500 метрів квадратних за адресою м. Рівне, вул. Млинівська, 20.

Таким чином, з урахуванням усього вищевказаного Договір діяв з 3 квітня 2007 року до 2 лютого 2009 року.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, на момент підписання Договору, орендна плата за основні засоби, що орендувалися по Договору становила 16 (шістнадцять) грн. 80 коп. з ПДВ за 1 метр квадратний орендованої площі, що складало 58 800 (п’ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн. за місяць з урахуванням ПДВ.

У відповідності до пункту 4.2 Договору: орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача наперед не пізніше п’ятого числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 4.5 Договору: вартість комунальних послуг (енерго), а також інші витрати, що пов’язані з утриманням основних засобів відшкодовуються щомісяця Відповідачем у фактичних затратах, що пов’язані з орендою основних засобів, згідно рахунків, виставлених Позивачем в трьохденний строк.

Водночас, пунктом 4.3 Договору встановлено, що: у разі зростання курсу долара США або Євро відносно гривні більш ніж на 5 (п’ять) відсотків, розмір орендної плати пропорційно збільшується без додаткового погодження з орендарем.

Згідно пункту 4.4 Договору: вартість оренди перебуває в прямій залежності до розміру прожиткового мінімуму та розміру мінімальної заробітної плати; вартість оренди збільшується (зменшується) прямо пропорційно до зміни розміру прожиткового мінімуму або до розміру мінімальної заробітної плати без додаткового погодження з орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи, в період за який Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати, Відповідачем неодноразово збільшено її розмір.

Так, листом № 964 від 30 вересня 2008 року (том 1, а.с. 41; том 1, а.с. 138) Позивач повідомив Відповідача, що з 1 жовтня 2008 року розмір орендної плати згідно пункту 4.4 Договору збільшено на 2 800 грн. 30 коп., з підстав вказаних у даному листі.

Листом № 1143 від 10 листопада 2008 року (том 1, а.с. 44; том 1, а.с. 137) Позивач повідомив Відповідача, що за жовтень 2008 року розмір орендної плати згідно пункту 4.3 Договору збільшено на 7 644 грн. 00 коп., з підстав вказаних у даному листі.

Листом № 1231 від 26 листопада 2008 року (том 1, а.с. 48; том 1, а.с. 139) Позивач повідомив Відповідача, що з 1 грудня 2008 року розмір орендної плати згідно пункту 4.4 Договору збільшено на 8 393 грн. 06 коп., з підстав вказаних у даному листі.

У своїх запереченнях (том 1, а.с. 135-136) Відповідач не погоджується з донарахуванням орендної плати згідно листів № 1143 від 10 листопада 2008 року (том 1, а.с. 44; том 1, а.с. 137) та № 1231 від 26 листопада 2008 року (том 1, а.с. 48; том 1, а.с. 139). При цьому Відповідач у своєму запереченні покликається на те, що дані збільшення порушують положення частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України (зміна ціни у договорі після його виконання не допускається).

Суд не погоджується з твердженням Відповідача про те, що збільшення орендної плати, що відображені в листах № 1143 від 10 листопада 2008 року (том 1, а.с. 44; том 1, а.с. 137) та № 1231 від 26 листопада 2008 року (том 1, а.с. 48; том 1, а.с. 139) порушують положення частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, оскільки поняття виконання Договору розуміє в собі виконання усіх умов Договору сторонами (в тому числі і повну сплату орендної плати) та закінчення дії Договору (Договір закінчив свою дію 2 лютого 2009 року).

Крім того суд наголошує на тому, що статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що: у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ж дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України: за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

У відповідності до частини 3 статті 762 Цивільного кодексу України: договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Укладаючи Договір Позивач та Відповідач обумовили в пунктах 4.3 та 4.4 Договору можливості збільшення (зменшення) орендної плати. При цьому Позивач та Відповідач, будучи вільними у його укладанні, обумовили, що дані збільшення провадяться Позивачем без додаткового погодження з Відповідачем. Водночас, оскільки збільшення розміру орендної плати учинялися Позивачем у відповідності до пунктів 4.3 та 4.4 Договору, дані листи несли інформаційний характер.

Враховуючи усе вищевказане у даному судовому рішенні господарський суд вважає, що здійснені Позивачем збільшення розміру орендної плати вчинені Позивачем у відповідності до умов укладеного Договору, та в силу дії вищезазначених норм відповідають вимогам Законодавства України.

Також у своїх запереченнях Відповідач вказує на те, що нарахування Позивачем орендної плати за січень місяць 2009 року є безпідставним, оскільки Відповідач не мав можливості використовувати орендовані приміщення в зв’язку з перешкоджанням йому в цьому Підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед». При цьому Відповідач у своєму запереченні покликається на його звільнення від сплати орендної плати в силу дії частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає).

Ухвалою від 21 липня 2009 року по справі № 20/111 (том 1, а.с. 146) господарський суд витребував від Відповідача будь-які фактичні докази, які б підтверджували обставини висвітлені у поданому запереченні (в тому числі щодо перешкоджання в користуванні орендованим приміщенням).

Однак Відповідачем не подано суду жодних доказів, які б стверджували обставину –вказану Відповідачем (щодо того, що Відповідач не мав можливості використовувати орендовані приміщення в січні 2009 року в зв’язку з перешкоджанням йому в цьому Підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»).

Згідно частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України: обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Бездоказове твердження Відповідача, висвітлені у запереченні (том 1, а.с. 135-136), про наявність певних перешкод у користуванні майном не є а ні фактичними обставинами на підставі яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин, а ні засобом доказування в розумінні частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Відповідач не довів суду безпідставності нарахування Позивачем Відповідачу орендної плати за січень 2009 року.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів (рахунків, банківських виписок) заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору становить 210 639 (двісті десять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 71 коп..

Доказів погашення даної заборгованості Відповідач суду не представив.

На основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 210 639 (двісті десять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 71 коп. заборгованості обґрунтовані, підставні, ґрунтуються на Договорі та Законі та підлягають до задоволення.

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків інфляційних та трьох процентів річних (том 1, а.с. 9; том 2, а.с. 5) сума інфляційних за період з січня місяця 2009 року по червень місяць 2009 року включно становить 13 172 (тринадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 63 коп..

Згідно розрахунків інфляційних та трьох процентів річних (том 1, а.с. 9; том 2, а.с. 5) сума річних за період з 1 січня 2009 року по 29 червня 2009 року становить 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 82 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов’язаних з інфляційним процесом в сумі 13 172 (тринадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 63 коп., та 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 82 коп. процентів річних.

Як зазначалося вище у даному судовому рішенні, у відповідності до пункту 4.2 Договору: орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Позивача наперед не пізніше п’ятого числа кожного місяця.

Згідно пункту 7.2 Договору: за порушення терміну перерахування коштів встановлених пунктом 4.2 Договору Відповідач сплачує Позивачу пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»…

Згідно розрахунку пені (том 1, а.с. 8) сума нарахованої пені по Договору за період з 1 січня 2009 року по 15 червня 2009 року становить 16 960 (шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 16 коп..

З врахуванням вищевказаного, на основі пункту 7.2 Договору, статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та статтей 193, 198, 230-233 Господарського кодексу України, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 16 960 (шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 16 коп. –правомірні, ґрунтуються на Договорі та Законі і підлягають до задоволення.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Літа-Плюс», 33000, м. Рівне, вул. Степова, 16, код 31894679 на користь Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання»Рівненської обласної спілки споживчих товариств, 33000, м. Рівне, вул. Млинівська, 20, код 30318321 –210 639 (двісті десять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 71 коп. заборгованості, 16 960 (шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) грн. 16 коп. пені, 13 172 (тринадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 63 коп. інфляційних, 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 82 коп. трьох процентів річних, 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 74 коп. витрат по держмиту та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Видати Кооперативному підприємству «Рівненське гуртово-роздрібне об’єднання»Рівненської обласної спілки споживчих товариств, 33000, м. Рівне, вул. Млинівська, 20, код 30318321 довідку про часткове повернення державного мита, зайво сплаченого по платіжному дорученню № 640 від 4 серпня 2009 року в сумі 549 (нуль) грн. 00 коп..

Повний текст рішення оформлено та підписано 10.08.2009р.

Суддя