Рішення № 43302281, 25.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1423/20464/2012 25.03.2015 25.03.2015 25.03.2015

Провадження №22-ц/784/461/15

Провадження 22ц-/784/461/15 Головуючий по 1 інстанції Тішко Д.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2015р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Яворської Ж.М.,

з участю: секретаря судового засідання Кудрі В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2013р.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У грудні 2012р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пред'явило позов до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку 645454,80 дол. США (еквівалент 5159120 грн. 22 коп.) заборгованості за укладеними 19 березня 2008р. кредитним договором та договором поруки з яких: 118800,70 дол. США заборгованість за кредитом, 32204,88 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 3952132 грн. 62 коп. пені.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2013р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в солідарному порядку 269806,28 дол. США (еквівалентно 2156561 грн. 60 коп.) заборгованості за кредитним договором, що складається: 118800,70 дол. США - заборгованість за кредитом, 32204,88 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 118800,70 дол. - США пеня.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд виходив з того, що договір поруки, який забезпечував належне виконання кредитних зобов'язань не припинив свою дію, а тому наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості і з поручителя.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Згідно з положеннями ч.4 ст.559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 березня 2008р. між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав 125789 дол. США на придбання нерухомого майна та зобов'язався повернути кредит черговими платежами до 24 квітня 2023р. та сплатити проценти за плаваючою ставкою 4,49% річних + процентна ставка по строковим депозитам фізичних осіб. За порушення строків повернення кредиту та процентів за його користування передбачена пеня в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 19 березня 2008р. між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладені відповідно іпотечний договір та договір поруки, за яким перший передав в іпотеку належний йому на праві власності об'єкт нерухомості - житловий будинок по АДРЕСА_1, а остання зобов'язалась нести солідарну відповідальність з позичальником за кредитним договором. Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

19 березня 2008р. ЗАТ "ОТП Банк" на підставі кредитної заявки ОСОБА_3 перерахував 125789 дол. США на поточний рахунок останнього.

19 березня 2009р., 10 липня 2009р., 10 вересня 2009р., 04 лютого 2010р., 19 березня 2010р., 23 червня 2010р., 19 жовтня 2010р., 15 березня 2011р., 21 березня 2011р. ЗАТ "ОТП Банк" уклав з ОСОБА_3 дев'ять додаткових договорів до кредитного договору та з ОСОБА_2 19 березня 2009р., 10 вересня 2009р., 10 вересня 2009р., 19 жовтня 2010р., 21 березня 2011р. п'ять додаткових договорів до договору поруки, які стосувались, в тому числі, встановлення фіксованої процентної ставки (6,5% річних) на період до 18 серпня 2011р. та зміни графіку платежів.

25 листопада 2011р. між ПАТ "ОТП Банк", який є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено відповідно договори купівлі-продажу кредитного портфелю та відступлення права вимоги, в тому числі за кредитними і забезпечувальними зобов'язаннями відповідачів.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором позивач відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 21 лютого 2012р. досудову вимогу про дострокове (протягом тридцяти днів з дня отримання) повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК строку виконання основного зобов'язання передбачений ч.4 ст.559 ЦК шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

За таких обставин, а саме пропущення шестимісячного строку, установленого ч.4 ст.559 ЦК (претензія про сплату заборгованості направлена у березні 2012р, а позов пред'явлено лише у грудні 2012р.) наслідком чого є припинення дії договору поруки, вимоги до ОСОБА_2 слід визнати безпідставними. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню.

Також на підставі ст.318 ЦПК підлягає скасуванню ухвала Апеляційного суду Миколаївської області від 21 січня 2015р. в частині залишення без змін рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2013р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором.

Сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає їй відшкодуванню за рахунок позивача (ст.88 ЦПК).

Керуючись ст.ст.303,307,309,316,318 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2013р. в частині вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Стягнути з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_2 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Скасувати ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 січня 2015р. в частині залишення без змін рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2013р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: