Рішення № 43301641, 17.03.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2533/15 Головуючий 1 інстанції: Оксененко В.А.

Справа № 643/19160/14-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Хорошевського О.М., Івах А.П.

за участю секретаря - Бабака О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ "КБ "Південкомбанк" звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість, яка станом на 04.11.2014 року становила 92 653,22 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року у задоволенні позову ПАТ "КБ "Південкомбанк" відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "КБ "Південкомбанк" посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що посилання суду першої інстанції на те, що ПАТ "КБ "Південкомбанк" не виконані вимоги п. 7 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того,. що зобов'язання по поверненню кредиту забезпечено, шляхом укладення договору застави майнових прав на депозитний вклад відповідача в цьому ж банку і позивав зобов'язаний був погасити заборгованість за кредитним договором за рахунок вказаного депозитного вкладу.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. А позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 отримала згідного договору кредиту грошові кошти.

Відповідач не заперечує проти того, що нею були отриманні гроші у сумі зазначеній позивачем, що має заборгованість за вказаним договором, розмір заборгованості не оспорює, але вважає, що позивач зобов'язаний погасити вказану заборгованість за рахунок її депозитного рахунку.

З кредитного договору № 39К-63Ф від 12.06.2013 року вбачається, що Банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит в сумі 95000грн.. а вона зобов'язується повернути кредитні гроші та сплатити проценти за користування та комісійної винагороди ті інші передбачені договором платежі. Кінцева дата повернення кредиту 13 червня 2014 року..

Відповідач станом на 04.11 2014 року має заборгованість за кредитним договором № 39К-63Ф від 12.06.2013 року в розмірі 92653 грн.22 коп., з яких:

прострочена заборгованість за основним зобов'язанням 74996 грн.33 коп.,

поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 1862 грн.83 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 8382 грн.71 коп.,

пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 7411 грн. 35 коп.

Суд першої інстанції послався на те, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим п.2.1.6 договору застави майнових прав депозитного вкладу та не звернув стягнення на вказаний рахунок при наявності заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.. 572 ЦК України заставодержатель має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки наведена норма права передбачає лише право заставодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна, а не обов'язок, а тому, якщо позивач не скористався своїм правом, це не є підставою для відмови у задоволені позову, з яким він звернувся до суду для вирішення питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судовим розглядом встановлено, що згідно постанови правління Національного банку України від 24 вересня 2014 року у позивача відкликана банківська ліцензія і рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24. 11. 2014 року призначена з цієї дати уповноважена особа Фонду по ліквідації Банку відповідача. (а.с. 4,5)

Статтями 91,93,96 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що в процесі ліквідаційної процедури банку, визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість і порядок погашення вимог кредиторів. Такі ж положення містить і ст.. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Крім зазначених норм права, Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03. 2012 року роз'яснено, що при вирішені спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог ст.. 601-602 ЦК України , ст.. 92-96 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Враховуючи наведене, судова колегія задовольняє позов і стягує з відповідача вищенаведену заборгованість за кредитним договором.

Згідно зі ст.. 88 ЦПК України судова колегія стягує судові витрати на користь держави, враховуючи, що позивач відповідно до Закону України "про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а саме судовий збір, який мав бути сплачений при звернені з позовом до суду, це 926 грн.53 коп. та за подачу апеляційної скарги в сумі 463грн. 27 коп.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" задовольнити

Стягнути ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", вод ЄДРПОУ 19358767 заборгованість за кредитним договором № 39К-63Ф від 12.06.2013 року в розмірі 92653 грн.22 коп., з яких прострочена заборгованість за основним зобов'язанням 74996 грн.33 коп., поточна заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 1862 грн.83 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 8382 грн.71 коп., пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 7411 грн. 35 коп.

Стягнути ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 926 грн.53 коп. та за розгляд апеляційної скарги - 463 грн. 27 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії