Рішення № 43301306, 18.03.2015, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/16/15-ц

Провадження № 2/685/48/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Самойловича А.П.,

при секретарі Бабійчуку В.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» Москалюк С.А. та

представника служби у справах дітей Шайноги А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь цивільну справу за позовом ОСОБА_6, поданого в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третіх осіб: служба у справах дітей Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області та Теофіпольська державна нотаріальна контора, про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, заявленим в інтересах двох малолітніх дітей, заявивши вимогу визнати недійсним договір іпотеки від 17 серпня 2007 р., укладеним між відповідачами, яким передано в іпотеку житловий будинок по АДРЕСА_1, та посвідченим нотаріусом Теофіпольської держнотконтори, застосувати наслідки недійсності даного правочину, скасувати реєстраційні записи про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо даного будинку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні договору іпотеки були порушені права їх дітей, а саме, не отримано дозволу органу опіки та піклування на його укладення, оскільки, незважаючи на зняття дітей з реєстрації, вони залишилися проживати в переданому в іпотеку будинку.

В ході розгляду справи представник позивача ОСОБА_9 її вимоги підтримав, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав та пояснив, що в 2007 році йому та дружині потрібні були кошти. В ПриватБанку, куди він звернувся за кредитом, погодилися надати кредит під іпотеку житлового будинку, керуюча також сказала зняти з реєстрації дружину та дітей. В Святецькій сільській раді його дружину та дітей зняли з реєстрації та зареєстрували в будинку його батьків по АДРЕСА_2 при цьому всі дії були зроблені виключно з його слів, після чого була видана довідка, що в будинку по АДРЕСА_1 проживає лише він один. В ПриватБанку йому повідомили, що для уникнення можливих проблем при укладенні договору іпотеки необхідно підставою набуття права власності на цей будинок зазначити свідоцтво про право на спадщину, а не фактичний договір купівлі-продажу.

Відповідач також зазначив, що даний кредит отримувався для придбання старого будинку під знесення та побудови на його місці нового, старий будинок був придбаний, але новий не був побудований.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги визнав та пояснив, що спірний договір був укладений з порушенням, оскільки переданий в іпотеку житловий будинок був набутий його довірителем на підставі договору купівлі-продажу під час шлюбу, тому вчинення угод щодо нього повинне було здійснюватися за згодою дружини ОСОБА_6, яка є позивачем по даній справі.

Представник також зазначив, що при укладенні та нотаріальному посвідченні договору іпотеки були порушенні вимоги ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» щодо заборони укладати без дозволу органу опіки і піклування договори, які підлягають нотаріальному посвідченню, щодо відмови від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання, оскільки в переданому в іпотеку будинку фактично проживали двох малолітніх дітей, тому іпотека порушувала їх право на житло.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що на момент укладення спірного договору іпотеки у ньому не проживали неповнолітні діти, нотаріусом було перевірено відповідність умов договору згідно Інструкції про свою діяльність. Зазначила, що при укладенні банком договорів, які потребують нотаріального посвідчення, нотаріусу надається текст договору, після його погодження він завіряється.

Представник служби у справах дітей Теофіпольської райдержадміністрації Шайнога А.Г. зазначив, що ОСОБА_2 не звертався до служби за отриманням дозволу на укладення договору іпотеки, його сім'я не зареєстрована як така, яка перебуває в складних життєвих ситуаціях.

Вважає за необхідне позов задовольнити, оскільки це надасть можливість запобігти виселенню дітей.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків та дослідивши матеріли справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову.

17 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № HMTWGA00007715, за умовами якого Банк надав, а ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 55625,00 грн. з кінцевим терміном повернення 16.08.2017 р.

В рахунок забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 17 серпня 2007 року був укладений договір іпотеки № HMTWGA00007715, посвідчений державним нотаріусом Теофіпольської державної нотаріальної контори 17.08.2007 р. за № 2456, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1

При посвідченні даного договору іпотекодавцем ОСОБА_2 була надана довідка виконкому Святецької сільської ради Теофіпольського району від 10 серпня 2007 р. № 1137 про те, що в будинку по АДРЕСА_1 в с. Святець малолітні та неповнолітні діти не проживають та права користування цим житловим приміщенням не мають, що вбачається з наданої державним нотаріусом копії справи по укладенню договору іпотеки, та не заперечується самим ОСОБА_2

Відповідно до витягу з погосподарських книг по господарству в АДРЕСА_1, ОСОБА_6, її діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 09 серпня 2007 року вибули в господарство № 28, а прибули до господарства ОСОБА_2 02 грудня 2009 р.

Свідок ОСОБА_10, 1976 року народження, виконуюча обов'язки сільського голови, пояснила, що довідку від 10 серпня 2007 р. № 1137 готувала паспортист. Також зазначила, що до погосподарської книги господарства по АДРЕСА_1 внесені відомості про вибуття ОСОБА_6 з двома дітьми 9 серпня 2007 року в господарство № 28, яким є господарство батьків її чоловіка по АДРЕСА_2 У погосподарській книзі господарства по АДРЕСА_2 містяться відомості про реєстрацію там позивача з дітьми.

Зазначені обставини визнав і сам відповідач ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях, наданих до суду 23 лютого 2015 р.

Свідок ОСОБА_11, 1939 р. народження, пояснила, що являється сусідкою батьків ОСОБА_2 та не пам'ятає, щоб родина ОСОБА_2, після переїзду в 2005 р. з будинку батьків у власний будинок, проживала разом з батьками.

Свідок ОСОБА_12, 1978 р. народження, пояснила, що проживає по сусідству з сім'єю ОСОБА_2 з моменту їх вселення у будинок по АДРЕСА_1 та зазначила, що позивачка з дітьми не переселялася до будинку батьків свого чоловіка.

Свідок ОСОБА_13, 1986 р. народження, пояснив, що є рідним братом ОСОБА_2 та проживає разом з батьками по АДРЕСА_2. Зазначив, що після придбання власного будинку по АДРЕСА_1 в с. Святець брат з дружиною та дітьми проживає лише там.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад один місяць. Реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає певні документи, зокрема письмову заяву та паспортний документ, а дітьми до 16-річного віку - свідоцтво про народження (частини 1, 2 ст. 6 вищезазначеного Закону).

Таким чином, реєстрацією є офіційна фіксація відомостей про місце проживання особи, при цьому особа не позбавляється права проживати за іншою адресою. Разом з тим, саме за зареєстрованим місцем проживання можуть вчинятися певні юридично значимі дії, зокрема, виходячи з наявності зареєстрованих неповнолітніх дітей у певному житлі встановлюється, чи є необхідність в отриманні дозволу органу опіки та піклування.

Чинними, на час видачі Святецькою сільською радою довідки № 1137 та укладення договору іпотеки Законами України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та «Про нотаріат», а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Мін'юсту від 03.03.2004 р. № 20/5, не передбачено обов'язку посадової особи, яка здійснює дії по реєстрації місця проживання або зняття з реєстрації, перевіряти на місці, чи дійсно ці особи там проживають, а також обов'язку нотаріуса, при наявності довідки про відсутність в житлі зареєстрованих неповнолітніх осіб, пересвідчуватися особисто у тому, що неповнолітні там дійсно не проживають.

Як встановлено в ході судового розгляду, на момент укладення спірного договору іпотеки діти ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були зареєстровані за місцем проживання одного з батьків - їх матері ОСОБА_6 в будинку батьків ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 29 ЦК України про можливість проживання дітей разом з одним із батьків.

З цього слідує, що батько проживав один, його малолітні діти проживали разом з матір'ю в іншому будинку, тому обов'язку отримувати дозвіл органу опіки та піклування для укладення договору іпотеки в нього не виникло.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 12.9 спірного договору іпотеки іпотекодавець засвідчив, що при укладенні цього договору ним враховані інтереси дітей та інших членів сім'ї і осіб, які мають право користування даним предметом іпотеки (при їх наявності). Особи, які мешкають або зареєстровані у предметі іпотеки (при їх наявності), дали згоду на їх виселення.

За текстом згоди на укладення договору про заставу майна, що є предметом права спільної сумісної власності, 17 серпня 2007 року даної позивачем при посвідченні спірного договору, яка зареєстрована нотаріусом за № 2455, вбачається, що позивач разом зі своїм чоловіком попередньо обговорили умови отримання кредиту та забезпечення його іпотекою.

Висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 12 листопада 2014 р. № 6-161-цс14 (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 41479734) про нікчемність укладеного без дозволу органу опіки та піклування договору іпотеки житла, в якому фактично проживали і продовжують проживати малолітні діти, не може бути врахований судом при розгляді даної справи в силу ст. 360-7 ЦПК України, оскільки правовідносини між сторонами, які вирішені даною постановою, не є подібними до спірних правовідносин.

Так, Верховний Суд України у порівнюваному рішенні дійшов висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців, в т.ч. дітей віком до 10 років, так як на момент укладення договору іпотеки в предметі іпотеки були зареєстровані обоє батьків, а самі діти були зареєстровані в іншому житлі.

Оскільки місцем проживання дітей віком до 10 років є місце проживання їх батьків або одного з них, тому суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, що, незважаючи на реєстрацію, місцем проживання дітей було саме місце проживання їх батьків, тому для укладення договору іпотеки щодо житла батьків потрібна була згода органу опіки та піклування.

В спірних правовідносинах батьки були зареєстровані за різними адресами, діти були зареєстровані з одним із батьків, тому для передачі в іпотеку будинку, в якому проживав інший з батьків, згоди органу опіки та піклування не потребувалося.

Суд не вбачає також підстав для визнання недійсним договору іпотеки через невідповідність правовстановлюючого документа на предмет іпотеки, виходячи з наступного.

В п. 33.3 спірного договору зазначено, що майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Разом з тим, в матеріалах нотаріальної справи є копія договору купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 в с. Святець, посвідченого 8 вересня 2005 року нотаріусом Теофіпольської держнотконтори за № 2033, на цей же номер є посилання в тексті спірного договору, є копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Теофіпольського РБТІ від 09.09.2005 р. № 8297897, а також при укладенні спірного договору отримана згода дружини ОСОБА_2 на укладення даного договору, тому підстав для визнання такого договору недійсним немає, оскільки дотримані всі вимоги для посвідчення договору про передачу в іпотеку майна, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, дослідивши усі докази в їх сукупності, суд дійшов переконання про відсутність порушень прав дітей позивача при укладенні договору іпотеки, тому підстав задовольняти позов немає.

Судом не вбачається підстав для відмови у позові через пропуск строку позовної давності, про що було заявлено представником банку, оскільки перебіг позовної давності, у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи, починається від дня досягнення такою особою повноліття (ч. 4 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи майновий стан позивача, яка виховує п'ятьох малолітніх дітей, суд вбачає за можливе, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», звільнити її від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 16, 29, 203, 261 ЦК України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст.ст. 209, 213-215, 360-7 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки № HMTWGA00007719 від 17 серпня 2007 року.

ОСОБА_6 звільнити від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги через Теофіпольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Самойлович А.П.