Ухвала суду № 43300870, 24.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1902/15 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Бондар М.С.,

Судді Кримська О.М.,

Подліянова Г.С.,

При секретарі Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовували тим, що 03.09.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", - та у відповідності до ст. 512-514 ЦК України правонаступником якого є ТОВ "ОТП Факторинг Україна") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ML-202/218/2007, згідно з умовами якого Банк здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі 38 250,00 доларів США для придбання нерухомого майна під плаваючу процентну ставку, що складається з фіксованого відсотка 4,49% річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), з датою остаточного повернення кредиту 03.09.2037 року

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору повернення суми кредиту та сплати відсотків, Банком на підставі п. 1.9 частини №2 Кредитного договору, відповідачу було направлено досудову вимогу №200137483 від 23.07.2014 року про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів, але вказана досудова вимога виконана не була, сума заборгованості не погашена.

Так. згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 21.08.2014 р. складає:

- 35 703,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.08.2014 р. складає 472 106,16 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту;

- 3 431,71 долар США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.08.2014 р. складає 45 377,77 гри. - сума заборгованості за процентами;

- 1 888,86 долар США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.08.2014 р. складає 24 976,54 грн. - пеня, нарахована на суму заборгованості в розмірі 1% на кожний день прострочення сплати кредиту.

Загальна заборгованість за тілом кредиту, відсотками та пенею станом на 21.08.2014 року становить 542 460,47 грн..

В якості забезпечення укладеного кредитного договору 03.09.2007 року ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір поруки №SR-ML-202/218/2007 з ОСОБА_4, згідно з яким остання зобов'язалася відповідати перед Банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань по кредитному договору у повному обсязі таких зобов'язань, а також у випадку збільшення процентної ставки у розмірі і в порядку передбаченими в кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, а це означає, що кредитор (Банк) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до всіх одночасно.

Згідно п. п. 3.2., 3.4 зазначеного договору поруки, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань, перед банком за кредитним договором, поручитель зобов'язаний здійснити виконання боргових зобов'язань, в обсязі заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

Відповідна досудова вимога №200137484 від 23.07.2014 року була направлена ОСОБА_4, але виконана нею не була.

05.06.2014 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" у відповідності до ст. ст. 512, 514 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.

Згідно з вищевказаним договором ПАТ "ОТП Банк" оступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло за кредитним договором №ML-202/218/2007 від 03.09.2007 року та договором поруки №SR-ML-202/218/2007 від 03.09.2007 року право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Таким чином, до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до боржника за вищевказаними кредитним договором та договором поруки.

Посилаючись на вказані обставини, просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-202/218/2007 від 03.09.2007 року в розмірі 542 460,47 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 472 106,16 грн., заборгованості за відсотками - 45 377,77 грн., заборгованості за пенею - 24 976,54 грн., а також судовий збір в розмірі 3 654 грн..

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №ML-202/218/2007 від 03 вересня 2007 року в розмірі 542 460,47 грн., а також судовий збір в рівних частках в розмірі 3 654 грн..

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.189-192).

Причин неявки в судове засідання не повідомили, будь - яких письмових клопотань, у тому числі і про перенесення розгляду справи, заперечень або пояснень по справі від неї не надходило

Відповідач ОСОБА_3 приймає участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції через свого представника ОСОБА_5

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надійслали заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказують, що з апеляційною скаргою не погоджуються, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просять суд апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.193-196).

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ML-202/218/2007, за яким останній отримав кредитні кошти в розмірі 38 250 доларів США на купівлю нерухомого майна під плаваючу процентну ставку, що складається з фіксованого відсотка 4,49% річних та FIDR (процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), з датою остаточного повернення кредиту 03.09.2037 року (а.с.6-10).

Кредит у іноземній валюті видавався на підставі генеральної банківської ліцензії №191 від 08.11.2006 та дозволу до неї №191-1 від 08.11.2006 р., що були видані "ОТП Банк", з урахуванням ст. 192 ЦК України, ст.ст. 44, 47, 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", вимог п.п. 2. 4 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (а.с.22-23).

Відповідно до п. 1.5 (з підпунктами) кредитного договору, повернення відповідної частини здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строк, визначений у Графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівкові: перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку передбаченому договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в Графіку платежів (а.с.11-17).

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки. Позичальник зобов'язаний заплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за даним кредитним договором 03.09.2007 року ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір поруки №SR-ML-202/218/2007 з ОСОБА_4, згідно з яким остання зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових забов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань (а.с.18).

Пунктом 2 ст. 1 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до договору факторингу від 05.06.2014 року ПАТ "ОТП Банк" передало (відступило) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права грошової вимоги на кредитний портфель, який включає в себе право грошової вимоги за кредитними договорами відповідно до Додатку №1, в тому числі і за кредитним договором №ML-202/218/2007 від 03.09.2007 року та договором поруки №SR-ML-202/218/2007 від 03.09.2007 року, відомості за якими повністю співпадають із кредитним договором та договором поруки, що містяться в матеріалах справи (а.с.26-35).

Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ "ОТП Факторинг Україна", станом на 21.08.2014 року заборгованість за кредитним договором №ML-202/218/2007 від 03.09.2007 року складає 542 460,47 грн., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 35 703,20 доларів США (за курсом НБУ 472 106,16 грн.), заборгованість по відсоткам в сумі 3 431,71 доларів США (за курсом НБУ 45 377,77 грн.), пеня в сумі 1 888,86 доларів США (за курсом НБУ 24 976,54 грн.) (а.с.21).

Із названого розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж боржником було внесено у вересні 2013 року та будь-яких доказів внесення платежів за кредитом після цієї дати і на час розгляду справи відповідачами суду першої інстанції та колегії суддів апеляційного суду надано не було. Дані обставини не заперечується представником відповідача ОСОБА_3

Задовольняючи позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна", суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України та дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно із позичальника та поручителя у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції на підставі якого правочину у ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виникло право вимоги боргу на інших платежів за кредитним договором та договором поруки спростовуються наявним у матеріалах справи договором факторингу від 05.06.2014 року та додатком №1 до нього ( а.с.26-34; 35).

У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом.

Так, пунктом 3.3 договору факторингу від 05.06.2014 року передбачені права, що переходять до фактора за кредитними договорами у зв'язку з передачею (відступленням) кредитного портфелю, а саме: фактор набуває усі права наявних вимог за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також сплати штрафних санкцій; фактор набуває усі права майбутніх вимог у вигляді процентів та штрафних санкцій на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Враховуючи наведене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", отримавши права грошової вимоги за кредитним договором та договором поруки до відповідачів, придбав фінансовий актив у юридичної особи.

Відповідно, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у фактора за договором факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 05.06.2014 року - ТОВ "ОТП Факторинг Україна", існував чи існує обов'язок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення факторингових операцій.

Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір відступлення права вимоги (цесії).

Отже, доводи апелянта, що для здійснення факторингових операцій необхідна наявність відповідної ліцензії, не заслуговують на увагу.

За положеннями ст. ст. 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.

При цьому неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст. ст. 516, 613 ЦК України).

Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "ОТП Факторинг Україна" повідомив боржника та поручителя про зміну кредиторів у зобов'язанні надіславши їм цінним листом досудові вимоги №200137483 від 23.07.2014 року та №200137484 від 23.07.2014 року (а.с. 19-20).

Відносно доводів апелянта, щодо необхідності застосування частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги до поручителя, місцевий суд, встановивши, що позивачем доведено факт порушення позичальником умов кредитного договору, позивач реалізував своє права на дострокове стягнення суми кредиту, надіславши 23.07.2014 року, вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту в термін протягом 30 днів з дати отримання вимоги, керуючись ч.4 ст. 559 ЦК України, обґрунтовано виходив з того, що вимогу до поручителя про виконання нею солідарного з боржником зобов'язання за договором пред'явлено у судовому порядку - 12.09.2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеною ним в постанові № 6-53цс14 від 17.09.2014 року.

Колегія суддів також не погоджується із доводами апелянта про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за період з 05.06.2014 року по 21.08.2014 року, тобто в межах одного року ( а.с.21 зворот).

Виходячи з вимог змагальності сторін, обов'язків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: