Рішення № 4330084, 28.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.09 Справа№ 24/80

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнітон”, м.Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Радехів-Цукор”, с.Павлів Радехівського району

Про стягнення 3614,39грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Гураль Р.В. –представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 3 614,39грн., в т.ч.: 2 817,00грн. основного боргу 338,52грн. пені, 387,11грн. втрат від інфляції та 71,76грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі укладеного сторонами договору поставки №ЛВ-30 від 25.07.2008року по видатковій накладній №ЛВ-0000212 від 28.07.2008 року позивач поставив відповідачеві товар на суму 2817,00грн., який підлягав оплаті упродовж 7 банківський днів з дати поставки (п.3.3. договору). Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, отриманий товар не оплатив.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по оплаті товару підставі п.8.3 договору №41 позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 338,52грн., яка нарахована за період з 07.08.2008року по 01.06.2009року. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 387,11грн. та 3% річних в сумі 71,76грн.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, ніяких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 25.06.2009р. та 11.07.2009р. поштових відправлень за № 4425873, №4469994.

Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

25.07.2008р.позивачем та відповідачем укладено договір поставки №ЛВ-30, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві металопродукцію, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити її.

По видатковій накладній №ЛВ-0000212 від 28.07.2008 року позивач поставив відповідачеві труби нерж. на суму 2817.00грн. Товар отримав представник відповідача Булич Л.І. за довіреністю сер.ЯОЧ №870284 від 28.07.08року. В названій накладній вказано підставу поставки товару договір №55 від 06.05.2006року.

На вимогу суду позивач подав договір №55 від 06.05.2006р., згідно із розділом 3 якого покупець оплачує поставлений товар за цінами, що вказані у специфікації на кожну партію товару. Після погодження та підписання специфікації, постачальник виставляє рахунок на загальну вартість специфікації, а покупець проводить 100% передоплату.

Рахунку на оплату товару та специфікації по договору №55 суду не подано.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2008 року позивач надіслав відповідачеві претензію за №18/ю від 11.12.2008року з вимогою оплатити отриманий товар, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Претензія та докази її надсилання додані до матеріалів справи.

На день вирішення спору доказів оплати товару в сумі 2817,00грн. суду не подано.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 387,11грн. та 3% річних в сумі 71,76грн., які нараховані за період з 07.08.2008року по 01.06.2009року.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару по видатковій накладній №ЛВ-0000212 від 28.07.2008 року на суму 2817,00грн. Однак, суд не може погодитися з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, що товар поставлений на умовах та на виконання договору № ЛВ-30 від 25.07.2008р., оскільки в названій накладній вказано підставу поставки товару договір №55 від 06.05.2006року.

Згідно із умовами договору №55, після погодження та підписання специфікації, постачальник виставляє рахунок на загальну вартість специфікації, а покупець проводить 100% передоплату.

Проте, погодженої сторонами специфікації до договору №55 та рахунку на оплату товару позивач суду не подав.

За таких обставин неможливо дійти достовірного висновку про те, що по видатковій накладній №ЛВ-0000212 від 28.07.2008 року товар поставлений на умовах та на виконання договору № 55, відтак, що сторонами встановлений строк оплати товару та відповідальність за прострочення оплати товару.

На думку суду, строк оплати товару поставленого по названій вище накладній сторонами не встановлений, тому в силу ст.530 ЦК України товар підлягав оплаті у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Претензія № 18/ю з вимогою оплатити товар надіслана відповідачеві 12.12.2008р., що підтверджено поштовою квитанцією №7974 та описом вкладення у цінний лист.

Отже, з урахуванням часу на доставку поштової кореспонденції та вимог ст.530 ЦК України товар підлягав оплаті до 25.12.2008р., тому прострочення виконання зобов”язнання має місце з 25.12.2008р.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 2817,00грн. основного боргу підлягають до задоволення. В частині стягнення втрат від інфляції та 3 % річних суд вважає, що втрати від інфляції та 3% річних підлягають до задоволення за період з 25.12..2008року по 01.06.2009р. : втрати від інфляції в сумі 194,37грн. та 3%річних в сумі 38,20грн. Решта втрат від інфляції та 3% річних до задоволення не підлягають.

Як вказано у позовній заяві, пеня заявлена до стягнення на підставі пункту 8.3 договору №41. Самого договору №41 до позовної заяви не додано. Крім того, як зазначено вище, суду не подано погодженої сторонами специфікації до договору №55 та рахунку на оплату товару.

Враховуючи викладене суд вважає, що пеня до задоволення не підлягає, оскільки заявлена безпідставно.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Радехів-Цукор”, ідентифікаційний код 32656212, адреса: 80250, Львівська область, Радехівський район, с.Павлів, пр.Юності, 39, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юнітон”, ідентифікаційний код 23853490, адреса; 69000, м. Запоріжжя, вул.Чубанова,1, - 2817,00грн. основного боргу, 194,37грн. втрат від інфляції, 38,20грн. 3% річних, 86,06грн. державного мита та 263,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Хабіб М.