Постанова № 4329611, 30.07.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 р.

№ 34/134-08 (6/70-08, 41/80-08, 21/203-06)

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. –головуючого,

Бакуліної С.В.,

Кривди Д.С.,

розглянувши касаційну скаргу

ТОВ "Оптімус"

на постанову

від 15.04.2009

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Дніпропетровської області

№ 34/134-08 (6/70-08,41/80-08,21/203-06)

за позовом

ПСГП Агрофірми "Росія"

до

3-тя особа без самостійних вимог

ТОВ "Оптімус"

ТОВ "Український промисловий банк"

в особі Запорізької філії

про

стягнення 1002862,22 грн.

за участю представників:

- позивача

- відповідача

Кияна М.О.

Савченка О.О., Щербака Є.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 у справі № 34/134-08(6/70-08(41/80-08(21/203-06) (суддя Примак С.А.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми "Росія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус" про стягнення 950004 грн. боргу за поставку соняшника за контрактом № 18-364/05 від 20.12.2005 та 52853,22 грн. пені.

Рішення вмотивовано тим, що відповідач виконав свої зобов'язання за контрактом №18-364/05 від 20.12.2005 зі сплати коштів за отриманий товар на рахунок, відкритий у банку на ім’я позивача; умовами контракту не встановлено на який саме поточний рахунок мають бути перераховані грошові кошти за отриманий товар, отже, сплата коштів відбулась на реквізити, вказані у виставленому позивачем рахунку-фактурі № СФ-20125-01 від 20.12.2005, при цьому, позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів, що цей рахунок-фактура є підробленим саме працівниками відповідача, а також що ним виставлявся (надсилався, вручався) відповідачеві інший рахунок-фактура № 753.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв’язку зі скаргою ПСГП Агрофірми "Росія", постановою від 15.04.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Чимбар Л.О., суддів Тищик І.В., Чохи Л.В.) рішення у справі скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, стягнувши з ТОВ "Оптімус" на користь ПСГП Агрофірми "Росія" 950004 грн. основного боргу та 52858,22 грн. пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус" з постановою суду апеляційної інстанції не згодне, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, рішення у справі залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. ст. 526, 599, 614 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.07.2009 розгляд касаційної скарги відкладено на 30.07.2009 на 10 годин 05 хвилин.

Згідно розпорядження заступника голови Вищого господарського суду України від 30.07.2009 № 02.03-10/427 для розгляду касаційної скарги у справі призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Кривда Д.С.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 30.07.2009 пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між позивачем - Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірмою "Росія" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус" укладено контракт № 18-364/05 від 20.12.2005, за умовами якого позивач (постачальник) прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача (покупця) насіння соняшника врожаю 2005 року, а відповідач - прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених контрактом (п. 1.1), загальна кількість товару 1000 тон (п. 3.1), загальна сума контракту складає 950004 грн. (п. 3.4), постачальник зобов'язався передати товар покупцеві на умовах франко-заготівельне підприємство ВАТ "Троянівський елеватор" у строк до 20.12.2005 (пункти 4.1, 4.2), оплата за переданий товар здійснюється відповідачем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі трьох банківських днів з моменту отримання підтверджуючого складського документу заготівельного підприємства про зарахування товару на поточний рахунок покупця (п. 5.1), сторони також обумовили і інші умови поставки товару, у тому числі і відповідальність сторін за несвоєчасну поставку товару та його несвоєчасну оплату у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 8.2).

На виконання умов контракту позивач здійснив поставку насіння соняшника в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною від 20.12.2005, наказом ТОВ "Трояновський елеватор" від 20.12.2005 № 450 про переоформлення товару з рахунку позивача і не заперечується відповідачем.

Спір у справі виник через неотримання позивачем коштів за поставлений товар на поточний рахунок, вказаний ним в контракті, зокрема, в пункті 11 "Реквізити сторін", натомість, відповідач перерахував грошові кошти у сумі 950004 грн. на інший рахунок, вказаний у рахунку-фактурі № СФ-20125-01 від 20.12.2005, а саме: за платіжним дорученням № 13549 від 21.12.2005, в якому зазначено одержувачем ПГСП Агрофірма "Росія", ЗКПО 25223209, рахунок №2600501300337, МФО 313935 в Запорізькій філії ТОВ "Укрпромбанк", у графі "призначення платежу" вказано "за насіння соняшнику згідно рахунку № 20125-01 від 20.12.2005".

Виконання даного платежу підтверджено листом від 14.06.2006 №Г.21.1.5.0/1-314 банку відповідача - КБ "Приватбанк", а банк, у якому був відкритий рахунок позивача - Запорізька філія ТОВ "Український промисловий банк" (третя особа у справі) підтвердив надходження 21.12.2005 від ТОВ "Оптімус" на поточний рахунок № 2600501300337 ПСГП Агрофірми "Росія" коштів у сумі 950004 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов’язання з оплати товару відповідачем належним чином, тобто, належній особі, в належному місці, в належний строк і належним способом, відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України і у відповідності до встановлених договором умов, не виконано.

Разом з тим, з висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, з огляду на таке.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно, зокрема, до умов договору, при цьому принцип належного виконання полягає, у виконанні зобов’язання, передусім, у відповідності до встановлених договором умов щодо суб’єктів, предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання, а відповідно до ст. 599 ЦК України припиняється лише те зобов’язання, яке виконане належним чином, тобто, належній особі, в належному місці, в належний строк і належним способом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем оплачено отриманий від позивача за контрактом № 18-364/05 від 20.12.2005 товар у повному обсязі - на суму 950004 грн., у встановлений строк - на протязі 3-х банківських днів, у встановленому місці –за місцезнаходженням кредитора, у встановлений спосіб –шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника - ПСГП Агрофірми "Росія" і за платіжними реквізитами, вказаними у виставленому ним рахунку-фактурі № СФ-20125-01 від 20.12.2005.

При цьому, оплата здійснена платіжним дорученням № 13549 від 21.12.2005, в якому у графі "призначення платежу" зазначено саме рахунок №20125-01 від 20.12.2005, а не будь-який інший рахунок-фактуру і не контракт, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Та обставина, що в даному рахунку-фактурі вказано інший розрахунковий рахунок позивача, ніж в реквізитах позивача у контракті, не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару неналежній особі і неналежним способом, адже, умовами п. 5.1 контракту встановлено, що таке зобов’язання відповідача здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі трьох банківських днів з моменту отримання підтверджуючого складського документу заготівельного підприємства про зарахування товару на поточний рахунок покупця, при цьому, вказівки на будь-який конкретний поточний рахунок у конкретному банку відсутні, а зазначений у рахунку-фактурі № СФ-20125-01 від 20.12.2005 банківський рахунок відкритий на ім’я позивача –ПСГП АФ "Росія" за його кодом ЗКПО - 25223209, отже, відбулось виконання зобов’язання належною особою належній особі.

Таким чином, судом першої інстанцій встановлено належне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, що згідно ст. 599 ЦК України є підставою для припинення зобов’язання, яке, відтак, не підлягає повторному виконанню на вимогу позивача.

Посилання позивача на ту обставину, що слідчим управлінням УМВС України в Запорізькій області в процесі розслідування кримінальної справи були встановлені обставини фіктивності (підроблення) цього рахунку-фактури і отримання його відповідачем від невідомої особи, а також відкриття розрахункового рахунку № 2600501300337 МФО 313935 в Запорізькій філії ТОВ "Укрпромбанк" на ім’я позивача особою, яка представилась власником підприємства, однак, такою не була, відхилені судом першої інстанції, оскільки відсутні належні і допустимі докази вчинення цих дій або причетності до них працівників відповідача.

Колегія суддів приймає до уваги, що рахунок-фактура № СФ-20125-01 від 20.12.2005 має посилання на договір № 18-364/05 від 20.12.2005 і містить всі інші реквізити, притаманні тотожнім рахункам-фактурам, в т.ч. з аналогічною нумерацією, які виставлялись позивачем відповідачеві за іншими договорами поставки, що не могло викликати у відповідача жодних сумнівів у його дійсності і належності.

За таких обставин не можна вважати доведеною вину відповідача у неотриманні дійсно перерахованих ним і списаних банком з його рахунку коштів позивачем, що згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України унеможливлює застосування до відповідача відповідальності.

Крім того, на виконання вказівок, які містились в постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2007 у цій справі щодо необхідності при новому розгляді справи встановити обставини виставлення (вручення, надсилання тощо) відповідачеві іншого рахунку-фактури № 753 від 20.12.2005 на оплату цього товару, саме на якому позивач ґрунтував свої позовні вимоги, суд першої інстанції ухвалами від 07.08.2008 та від 09.09.2008 вимагав від позивача надання таких доказів, втім, позивач цих вимог не виконав і за допомогою належних і допустимих доказів зазначені обставини не довів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та вважає доводи касаційної скарги такими, що їх не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими місцевим господарським судом обставинами, що згідно приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення у справі ґрунтується на аналізі та оцінці фактичних обставин справи та відповідає застосованим до спірних відносин нормам права, натомість, висновки суду апеляційної інстанції щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог не відповідають матеріалам і обставинам справи, прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 34/134-08 (6/70-08, 41/80-08, 21/203-06) скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2008 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу ТОВ "Оптімус" задовольнити.

Головуючий суддя К.В.Грейц

Судді С.В.Бакуліна

Д.С.Кривда