Рішення № 4329536, 13.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.09 Справа № 3/125/09

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сорбіт-Метал”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмаш”, м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення боргу за договором поставки в сумі 35 206,02 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Кірчатов Р.О., представник, довіреність б/н від 15.04.2009р.

від відповідача: Кузьмич О.Ф., юрист, довіреність б/н від 09.01.2009р.

ТОВ “Сорбіт-Метал” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Продмаш” про стягнення заборгованості у розмірі 35 206,02 грн. у зв’язку із поставкою товару.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 526, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/125/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 01.07.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 01.07.2009р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 13.07.2009р. о 10 год. 00 хв.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 13.07.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 13.07.2009р. представник позивача надав уточнення до позовної заяви від 13.07.2009р. та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 35 008,02 грн.

Уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач проти позову заперечив та надав в судовому засіданні платіжне доручення № 530 від 20.05.2009р. про сплату 5 008,44 грн.

З урахуванням викладеного відповідач просить позов задовольнити частково.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Сорбіт-Метал” та ТОВ “Продмаш” був укладений договір про поставку продукції виробничо-технічного призначення (лист металевий).

Позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 39 339,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-1309 від 22.09.2008р.

Згідно умов договору відповідач повинен оплатити поставлену продукцію. Кількість, ціна та асортимент продукції обумовлювався видатковою накладною, яка є частиною договору.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 9 339,72 грн.

Таким чином, станом на 13.07.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 29 999,58 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у поставці продукції виробничо-технічного призначення (лист металевий), а обов’язки відповідача - в оплаті цієї продукції.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної №РН-1309 від 22.09.2008р. на загальну суму 39 339, 30 грн., довіреності №65 від 19.09.2008р., де вказані: ціна, найменування товару, його кількість, одиниці вимірювання, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору даного виду.

Таким чином, в даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є усна домовленість між ТОВ “Сорбіт-Метал” і ТОВ “Продмаш” та дії цих осіб –поставка товару та прийняття його у власність.

Для договору, укладеного між ТОВ “Сорбіт-Метал” та ТОВ “Продмаш” обов’язкова письмова форма законом не вимагається.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар з моменту отримання відповідного товару від постачальника.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 9/297 від 28.01.2009р., з вимогою сплатити вартість поставленого товару. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Підстави для припинення зобов’язання за договором поставки, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Продмаш” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 29 999.58 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки частину боргу в сумі 5 008, 44 грн. відповідачем було сплачено до подачі позову ТОВ “Сорбіт-Метал” згідно платіжному дорученню № 530 від 20.05.2009р., то в частині стягнення цієї суми в позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмаш” (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 57, р/р 26005988401 в АПБ “Металург”, м. Запоріжжя, МФО 313582, код ЄДРПОУ 31802327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сорбіт-Метал” (49052, м. Дніпропетровськ, вул. Орловська, 21, р/р 26000050701330 в КБ “Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 33808383) 29 999 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 58 коп. основного боргу, 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 99 коп. витрат на держмито і 267 (двісті шістдесят сім) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя: В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –22.07.2009р.