Рішення № 4329513, 23.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09 Справа№ 10/141

За позовом: ТзОВ „АВАНТ”, м.Коростень Житомирської області

до відповідача: ТзОВ „В.Д.С. Агро”, с.Завідче Радехівський район

про стягнення 122130 грн. 55 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Рафальський О.Й. - довіреність №42 від 22.07.2009р;

Від відповідача: Довгань В.І.–представник;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „АВАНТ”, м.Коростень Житомирської області до ТзОВ „В.Д.С. Агро”, с.Завідче Радехівський район про стягнення 122130 грн. 55 коп.

Ухвалою суду від 29.05.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 02.07.2009р.

Розгляд справи відкладався з причин, викладених в ухвалі суду про відкладення розгляду справи від 02.07.2009р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у Відзиву на позовну заяву №2/07 від 17.07.2009р. Просить зменшити розмір пені та відмовити у стягненні інфляційних втрат. .

Судом встановлено:

17 березня 2008 року між ТзОВ „АВАНТ”, м.Коростень Житомирської області ( надалі - Позивач ) та ТзОВ „В.Д.С. Агро”, с.Завідче Радехівський район (надалі - Відповідач) укладено договір купівлі-продажу .

За даним договором, Продавець зобов”язується поставити та передати у власність покупця товар , а Покупець зобов”язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Як вбачається із матеріалів справи , на виконання своїх договірних зобов”язань по видаткових накладних № № 602, 605,607,612,619 по довіреностях № ЯОИ № 993801 від 27.10.2008р., ЯОИ №993802 від 30.10.2008р. за період з 29.10.2008р.-10.11.2008р. , Позивач поставив Відповідачу кукурудзу, пшеницю та жмих соєвий на загальну суму 361298 грн. 50 коп.

Згідно з п.6.1 Договору, термін оплати товару –попередня оплата згідно рахунків-фактур. Покупець повинен повідомити Продавця про здійснення платежу в термін одного дня з моменту оплати шляхом передачі по факсу платіжного доручення.

За поставлений товар Відповідач розрахувався частково : за період з 23.10.2008р. по 05.03.2009р. останнім сплачена сума в розмірі 220772 грн. 00 коп., а за період з 27.03.2009р. по 23.04.2009р. сума в розмірі 35000 грн.

07 травня 2009 року Відповідач повернув Позивачу частину товару в кількості 25 950 кг на суму 23355 грн. 00 коп.

Таким чином, станом на 07.05.2009р. та на момент розгляду спору в суді за Відповідачем числиться заборгованість у розмірі 82 171 грн. 50 коп. основного боргу, про що свідчить Акт звірки взаєморозрахунків від 07.05.2009р. , підписаний обома сторонами і скріплений печатками підприємств.

У відповідності до п.11.2 Договору , за прострочку оплати вартості партії товару Покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки оплати.

Виходячи з цього, Позивачем нараховано пеню , яка відповідно до розрахунку штрафних санкцій , долученого до позовної заяви , становить 25 482 грн. 64 коп.

Також, відповідно до ст.625 ЦК України Відповідачу нараховано інфляційні втрати , що становлять за період з 01.12.2008р. по 01.05.2009р. 14 476 грн. 41 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з вимогою про стягнення основного боргу , пені та інфляційних втрат за весь період прострочення основної суми боргу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК У країни).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Стаття 230 ГК України передбачає , що учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання , зобов”язаний сплатити штрафні санкції . Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пунктом 4 ст. 231 ГПК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов”язання або у певній, визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов”язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст..1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

Як вбачається із позовних матеріалів, Позивачем нараховано пеню відповідно до п.11.2 Договору в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки оплати. Враховуючи вищенаведені норми закону, граничний розмір пені , встановлений за згодою сторін, не може бути більшим подвійної облікової ставки НБУ. Зважаючи на це, суд провів перахунок суми пені ,застосувавши подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період з 01.12.2008-01.05.2009р. , і вважає, що до стягнення підлягає сума в розмірі 16 691 грн. 06 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних втрат спростовується судом виходячи з наступного.

Інфляційні нарахування за своєю правовою природою не відносяться до неустойки (штрафу, пені) і не є ані штрафними санкціями , ані збитками. Сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора , суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами , належними до сплати кредитору.

Таким чином , існують усі правові підстави для стягнення з Відповідача 14476 грн. 41 коп. збитків від інфляції.

Доказів оплати основної суми боргу на час розгляду справи в суді Відповідач не представив, проти вказаної суми основного боргу в розмірі 82 171 грн. 50 коп. не заперечив.

Всього до стягнення з Відповідача підлягає 82 171 грн. 50 коп. основного боргу, 16 691 грн. 06 коп. пені, 14476 грн. 41 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „В.Д.С. Агро” (80233, вул. Центральна, 99 с.Завідче Радехівський район Львівська область код 34677826) на користь ТзОВ „АВАНТ”(11509, Житомирська область, м.Коростень вул. Сосновського, 43-К код ЄДРПОУ 22050168) 82 171 грн. 50 коп. основного боргу, 16 691 грн. 06 коп. пені, 14476 грн. 41 коп. інфляційних нарахувань, 1133грн. 38коп. коп. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову –відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя