Рішення № 43292227, 25.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1873/15 Справа № 191/223/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Порошина О. О. Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 27

25 березня 2015 року м. Дніпропетровськ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.

при секретарі Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за борговими розписками та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 20 січня 2014 року. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилався на те, що його син, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2002 року до 02 липня 2013 року. В квітні 2004 року позивач мав намір придбати для свого сина житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Про продаж вказаного будинку він домовився в усній формі з ОСОБА_5 та ними була узгоджена ціна продажу 13 000 грн. та сплата всіх витрат на оформлення необхідних документів при купівлі продажу будинку за його рахунок. На підтвердження такої домовленості він передав ОСОБА_5 завдаток у розмірі 1 060 грн., про що остання написала розписку.

10 липня 2004 року позивач надав відповідачу ОСОБА_4 у борг 13 000 грн. На підтвердження цього відповідач ОСОБА_4 власноруч написав розписку, в якій зазначив що поверне борг протягом 2 років.

12 липня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу жилого будиноку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В липні 2013 року позивач пред'явив відповідачам усну вимогу щодо повернення заборгованості. З урахуванням того, що відповідачі на його вимогу не прореагували просить стягнути з відповідачів солідарно суму позики у розмірі 13 000 грн. Крім того, на час вселення в будинок відповідачів, будинок знаходився в непридатному для проживання стані, тому позивачем було зроблено ремонтно-будівельні роботи в зазначеному будинку та витрачені кошти в сумі 2 530 грн. на придбання будівельних матеріалів, які він також просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку. Діями відповідачів позивачу було завдано значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях. На відшкодування завданої моральної шкоди позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 60 000 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року заявлені вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача суму боргу в розмірі 13 000 грн. та на відшкодування моральної шкоди 500 грн., в задоволені решти вимог відмовлено, вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми боргу частково суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що взяті в борг кошти були отримані в інтересах сім'ї.

З даним висновком судова колегія не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2002 року до 02 липня 2013 року.

Під час перебування у шлюбі, а саме 12 липня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу жилого будинку АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З наявних в матеріалах справи розписок вбачається, що гроші в загальному розмірі 13 000 грн. за покупку жилого будинку АДРЕСА_1, віддавав продавцю саме позивач, а відповідач написав розписку, згідно якої зобов'язується повернути суму боргу в розмірі 13 000 грн., які він взяв на покупку будинку, повернути позивачу.

Суд першої інстанції наданим доказам та поясненням свідків належної оцінки не надав, не прийняв до уваги, що під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна, було встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, хоча і придбаний за гроші ОСОБА_2, та дійшов помилкового висновку, що гроші взяті в борг не є спільною власністю подружжя, а тому в позові до ОСОБА_3 необхідно відмовити.

З урахуванням зазначеного, рішення суду щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми боргу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з неналежності наданих доказів.

З даним висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням того, що позивачем не надано доказів того, що витрачені ним гроші на придбання будматеріалів, та відповідно придбані будматеріали були використані на ремонті роботи саме у жилому будинку АДРЕСА_1, в задоволенні зазначених позовних вимог необхідно відмовити саме з цих підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.1167 ЦК України суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості в цих межах.

З даним висновком також погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

З урахуванням того, що ані договором, ані законом не передбачено право на відшкодування моральної шкоди із зазначених позивачем підстав, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Посилання суду на вимоги ст.1167 ЦК України є помилковими, оскільки зазначена норма передбачає відшкодування шкоди у недоговірних зобов'язаннях, а між сторонами укладено договір позики.

З огляду на наведене судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за борговими розписками та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 13 000 грн.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 повернення судового збору в розмірі по 121 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді С.П.Котушенко

І.О.Петренко