Постанова № 4329187, 01.07.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2009 р. справа № 4/101

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.

суддів

Акулової Н.В. , Колядко Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

Кабушева А.О. за дов. № б/н від 05.06.09р.

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»м. Київ

на рішення господарського суду

Донецької області

від

27.04.2009 року

у справі

№ 4/101 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»м. Київ

до

«Мостозагін № 33»відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»м. Горлівка Донецької області

про

стягнення 5156,19 грн. заборгованості, інфляції, 3% річних та пені

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»м. Київ (далі по тексту ТОВ «АІС АЗЧ МАРКЕТ»звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до «Мостозагін № 33»відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»м. Горлівка Донецької області (далі по тексту «Мостозагін 33»ВАТ «Мостобуд») про стягнення 5156,19 грн., з яких: 4921,56 грн. – заборгованість, 179,88 грн. – інфляція, 52,99 грн. - 3% річних та 1,77 грн. –пеня.

Позивач по справі на підставі ст.ст. 22, 49 ГПК України звернувся до господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Рішенням від 27.04.2009р. господарський суд Донецької області відмовив у позові ТОВ «АІС АЗЧ МАРКЕТ»в частині стягнення з відповідача 179,88 грн. –інфляції, 52,99 грн. –3% річних та 1,77 грн. - пені, посилаючись на недоведеність факту, що поставка товару відбувалась за умовами договору поставки № 38 від 20.03.07р.

Господарський суд припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 4921,56 грн., у зв’язку з відмовою позивача в цій частині позову, оскільки відповідач в добровільному порядку перерахував ці кошти.

ТОВ «АІС АЗЧ МАРКЕТ»з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 27.04.09р. не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, стягнувши з Мостозагін № 33 ВАТ «Мостобуд»витрати, пов’язані з розглядом справи № 4/101, а саме державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що господарський суд Донецької області при ухваленні рішення від 27.04.09р. неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а також дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Мостозагін № 33 ВАТ «Мостобуд»відзив на апеляційну скаргу суду не надав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечує проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 ГПК України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2007р. між сторонами по справі був укладений договір поставки № 38 (далі по тексту Договір), відповідно до якого, Постачальник (позивач у справі) зобов’язується передати у власність Покупцеві (відповідачу по справі) запасні частини, автошини, витратні матеріали та аксесуари (далі товар) партіями, за найменуванням, у кількості, асортименті та по цінам, які вказуються в Специфікаціях, що є обов’язковими додатками до цього договору, а Покупець зобов’язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3.1 договору Покупець повинен здійснити оплату кожної окремої партії товару у відповідності із Специфікацією в термін 25 робочих днів включно з моменту отримання партії товару, що підтверджується товарною накладною.

Згідно п. 3.4 зобов’язання Покупця щодо оплати партії товару вважається виконаними в повному обсязі та в строк з моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника суми вартості кожної окремої партії товару, вказаної в Специфікації, у строк, наведений у п. 3.3.1 цього договору.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що в разі затримки оплати за продукцію Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Строк дії даного договору згідно п. 11.3 до 31.12.2007р., але якщо жодна зі сторін до припинення дії даного договору не оголосить про наміри його розірвати, то даний договір автоматично продовжує свою дію на наступний календарний рік.

Відповідачу було поставлено товар, в тому числі за видатковою накладною № ДЛ-0001654 від 26.09.08р. на суму 4921,56 грн. Жодних зауважень з боку Покупця з приводу поставки товару не було, тобто Постачальник належним чином і у встановлений строк виконав свої зобов’язання за договором.

Відповідно до п. 3.3.1 договору Покупець повинен був оплатити вартість переданого згідно видаткової накладної № ДЛ-0001654 від 26.09.08р. товару на суму 4921,56 грн. в строк до 31.10.08р. включно.

Позивачем 10.12.08р.було направлено відповідачу письмову претензію № б/н від 10.12.08р. про сплату суми основного боргу в строк до 17.12.2008р., яка була отримана останнім 15.12.08р., про що свідчить копія поштового повідомлення.

Однак, відповідач по справі направлену позивачем претензію залишив без розгляду, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, яку в порядку ст.ст. 22, 49 ГПК України уточнив, про стягнення витрат по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., в якій йому рішенням від 27.04.09р. по справі № 4/101 було відмовлено.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 27.04.09р. по справі № 4/101 підлягає зміні з наступних підстав.

Так, відповідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 525, 526 ЦК України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Розглянувши договір поставки № 38 від 20.03.07р., апеляційний суд вважає його укладеним відповідно до ст. 638 ЦК України, а також глави 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи укладений між сторонами договір є за своєю правовою природою договором поставки, тому спірні відносини регулюються згідно п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу за поставлену продукцію в сумі 4921,56 грн. та нарахованої відповідно до п. 5.3 договору поставки пені в розмірі 1,77 грн.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком господарського суду, що позивач не довів, що поставка товару за накладною № ДЛ-0001654 від 26.09.08р., за якою утворилася заборгованість та яка вказана у позові, була здійснена саме за договором поставки № 38 від 20.03.07р., оскільки в якості доказів та обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду видаткову накладну № ДЛ-0001654 від 26.09.08р., довіреність № 12 від 26.09.08р., в яких відсутнє посилання на конкретний договір поставки № 38 від 20.03.07р.

Інших доказів, що поставка за накладною № ДЛ-0001654 від 26.09.08р. була здійснена на підставі договору поставки № 38 від 20.03.07р., у матеріалах справи не має.

З витягу з електронного реєстру кредитових документів станом на 20.01.09р., який позивач надав апеляційному господарському суду в якості доказу оплати основного боргу в сумі 4921,56 грн., також відсутні посилання на те, що поставка товару за накладною № ДЛ-0001654 від 26.09.08р. проведена саме за договором поставки № 38 від 20.03.07р.

За таких обставин відсутні підстави для застосування пені, яка передбачається відповідно до п. 5.2 договору поставки.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що саме відповідач по справі отримував товар, який поставлявся позивачем відповідно до видатковій накладній № ДЛ-0001654 від 26.09.08р.

З вказаної накладної вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання щодо поставки товарів, оскільки факт одержання товару підтверджений підписом повноважного представника Мостозагін № 33 ВАТ «Мостобуд», що діяв за довіреністю, проте товар відповідачем не оплачений своєчасно, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду першої інстанції в порядку ст.ст. 22, 49 ГПК України з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано розцінив зазначену заяву як відмову від позовних вимог, оскільки позивач у цій заяві просив суд стягнути з відповідача судові витрати, а вони не є позовними вимогами. Тому слід розцінювати зазначену заяву лише як повідомлення місцевого суду позивачем про те, що відповідач здійснив оплату заборгованості в сумі 4921,56 грн. за поставлений товар за видатковою накладною № ДЛ-0001654 від 26.09.08р.

Враховуючи те, що поставлений товар був оплачений відповідачем 20.01.09р., тобто до звернення позивача з позовом до господарського суду, судова колегія відмовляє у позові ТОВ «АІС АЗЧ МАРКЕТ»до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 4921,56 грн. за відсутністю предмету спору.

З матеріалів справи вбачається, що підставою позову було стягнення основного боргу в сумі 4921,56 грн,, пені в сумі 1,77 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 52,99 грн. та інфляційні витрати в розмірі 179,88 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 10.12.08р. на адресу відповідача направлена претензія № б/н від 10.12.08р. з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 4921,56 грн., що підтверджується копією поштового повідомлення, тобто перебіг строку оплати починається з 18.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 45) відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 4921,56 грн. 20.01.09р.

Судова колегія вважає, що оскільки дана поставка продукції була поза договору поставки № 38 від 20.03.07р., то пеня в даному випадку не підлягає стягненню.

Що стосується стягнення 3% річних та інфляційних витрат, то вони підлягають стягненню, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні в справі докази, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 142,73 грн. –інфляційні та 13,75 грн. –3% річних в період з 18.12.2008р. по 20.01.09р.

На підставі вищенаведеного, рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2009р. по справі № 4/101 підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція відносить судові витрати на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.04.09р. по справі № 4/101 змінити.

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»м. Київ до Мостозагін № 33 Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»м. Горлівка Донецької області про стягнення основного боргу в сумі 4921,56 грн. та пені в сумі 1,77 грн.

Стягнути з Мостозагін № 33 Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»(84601 Донецька область, м. Горлівка, вул. Петровського, 3, ЄДРПОУ 01386289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС АЗЧ МАРКЕТ»(04073 м. Київ, пров. Балтійський, 20, ЄДРПОУ 33100549) інфляційні в сумі 142,73 грн., 3% річних в розмірі 13,75 грн., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви в сумі 3,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 3,58 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.В. Акулова

Т.М. Колядко

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС