Рішення № 43291527, 23.03.2015, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6370/14-ц

Провадження № 2/204/401/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Гусєвій В.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

за участю представника третьої особи Цуцкової О.В.,

за участю третьої особи Орлова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, якою просила визнати недійсним договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_7, за яким останній надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову вона вказала на те, що 26 травня 2014 року від свого батька ОСОБА_7 вона дізналась про те, що 02 квітня 2008 року між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №DNUHGI000006750; в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, згідно якого останній надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент укладення зазначеного договору, в квартирі був зареєстрований та мешкав неповнолітній син - ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 уклав договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року без дозволу органу опіки та піклування, зазначений договір повинен бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим, позивач вимушена звернутись до суду з позовною заявою.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, надавши на адресу суду письмову заяву, якою не заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с.60-62).

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила застосувати строки позовної давності.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради також заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що дозволу органу опіки та піклування для укладення договору іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, не потрібно.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року був вчинений відповідно до вимог чинного законодавства, у томі числі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року №0/5. На момент укладання договору, в зазначеній квартирі, станом на 01.04.2008 року був зареєстрований лише ОСОБА_7, будь-яких інших осіб зареєстровано не було.

Вислухавши представника позивача, заперечення представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», представника третьої особи - Органу опіки та піклування Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради та третьої особи - приватного нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлова Олега Анатолійовича, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 02 квітня 2008 року між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №DNUHGI000006750.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, згідно якого ОСОБА_7 надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.68-71).

Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим Олегом Анатолійовичем.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання представника позивача на те, що лише 26 травня 2014 року ОСОБА_5 від свого батька ОСОБА_7 дізналась про те, що 02 квітня 2008 року між Публічним Акціонерним Товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №DNUHGI000006750 та в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, згідно якого останній надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру, загальною площею 74,30 кв.м., житловою площею 50,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому, не ґрунтуються на доказах, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, позивач, відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, повинна були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені нею обставини і того, що на момент укладення договору іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, в квартирі був зареєстрований та мешкав неповнолітній син - ОСОБА_6, таких доказів вона не надала суду, тоді як приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим Олегом Анатолійовичем в судовому засіданні була надана довідка, згідно якої, на момент укладання договору іпотеки №DNUHGI000006750 від 02.04.2008 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01.04.2008 року був зареєстрований лише ОСОБА_7, будь-яких інших осіб зареєстровано не було (а.с.92).

Доводи представника позивача про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_6 та при передачі квартири в іпотеку не було згоди органу опіки та піклування, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що на час укладення договору іпотеки в квартирі неповнолітній ОСОБА_6 не був зареєстрований, тому згода органу опіки та піклування, не потрібна.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 2 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 2 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як було з'ясовано в судовому засіданні, позивач, мала право на звернення до суду з позовною заявою про визнання договору іпотеки недійсним протягом трьох років, отже, з 02 квітня 2008 року, відповідно до частини 2 статті 261 ЦК України, і починається перебіг строку позовної давності, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Тому, строк позовної давності, сплинув 03 квітня 2011 року. З огляду на це, позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання договору іпотеки недійсним, тільки 04 вересня 2014 року, згідно вхідного штампу канцелярії суду (а.с.2). Таким чином, позивачем був пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про визнання договору іпотеки недійсним є незаконною, правового значення для вирішення зазначеного матеріально-правового спору, з урахуванням його характеру та юридично значимих фактів, не має, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Орган опіки та піклування Красногвардійської районної у м.Дніпропетровську ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов Олег Анатолійович про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.В. Токар