Рішення № 4329066, 30.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09 Справа № 18/115/09

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11)

до комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23)

про стягнення 971 292,57 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Білобров І.О. (довіреність № б/н від 23.04.2009 р.; посвідчення № 334 –дійсне до 31.12.2010 р.);

від відповідача: Колодій А.О. (довіреність № 7 від 01.11.2008 р.; паспорт серії СА № 747966 від 12.05.1998 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.05.2009 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (далі - КП “ЕЛУАШ”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (далі –ТОВ “Гетьман”) 971 292,57 грн. (834 077,88 грн. –основного боргу, 68 805,58 грн. –пені, 59 808,41 грн. –інфляційних втрат, 8 600,70 грн. –3% річних) на підставі Договору № 01/02-30 від 03.02.2006 р., ст.ст. 525, 526, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). В обґрунтування своїх вимог, ТОВ “Гетьман” у позовній заяві зазначає, що 03.02.2006 р. між ним та КП “ЕЛУАШ” був укладений Договір поставки нафтопродуктів, за умовами якого, позивач зобов’язувався поставити нафтопродукти в асортименті, а відповідач –оплатити ці нафтопродукти за ціною, зазначеною у накладних. Позивач вказує, що свої зобов’язання за Договором виконав повністю, поставив на адресу КП “ЕЛУАШ” нафтопродукти на загальну суму 1 482 317,79 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними та дорученнями на отримання ТМЦ. Відповідач же свої зобов’язання за Договором виконав частково, сплативши позивачу за отриманий товар лише 648 239,91 грн., та залишаючись, станом на 01.05.2009 р., винним 834 077,88 грн. Наведені обставини є, на думку позивача, підставами для стягнення з відповідача також пені, інфляційних втрат та 3% річних.

15.05.2009 р. порушено провадження у справі № 18/115/09, справу призначено до розгляду на 15.06.2009 р. Ухвалою суду від 15.06.2009 р., за клопотанням відповідача від 12.06.2009 р. № 498, розгляд справи відкладався на 25.06.2009 р.

В судовому засіданні 25.06.2009 р. представником позивача було заявлено клопотання, яким ТОВ “Гетьман” просило суд, на підставі ст. 81 ГПК України, залишити позовні вимоги, в частині стягнення з КП “ЕЛУАШ” пені в сумі 68 805,58 грн., інфляційних втрат в сумі 59 808,41 грн. та 3% річних в сумі 8 600,70 грн., без розгляду, у зв’язку із неподанням позивачем детального та обґрунтованого розрахунку суми стягуваних штрафних санкцій. Представник відповідача не заперечив проти задоволення клопотання. Судом клопотання представника позивача залишено без задоволення, як безпідставно заявлене.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору... Проте, в даному випадку, господарський суд позбавлений можливості застосувати відносно позовної заяви ТОВ “Гетьман” приписи даної правової норми, оскільки, на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі № 18/115/09 від 15.05.2009 р., в судовому засіданні 15.06.2009 р. представник ТОВ “Гетьман” Білобров І.О. надав детальний та обґрунтований розрахунок ціни позову, оформлений на п’яти аркушах, який, у тому ж засіданні, був прийнятий судом до розгляду та залучений до матеріалів справи. Таким чином, встановлені ст. 81 ГПК України підстави для залишення позовної заяви ТОВ “Гетьман”, в частині стягнення з КП “ЕЛУАШ” пені в сумі 68 805,58 грн., інфляційних втрат в сумі 59 808,41 грн. та 3% річних в сумі 8 600,70 грн., без розгляду, були відсутні. Крім того, суд зауважує, що позивач не був позбавлений, передбаченого ст. 78 ГПК України, права відмовитись від позову або укласти з відповідачем мирову угоду, проте письмової заяви відповідного змісту на адресу суду не надходило.

Відповідач із заявленими ТОВ “Гетьман” позовними вимогами не погодився, в судовому засіданні 25.06.2009 р. надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Договору, на який у своєму позові посилається позивач, не існує. Пояснив, що між сторонами велась робота у напрямку укладання договору, обговорювались його суттєві умови, але згоди щодо ціни товару, строків поставки та умов оплати досягнуто не було, у зв’язку із чим, поставка товару відбувалась у спрощений спосіб, за видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. На думку КП “ЕЛУАШ”, до таких господарських відносин, які склались між позивачем та відповідачем, застосовуються положення глави 83 ЦК України, а не положення ст.ст. 525, 526 ЦК України, як зазначено у позовній заяві. Таким чином, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, то і відповідальність за їх неналежне виконання у вигляді стягнення штрафних санкцій, заявлені ТОВ “Гетьман” безпідставно. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що позивачем, всупереч вимогам суду, так і не був наданий оригінал Договору від 03.02.2006р., що є підставою для залишення позову без розгляду. У зв’язку із викладеним, КП “ЕЛУАШ” просило у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також в судовому засіданні 25.06.2009 р. представник КП “ЕЛУАШ” усно заявив відвід судді, у зв’язку із чим, у розгляді справи була оголошена перерва до 30.06.2009 р. Заявою (вх. № 834/01-19 від 26.06.2009 р.) КП “ЕЛУАШ” письмово заявив відвід судді Носівець В.В. у справі № 18/115/09. Заявою (вх. № 834/01-19 від 30.06.2009 р.) КП“ЕЛУАШ” відмовилось від заяви про відвід судді Носівець В.В. у справі № 18/115/09 та просило виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області залишити заяву про відвід судді без розгляду.

В судовому засіданні 30.06.2009 р. представник відповідача надав заяву про уточнення до відзиву на позовну заяву, згідно із якою, КП “ЕЛУАШ” позовні вимоги ТОВ “Гетьман” визнало, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 834 077,88 грн. Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні 30.06.2009 р. знову зазначив, що КП “ЕЛУАШ” заперечує проти задоволення позовних вимог, в частині заявлених ТОВ “Гетьман” до стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 137214,69грн., у зв’язку із відсутністю між сторонами договірних правовідносин. Крім того, представник КП “ЕЛУАШ” пояснив, що позивач здійснює поточний середній і капітальний ремонт на утримання автошляхів, що знаходяться на балансі районних адміністрацій м. Запоріжжя, і саме, на виконання міської програми з ремонту автомобільних шляхів були закуплені нафтопродукти у позивача. Основним замовником робіт та послуг, які надаються КП “ЕЛУАШ”, є Управління комунального господарства Запорізької міської ради. Враховуючи, що бюджет, прийнятий Запорізькою міською радою на 2007-2009 р.р., був дефіцитним, відповідач не мав можливості розрахуватись з позивачем за поставлені нафтопродукти вчасно, що і призвело до виникнення заборгованості. На підтвердження наведеного, представником відповідача була надана довідка про наявну кредиторську заборгованість у КП “ЕЛУАШ”, розмір якої, станом на 30.06.2009 р., склав 11 388 306,50 грн. Крім того, в судовому засіданні 30.06.2009 р. було зазначено, що основним видом діяльності відповідача є ремонт, будівництво та утримання міських автомобільних шляхів, тобто роботи, які він виконує, є стратегічно важливими для міста Запоріжжя, і без проведення таких робіт, буде блокована робота більшості служб, установ та організацій міста. Проте, як пояснив представник відповідача, на даний час КП “ЕЛУАШ” не має можливості погасити заборгованість перед ТОВ “Гетьман”, а виконання рішення суду у повному обсязі, призведе до блокування всіх рахунків підприємства виконавчою службою, а відтак, відповідач не зможе здійснювати свою господарську діяльність і отримати бюджетного цільового фінансування. Враховуючи викладене, з метою забезпечення нормального функціонування КП “ЕЛУАШ” та своєчасного виконання будівельних та ремонтних робіт на автошляхах міста, керуючись ст. 83 ГПК України, представник відповідача в судовому засіданні 30.06.2009 р. просив суд розстрочити виконання рішення суду про стягнення суми основного боргу у розмірі 834 077,88 грн., відповідно до наданого графіка, до липня 2010 р., з щомісячною оплатою по 69 506,49 грн.

Представник позивач проти розстрочення виконання рішення суду заперечив.

В судовому засіданні 30.06.2009 р. розгляд справи був закінчений і, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2006 р. ТОВ “Гетьман” (постачальник і позивач у справі) та КП “ЕЛУАШ” (покупець і відповідач у справі) уклали, шляхом підписання з використання факсимільного зв’язку, Договір № 01/02-30 (далі –Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов’язується поставити покупцю нафтопродукти (товар) узгодженими партіями, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити їх в асортименті і кількості, згідно наданих заявок, погоджених з постачальником. Відвантаження товару за цим Договором здійснюється автомобільним транспортом покупця... (п. 3.1. Договору).

Згідно із п. 3.7. Договору датою поставки автомобільним транспортом вважається дата передачі товару, вказана у товарно-транспортній накладній, або у накладній на відпуск матеріалів на сторону. Ціна нафтопродуктів встановлюється шляхом узгодження між постачальником і покупцем (п. 4.1. Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином. У період часу з листопада 2008 р. по березень 2009 р. поставив відповідачу товар (нафтопродукти) на загальну суму 1 482 317,79 грн., підтвердженням чого, є рахунки-фактури та видаткові накладні:

- № 18/11/07 від 18.11.2008 року на суму 197 695,74 грн.;

- № 09/12/10 від 09.12.2008 року на суму 19 491,15 грн.;

- № 10/12/01 від 10.12.2008 року на суму 19 491,15 грн.;

- № 11/12/12 від 11.12.2008 року на суму 24 327,30 грн.;

- № 12/12/12 від 12.12.2008 року на суму 43 818,45 грн.;

- № 19/12/10 від 19.12.2008 року на суму 70 743,42 грн.;

- № 19/12/11 від 19.12.2008 року на суму 10 449,00 грн.;

- № 26/12/10 від 26.12.2008 року на суму 72 009,00 грн.;

- № 30/12/07 від 30.12.2008 року на суму 173 200,00 грн.;

- № 08/01/07 від 08.01.2009 року на суму 230 562,99 грн.;

- № 14/01/01 від 14.01.2009 року на суму 215 500,23 грн.;

- № 22/01/01 від 22.01.2009 року на суму 221 217,50 грн.;

- № 06/03/06 від 06.03.2009 року на суму 183 811,86 грн.;

Факт отримання товару відповідачем підтверджується відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, в яких містяться відбитки печатки та підписи уповноважених осіб КП “ЕЛУАШ”:

- довіреність ЯПИ № 405647 від 18.11.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405708 від 09.12.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405716 від 11.12.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405725 від 12.12.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405740 від 19.12.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405757 від 26.12.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405764 від 29.12.2008 р.;

- довіреність ЯПИ № 405775 від 08.01.2009 р.;

- довіреність ЯПИ № 405782 від 14.01.2009 р.;

- довіреність ЯПИ № 405792 від 22.01.2009 р.;

- довіреність ЯПИ № 405834 від 06.03.2009 р.

Відповідно до пп. 4.2., 4.3. Договору покупець здійснює оплату товару за домовленістю, але не пізніше тридцяти календарних днів з моменту відвантаження товару. Оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого йому товару виконав лише частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 648 239,91 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи. Залишок вартості поставлених ТОВ“Гетьман” нафтопродуктів, який дорівнює 834 077,88 грн., КП “ЕЛУАШ” не був сплачений, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, складеним станом на 28.05.2009 р. між позивачем та відповідачем, та підписаним обома сторонами.

Пунктами 5.4., 5.6. Договору сторони передбачили, що у разі несплати покупцем поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки з моменту поставки товару. До повного виконання своїх зобов’язань, що виникають з цього Договору, усі грошові кошти покупця, що надходять на розрахунковий рахунок постачальника, направляються на погашення його заборгованості, незалежно від призначення платежу, у наступному порядку:

а) погашення боргових зобов’язань;

б) сплата неустойки;

в) відшкодування збитків постачальника.

З огляду на вищевикладене позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 68 805,58 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 59 808,41 грн., а також 3% річних у розмірі 8 600,70 грн. Оскільки заборгованість відповідачем залишилась несплаченою, позивач вимушений був звернутись до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення 834 077,88 грн. –основного боргу, а також 68 805,58 грн. –пені, 59 808,41 грн. –інфляційних втрат, 8 600,70 грн. –3% річних.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати відповідачем поставленого позивачем товару на суму 834077,88 грн., господарський суд вважає доведеним, підтвердженим матеріалами справи, а до того ж, визнаним відповідачем.

Таким чином, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 834 077,88 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Також позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків розрахунків за поставлений товар у загальному розмірі 49 479,35 грн.

Згідно із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 5.4. Договору передбачили, що у разі несплати покупцем поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки з моменту поставки товару.

Відповідно до розрахунку ціни позову загальний розмір пені за порушення відповідачем строків розрахунків за товар, що поставлявся йому, згідно видаткових накладних, протягом листопада 2008 р. - березня 2009 р., складає 49 479,35 грн.

Вимога позивача, в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків розрахунків за товар, що поставлявся йому, згідно видаткових накладних, протягом листопада 2008 р. - березня 2009 р., є обґрунтованою, в частині нарахування 48682,30грн.

Однак, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

У зв’язку із викладеним, а також беручи до уваги майновий стан боржника та кредитора, суд визнав за можливе зменшити розмір пені до 8 682,30 грн., оскільки стягнення з КП “ЕЛУАШ” пені у повному обсязі (48 682,30 грн.), може призвести до припинення діяльності боржника.

В іншій частині позову щодо стягнення 797,05 грн. пені –суд відмовляє в задоволенні позову, в зв’язку із необґрунтованістю нарахування зазначеної суми пені.

До того ж, позивачем заявлялись вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції в розмірі 28 623,09 грн. та 3% річних в розмірі 6 184,91 грн. за прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті товару, який поставлявся йому, згідно видаткових накладних, протягом листопада 2008 р. - березня 2009 р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку ціни позову загальна сума втрат від інфляції складає 28 623,09 грн., загальна сума 3% річних складає 6 184,91 грн.

Наданий позивачем розрахунок ціни позову суми втрат від інфляції за вказані періоди, є обґрунтованим, в частині нарахування 27 310,83 грн. Наданий позивачем розрахунок ціни позову 3% річних за вказані періоди, є обґрунтованим, в частині нарахування 6 085,26 грн.

В частині ж стягнення з відповідача за вказані періоди суми втрат від інфляції у розмірі 1 312,26 грн. та 3% річних у розмірі 99,65 грн., суд відмовляє, у зв’язку із необґрунтованістю нарахованих сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні. Проте, згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, в якості підстави в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог, в частині стягнення з КП “ЕЛУАШ” фінансових санкцій, вказує на відсутність існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин, оформлених договором. Оскільки позовні вимоги ТОВ “Гетьман” базувались на неналежному виконанні КП “ЕЛУАШ” своїх зобов’язань саме за умовами Договору поставки нафтопродуктів від 03.02.2006 р., який не існує, застосування відповідальності за їх неналежне виконання, за позицією КП “ЕЛУАШ”, мати місця не може.

Господарський суд не може погодитись з такою позицією відповідача, вважаючи її хибною.

Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 1, 2, 3 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України).

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Отже, навіть приймаючи до уваги заперечення відповідача проти існування укладеного та підписаного між сторонами Договору поставки, наведені норми діючого законодавства України та фактичні обставини, що знайшли своє відображення в матеріалах справи № 18/115/09, все одно не дають можливості суду погодитись із подібними доводами представника КП “ЕЛУАШ” та вважати заявлені у позовній заяві ТОВ “Гетьман” вимоги щодо стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних, неправомірними та такими, що не ґрунтуються на Договорі. Господарський суд вважає заперечення відповідача спростованими, в силу вищевикладеного.

Згідно із ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду, в частині стягнення 834 077,88 грн. основного боргу, на 1 рік, згідно наданого графіка, до липня місяця 2010 р. по 69 506,49 грн. щомісячно, суд вважає за можливе задовольнити, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 83 ГПК України надає суду право розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення господарського суду, в частині стягнення 834 077,88 грн. основного боргу, на 1 рік, мотивуючи це тим, що основним видом діяльності КП “ЕЛУАШ” є ремонт, будівництво та утримання міських автомобільних шляхів, тобто вказані роботи - стратегічно важливі для міста Запоріжжя, і без проведення таких робіт, буде блокована діяльність більшості служб, установ та організацій міста; також тим, що на даний час КП “ЕЛУАШ” не має можливості погасити заборгованість перед ТОВ “Гетьман”, а виконання рішення суду у повному обсязі, призведе до блокування всіх рахунків підприємства виконавчою службою, а відтак, відповідач не зможе здійснювати свою господарську діяльність і отримати бюджетне цільове фінансування; крім того, метою забезпечити нормальне функціонування КП“ЕЛУАШ” та своєчасно виконувати будівельні та ремонтні роботи на автошляхах міста. На підтвердження наведеного, представником відповідача була надана довідка про наявну кредиторську заборгованість у КП “ЕЛУАШ”, розмір якої, станом на 30.06.2009 р., склав 11 388 306,50 грн.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду, в частині стягнення 834 077,88 грн. основного боргу, на 1 рік (12 місяців), згідно наданого графіка, до липня місяця 2010 р. по 69 506,49 грн. щомісячно.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23; код ЄДРПОУ 03345018; р/р № 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11; код ЄДРПОУ 32687041; р/р № 26003039485001 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 834 077 (вісімсот тридцять чотири тисячі сімдесят сім) грн. 88 коп. основного боргу, розстрочивши виконання рішення суду, в цій частині, на 12 місяців, з серпня 2009 року включно по липень 2010 року включно по 69 506,49 грн. щомісячно. Видати наказ.

3. Стягнути з комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23; код ЄДРПОУ 03345018; р/р № 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьман” (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 11; код ЄДРПОУ 32687041; р/р № 26003039485001 в АКІБ “УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) 8 682 (вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 30 коп. пені; 6 085 (шість тисяч вісімдесят п’ять) грн. 26 коп. 3% річних; 27 310 (двадцять сім тисяч триста десять) грн. 83коп. втрат від інфляції; 9 161 (дев’ять тисяч сто шістдесят одну) грн. 56 коп. державного мита та 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22.07.2009 р.