Ухвала суду № 43288729, 27.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-4653/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нексус - Україна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на протиправність висновків податкового органу викладеному в акті перевірки від 12 жовтня 2012 року №2156/22-4/37464659 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нексус-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Інсайт-Плюс» та з контрагентами покупцями за квітень 2012 року» про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з ПП «Інсайт Плюс», а також про те, що всі операції з цим контрагентом проведені без належної обачності та з метою отримання ТОВ «Нексус- Україна» (надалі - Товариство) податкової вигоди з контрагентом , який не виконував податкових зобов'язань, просив: визнати нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 29 жовтня 2012 року №000777220.

За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 05 березня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову Товариства.

Суд першої інстанції визнав протиправними і скасував податкове повідомлення-рішення №0007722200 від 29 жовтня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 132609 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 106087 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у сумі 26522 грн.

Приймаючи означене рішення Херсонський окружний адміністративний суд виходив з того, що податковий орган не заперечував самого факту виконання робіт з будівництва та модернізації телекомунікаційних мереж ТОВ «Херсонські телекомунікаційні системи», проте посилання податкового органу на те, що зазначені роботи були виконані не встановленими особами спростовується належним чином оформленими документами податкового і бухгалтерського обліку. Посилання Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області (надалі - ДПІ) на відсутність ПП «Інсайт Плюс» за місцезнаходженням. Спростовується витягом з інтернет-сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» від 28 січня 2013 року, з якого вбачається наявність підприємства за податковою адресою м. Херсон, вул.. Кременчуцька, 19. Тобто на момент укладення договору та документального оформлення його виконання, ПП «Інсайт Плюс» мало право на оформлення податкових накладних, які є єдиним документом, підтверджуючим право платника податку на формування податкового кредиту. В акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних,та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. Крім того, судом встановлено, що перелік об'єктів будівництва був визначений технічними завданнями за №1-6 до вказаного договору. Завданням також передбачено етапи та строк робіт, район, пункт та площадка будівництва, орієнтовна вартість робіт, умови до виконання робіт, умови оформлення виконання робіт. Виконання ПП «Інсайт Плюс» договору підряду підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2012 року за №109-132 за формами №КБ-2 в від 30 квітня 2012 року на загальну суму 636522 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 106087 грн. 13 коп. Факт здійснення господарської операції підтверджується виданими контрагентом позивача податковими накладними.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем було проігноровано вимоги ст. 44 ПК України та ні до початку проведення перевірки, ні під час її проведення не було надано підтверджуючих документів описаних в договорі від 04 січня 2012 року №04/01-01, а саме проектну документацію. Вказане стало підставою для твердження про відсутність цих документів під час складання податкової звітності та, відповідно, про неможливість декларування відповідних показників. ДПІ звертає увагу суду на той факт, що підрозділами цього податкового органу 01 червня 2012 року було складено акт №83/15-3/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки «ПП «Інсайт Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення обліку з 01 лютого 2012 року по 30 квітня 2012 року. При перевірці було встановлено, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, відповідно до податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у підприємства відсутні основні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, а саме: не має основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів. З всього переліченого ДПІ зроблено висновок про те, що Товариство завідомо уклало угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ від 08.10.12 р. № 1034 та направлення від 08.10.12 р. № 1223/22-4 ДПІ була проведена виїзна документальна перевірка Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Інсайт Плюс" та з контрагентами покупцями за квітень 2012 року, за результати якої оформлений акт від 12.10.2012 року № 2156/22-4/37464659.

Під час перевірки встановлено порушення, які викладені в акті: - ч. 1 ст. 201, ч.1-6 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Нексус - Україна" при декларуванні послуг від ПП "Інсайт Плюс"; - п. 198.2 ст. 198. п. 198.3 ст.198, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на суму ПДВ 106087,00 грн.

Цей висновок ДПІ ґрунтується на тому, що внаслідок перевірки наданих позивачем податкових накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок та договору від 04.01.2011 року за №04/01-01 встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, зокрема не надано до перевірки підтверджуючих документів, описаних в договорі, а саме проектної документації. Крім того, згідно акту ДПІ від 01.06.12 р. за №83/15-3/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Інсайт Плюс" встановлено та підтверджено, що ПП "Інсайт Плюс" не має основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, згідно відомостей ЄДР від 31.05.2012 р. підприємство має стан платника 9 - до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження. ДПА України доведено, що ПП "Інсайт Плюс" для ТОВ "Антарес Конференц Груп" створено сумнівний кредит за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 99,2 тис. грн., оскільки досудовим слідством у кримінальній справі, порушеній прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська встановлено, що на гр. ОСОБА_2 на території України зареєстровано ряд підприємств зокрема, ТОВ "Антарес Конференц Груп", ПП "Інсайт Плюс", які використовуються в злочинних схемах ухилення від сплати податків та формують податковий кредит з ПДВ та валові витрати від підприємств, які взагалі не звітують до податкових органів. Крім того, в провадженні СВ ПМ ДПС у Херсонській області знаходиться кримінальна справа №330109-11 порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Старнайт " за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в ході досудового слідства по зазначеній кримінальній справі встановлено, що група невідомих осіб створили та організували діяльність ряду підконтрольних СГД, в тому числі ПП "Інсайт Плюс", які були задіяні у злочинній схемі з надання послуг СГД на території Херсонської області з незаконної мінімізації податкових зобов'язань, шляхом передачі підприємствам вигодонабувачам власних реквізитів для укладання фіктивних угод і подальшого перерахунку на банківські рахунки грошових коштів. Оскільки ПП "Інсайт Плюс" не знаходиться за юридичною адресою, податковим органом зроблено висновок, що адреса на первинних документах не відповідає дійсності, тобто первинні документи є недійсними. У зв'язку з вищевикладеними обставинами, на думку контролюючого органу, ТОВ "Нексус - Україна" декларувало взаємовідносини з ПП "Інсайт Плюс" з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, чим порушило п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

Висновки акту перевірки стали підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення - рішення №0007722200 від 29.10.2012 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 106087,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 26522,00 грн.

Задовольняючи позов Товариства суд першої інстанції виходив з того, що для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд апеляційної інстанції цілком погоджується з викладеним та звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Херсонські телекомунікаційні системи» було укладено договір №01/01/11 ДП. За цим договором підрядник зобов'язався виконати роботу, пов'язану з наданням послуг (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити виконану роботу/послуги. Роботи по даному договору можуть виконуватися підрядником з використанням повністю або частково свого матеріалу, придбаного підрядником за погодженням замовником цінами. Підрядник для виконання робіт має право залучити субпідрядні організації, однак, підрядник несе повну матеріалу відповідальність перед замовником за роботи, виконані такими субпідрядними організаціями.

Для виконання умов договору Товариством було виготовлено: робочий проект Херсон-2-СК Г-М29; локальний кошторис №2-1-1 та технічне завдання до нього; робочий проект Херсон - 6-ТКС-М32, локальний кошторис та технічне завдання до нього; робочий проект Херсон -б-ТКС-М33, локальний кошторис №2-1-1 та технічне завдання до нього; робочий проект Херсон-4-СПД-М44, локальний кошторис №2-1-1- та технічне завдання до нього; робочий проект Кривий Ріг-4-СПД-Р109 локальний кошторис №2-1-1 та технічне завдання до нього, робочий проект Кривий Ріг-2-СКТ-Р108 локальний кошторис №2-1-1 та технічне завдання до нього.

Для виконання робіт стосовно модернізації, демонтажу, реконструкції, мережі замовника, підключення абонентів, позивачем на підставі договору субпідряду №04/01-01 від 04 січня 2011 року було залучено субпідрядника ПП «Інсайт Плюс». За результатами виконаних субпідрядних робіт у квітні 2012 року було складено акти за №109-132 за формами №КБ-2а від 30 квітня 2012 року на загальну суму 636522 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 106087 грн. 13 коп. Вартість виконаних робіт підтверджується довідками форми КБ-3 від 30 квітня 2012 року

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2012 року контрагентом Товариства було ПП «Інсайт Плюс», яким, за результатами виконаних робіт, складено про це акти та передано позивачу податкові накладні від 30 квітня 2012 року №109-132 на загальну суму 636522 грн. 80 коп. у тому числі ПДВ 106087 грн. 13 коп. Вказана сума Товариством була включена до податкового кредиту.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується і наявною в матеріалах справи ліцензією ПП «Інсайт Плюс», виданої19 жовтня 2010 року за №28-Л. на проведення господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури, що діє до 19 жовтня 2015 року.

Наявність ліцензії у контрагента позивача спростовує твердження податкового органу про відсутність технічної можливості виконання субпідрядником умов договору, оскільки згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2007 року №1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури» претендент на отримання ліцензії повинен надати державному органу відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційне - правове, нормативно-технічне забезпечення.

В матеріалах справи наявні виписки з ЄДР про знаходження ПП «Інсайт Плюс» у реєстрі юридичних осіб за адресою: м. Херсон вул.. Кременчуцька, 19 та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №30571245 від 28 вересня 2004 року.

Доводи ДПІ про відсутність ПП «Інсайт Плюс» за місцезнаходженням спростовуються даними Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» від 28 січня 2013 року. У витязі наданому цим підприємством вказано про знаходження підприємства за адресою вказаною в ЄДР.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження ДПІ викладені в апеляційній скарзі про наявність фактичних даних фіктивності господарської операції між позивачем та ПП «Інсайт Плюс» оскільки наведена інформація про використання, підприємства вказаного останнім, в злочинних схемах ухилення від сплати податків та формування податкового кредиту і валових витрат від підприємств, які взагалі не звітують до податкових органів, це тільки не підтверджена жодними доказами службова інформація. На час проведення перевірки і прийняття податкового повідомлення-рішення податковий орган не мав доказів протиправної діяльності ПП «Інсайт Плюс» оскільки вказані в апеляційній скарзі кримінальні справи знаходилися на стадії розслідування. Будь-яких рішень за цими провадженнями не приймалося.

Варто зазначити, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Інсайт Плюс»

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо не буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість по складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, не спростовано.

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із субпідрядником ПП «Інсайт Плюс» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від вказаних контрагентів є дійсними. А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Зважаючи на все вище викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст. ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нексус - Україна» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів з часу отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: