Постанова № 43288547, 25.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа № 924/406/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" від 16.02.2015 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.02.15 р. у справі № 924/406/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Міськтепловоденергія"

про стягнення 3 % річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 521 276,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Онищенко І.П. - головний юрисконсульт відділу, довіреність в справі;

від відповідача: Семенов С.В. - начальник відділу юридичного супроводу, довіреність в справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.02.2015 р. у справі № 924/406/14 (суддя Муха М.Є.) позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 % річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 521 276,02 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 483 331,64 грн. 3 % річних, 9 666,63 грн. витрат по оплаті судового збору; у позові про стягнення 37 944,38 грн. 3 % річних відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач правомірно та обґрунтовано здійснив нарахування 3% річних поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, а саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту укладення договорів про організацію взаєморозрахунків № 21/517-ГУ від 11.07.12 р. та № 451/517з-ГУ від 04.12.12 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія" звернулося з апеляційною скаргою від 16.02.2015 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.02.2015 р. у справі № 924/406/14 і ухвалити нове, яким в позові ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 % річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 521 276,02 грн. відмовити посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції є невірними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.02.2012 р., залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р., задоволено позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 17 749 888,95 грн. основного боргу, 662 792,43 грн. пені, 419 553,01 грн. інфляційних нарахувань, 361 586,85 грн. 3% річних, 56 460 грн. судового збору. 24.03.2014 р. позивач повторно звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення 3 % річних за несвоєчасні розрахунки по поставленому в січні-вересні 2011 року природному газу. Приводом такого звернення стала несвоєчасність повернення відповідачем 17 749 888,95 грн. заборгованості, що виникла через різницю в тарифах на теплову енергію. Відповідач вважає, що підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України відсутні. Для правильного вирішення вказаної справи, з урахуванням вимог викладених Вищим господарським судом України у своїй постанові від 30.10.2014 р., відповідач наполягав на дослідженні судом першої інстанції обставин, за якими може наставати відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме наявність або відсутність факту користування грошовими коштами позивача, наявність у позивача матеріальних втрат від знецінення його коштів в розрізі відносин, що склалися між сторонами на підставі укладених договорів про взаєморозрахунки. Однак суд першої інстанції відповіді на вказані доводи не дав, тим самим порушивши вимоги всебічного та повного розгляду вказаної справи. Незрозумілою є і позиція суду щодо відмови застосовувати практику Верховного Суду України у постановах від 09.09.2014 р. № 3-101гс14, від 09.09.2014 р. № 3-102гс14, від 09.09.2014 р. № 3-105гс14, від 16.09.2014 р. № 3-111гс14, від 30.09.2014 р. № 3-114гс14.

Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 05.02.2015 р. у справі № 924/406/14 - без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою що, не відповідає дійсним обставинам справи і не підлягає задоволенню. Господарським судом Хмельницької області у відповідності з нормами матеріального та процесуального права було винесено законне рішення про задоволення позовних вимог. ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" свої зобов'язання виконала, природний газ відповідачу поставила. Покупець в свою чергу за природний газ своєчасно та в повному обсязі не розрахувався. За таких обставин, з нього на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягають стягненню 3 % річних. Укладення договорів про організацію взаєморозрахунків № 21/517-ГУ від 11.07.12 р. та № 451/517з-ГУ від 04.12.12 р. (зміна контрагентами деяких умов порядку здійснення розрахунків), не призвело до заміни первісного зобов'язання та не припинило зобов'язання, що виникло на підставі договору від 20.12.10 р. № 06/10-2620 ТЕ-34. Умови договорів про організацію взаєморозрахунків не змінили характер прав і обов'язків сторін, що могло б вплинути на співвідношення майнових інтересів і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки незалежно від зміни сторонами деяких умов порядку здійснення розрахунків, відповідач все одно несе відповідальність за невиконання грошових зобов'язань за первісним правочином. Договори про організацію взаєморозрахунків між сторонами було укладено лише 11.07.12 р. та 04.12.12 р. До моменту укладення вказаних вище правочинів сторони при розрахунку за поставлений природний газ керувалися відповідними положеннями договору на постачання природного газу від 20.12.10 р. № 06/10-2620 ТЕ-34, в якому відсутні будь-які обмеження щодо здійснення нарахування штрафних та фінансових санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання. У договорах про організацію взаєморозрахунків відсутнє положення, яке б вказувало, що значений правочин поширює свою дію на ті правовідносини, які склалися між сторонами у зв'язку з укладенням договору від 20.12.10 р. № 06/10-2620 ТЕ-34. Тобто, відповідач намагається без належного правового обґрунтування, фактично змінити термін дії договорів про організацію взаєморозрахунків та надати йому зворотної сили і поширити їх дію не з моменту укладення, а з моменту підписання договору на постачання природного газу від 20.12.10 р. № 06/10-2620 ТЕ-34. Якщо застосовувати позицію Верховного Суду України, то відповідно в даному випадку ДК "Газ України" правомірно та обґрунтовано здійснила нарахування 3% річних поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, а саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту укладення договорів про організацію взаєморозрахунків № 21/517-ГУ від 11.07.12 р. та № 451/517з-ГУ від 04.12.12 р.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі; пояснив, що були укладені договори про організацію взаєморозрахунків на 17 млн. грн., але суд відмовився застосувати практику Верховного Суду України з аналогічних справ; додав, що відповідач за рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.02.2012 р. сплатив пеню, інфляційні втрати, виконавчий збір і штрафні санкції; просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.02.2015 р. і ухвалити нове, яким в позові ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КП "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 % річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 521 276,02 грн. відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги відповідача заперечив в повному обсязі; вважає рішення господарського суду Хмельницької області законним і обґрунтованим, таким, що враховує всі обставини справи; суд першої інстанції правильно застосував норми ЦК України, які стосуються зміни строку дії та порядку розрахунку згідно договорів про організацію взаєморозрахунків; 17 млн. грн., про які згадує відповідач - це не різниця в тарифах, ця сума має правову природу заборгованості; просив рішення господарського суду Хмельницької області від 05.02.2015 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

20.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Міськтепловодоенергія" (покупець) укладено договір № 06/10-2620 ТЕ-34 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с.26-30, т.І).

Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 32 260,000 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: січень - 5 880 тис. куб. м., лютий - 5 470 тис. куб. м., березень - 4 800 тис. куб. м., квітень - 1 645 тис. куб. м., травень - 720 тис. куб. м. , червень - 645 тис. куб. м., липень - 585 тис. куб. м., серпень - 250 тис. куб. м., вересень - 565 тис. куб. м., жовтень - 2170 тис. куб. м., листопад - 4 080 тис. куб. м., грудень - 5 450 тис. куб. м. Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

Згідно пункту 3.1 договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ 1 309,20 грн. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 35 195 660,00 грн., крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 42 234 792,00 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки газу з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. включно.

Пунктом 6.1.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Згідно пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 10 договору).

Додатком № 1 від 20.12.2010 р. до договору про закупівлю природного газу за державні кошти сторони погодили умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін, порядок приймання передачі газу (а.с.31-33, т.І).

Відповідно до пункту 2.2 додатку приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2011 р. до договору від 20.12.2010 р. назву договору та відповідного додатку № 1 до нього викладено в новій редакції: "Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання" та пункт 3.2 договору викладено в новій редакції: "Сторони домовились, що ціна за 1 000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи" (а.с.34, т.І).

Додатковою угодою № 2 від 04.04.2011 р. сторони погодили, що з 01 квітня 2011 року ціна за 1 000 куб. м. газу становить 815,000 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 259,70 грн., крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (пункт 3.1 договору) (а.с.35, т.І).

Додатковою угодою № 3 від 11.07.2011 р. до договору сторони погодили, що з 01 липня 2011 року ціна за 1 000 куб. м. газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн., крім того ПДВ - 20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього 1 309,20 грн. (а.с.36, т.І).

Додатковою угодою № 4 від 30.08.2011 р. до договору сторони погодили, що поставка природного газу для надання релігійним установам послуг з опалення та гарячого водопостачання в період з 06.08.2011 р. по 30.09.2011 р. буде здійснюватися за окремим договором у зв'язку із набуттям чинності Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-YІ (а.с.37, т.І).

Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 р. до договору сторони погодили вважати договір № 06/10-2620 ТЕ-34 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року (а.с.38, т.І).

На виконання умов договору та додаткових угод ДК "Газ України" протягом січня-вересня 2011 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 23 299 363,73 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу за січень-вересень 2011 року (а.с.39-47, т.І).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий газ належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач 08.12.2011р. звернувся до суду із позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій (а.с.16-25, т.І).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.02.2012 р. у справі № 10/5025/2204/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р., позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" 17 749 888,95 грн. основного боргу, 662 792,43 грн. пені, 419 553,01 грн. інфляційних нарахувань, 361 586,85 грн. 3 % річних, 56 460 грн. судового збору. В позові в частині стягнення 662 792,43 грн. пені відмовлено (а.с.13-15, 88-95, т.І).

11.07.2012 р. між Територіальним органом Казначейства в Хмельницькій області, Головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія", Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договір № 21/517-ГУ про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (пункт 1.1 договору) (а.с.104-107, т.І).

Даним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості за спожитий природний газ 2011 року згідно з договором від 20.12.2010 р. № 06/10-2620 ТЕ-34 в сумі 845 000,00 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 13 договору).

Підпунктом 2 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

06.08.2012 р. КП "Міськтепловоденергія" погасило заборгованість за природний газ в сумі 845 000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 46 від 02.08.2012 р. та випискою банку від 06.08.2012 р. про поступлення коштів на рахунок позивача (а.с.96-97, т.І).

04.12.2012 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головним фінансовим управлінням Хмельницької обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія", Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національною акціонерною компанією "Нафтобаз України" було укладено договір № 451/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (а.с.100-103, т.І).

Вказаним договором визначено порядок проведення взаєморозрахунків, в тому числі погашення заборгованості за спожитий природний газ 2011 року згідно з договором від 20.12.2010 р. № 06/10-2620 ТЕ-34 в сумі 16 904 888,95 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 13 договору).

Підпунктом 2 пункту 10 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

07.12.2012 р. КП "Міськтепловоденергія" погасило заборгованість за природний газ в сумі 16 904 888,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 07.12.2012 р. та випискою банку від 07.12.2012 р. про поступлення коштів на рахунок позивача (а.с.98-99, т.І).

23.03.2014 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 % річних в розмірі 521 276,02 грн. за період з 09.12.11 р. по 06.08.12 р. із суми 17 749 888,95грн. та за період з 06.08.12 р. по 07.12.12 р. із суми 16 904 888,95 грн., посилаючись на статтю 625 ЦК України (а.с.2-3, т.І).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.07.2014 р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 521 159,27 грн.; в решті позову відмовлено (а.с.156-160, т.І).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення (а.с.189-196, т.І).

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 р. рішення господарського суду Хмельницької області від 15.07.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 р. скасовано; справу № 924/406/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду (а.с.227-231, т.І).

Вищий господарський суд в даній постанові зазначив: суди не взяли до уваги той факт, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу; місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не визначив чи відбувся розрахунок за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, чи такий розрахунок частково відбувся поза їх межами, що в свою чергу могло вплинути на визначення періоду нарахування 3 % річних, а отже і суми самої плати за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю природою є правовідносинами за договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 08.02.2012 р. у справі № 10/5025/2204/11 було встановлено факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 06/10-2620 ТЕ-34 від 20.12.2010 р. в розмірі 17 749 888,95 грн., який було стягнуто на користь позивача.

Відповідачем вказану суму заборгованості було сплачено 06.08.2012 р. в сумі 845 000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 06.08.2012 р. про поступлення коштів на рахунок позивача і платіжним дорученням № 46 від 02.08.2012 р., та 07.12.2012 р. в сумі 16 904 888,95 грн., що підтверджується випискою банку від 07.12.2012 р. про поступлення коштів на рахунок позивача і платіжним дорученням № 51 від 07.12.2012 р.

У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості поставленого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 521 276,02 грн., з яких: 350 773,31 грн. за період з 09.12.2011 р. по 05.08.2012 р. та 170 502,71 грн. за період з 06.08.2012 р. по 06.12.2012 р. (а.с.3, т.І).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ передбачені умовами договору поставки та докази оплати заборгованості, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору поставки природного газу від 20.12.2010 р., оскільки основна сума боргу була сплачена з порушенням термінів, визначених даним договором.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Однак, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію від 11.07.2012 р. та 04.12.2012 р., сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу від 20.12.2010 р. № 06/10-2620 ТЕ-34, а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та договором поставки природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, якщо сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, яким фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, викладено у постановах Вищого господарського суду України № 910/12433/13 від 29.10.2014 р., № 925/153/14 від 04.02.2015 р., № 922/3580/14 від 26.01.2015 р., № 924/406/14 від 30.10.2014 р., № 924/428/14 від 29.10.2014 р., № 910/2255/14 від 21.10.2014 р. та у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справах № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 та № 5011-35/1233-2012-19/522-2012, від 09.09.2014 р. № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14, від 16.09.2014 р. № 3-111гс14, від 30.09.2014 р. № 3-114гс14.

Згідно частини 1 статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 3-101гс14, № 3-102гс14, № 3-105гс14 зазначено, що для застосування санкцій у вигляді пені та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

В порушення зазначених вимог місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення на вказані обставин уваги не звернув та належної правової оцінки даним обставинам справи не надав, що в свою чергу призвело до прийняття неправильного рішення.

Нарахування 3 % річних за період з 09.12.2011 р. по 07.12.2012 р. за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки природного газу є неправомірним та безпідставним.

Як вбачається з платіжних доручень № 46 від 02.08.2012 р. і № 51 від 07.12.2012 р. та виписок банку, розрахунок за поставлений природний газ відповідачем було проведено у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, за рахунок державних коштів.

Отже, в позові про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 521 276,02 грн. слід відмовити.

За наведених обставин, господарський суд Хмельницької області передчасно прийшов до висновку про законність, обґрунтованість та підставність позовних вимог в сумі 483 331,64 грн.

Доводи позивача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункти 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Оскільки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, воно підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 483 331,64 грн. та судового збору в сумі 9 666,63 грн., з прийняттям нового рішення про відмову в стягненні 3 % річних. В решті рішення слід залишити без змін.

Згідно статті 49 ГПК України з по зивача на користь відповідача (апелянта) необхідно стягнути судовий збір в сумі 4 833,32 грн. за подачу апеляційної скарги.

Апеляційна скарга Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 16.02.2015 р. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" від 16.02.2015 р. задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.02.2015 р. у справі № 924/406/14 скасувати в частині стягнення 3 % річних в сумі 483 331,64 грн. та судового збору в сумі 9 666,63 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 3 % річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 483 331,64 грн. відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, вул. Тімірязєва, 123, код ЄДРПОУ 36588183) судовий збір в сумі 4 833,32 грн. за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк